WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Пам’ятки про Русь арабських та візантійських авторів - Реферат

Джерелознавство. Пам’ятки про Русь арабських та візантійських авторів - Реферат

вважаються "Берлінські аннали'1, що зберегли відомості про народ рос, посли від якого 839 р. відвідали Константинополь. Одним Із перших європейських мандрівників, що описали свою подорож в Україну, став єпископ Бруно з Квсрфурта (народився 976 p.). Він був висвячений на єпископа з місійною метою проповідувати християнство серед печенігів. Десь до 1008 р. їхав до печенігів через Київ, де зустрічався з Володимиром Великим І користувався його щирою прихильністю. Повернувшись на батьківщину, Бруно написав про все цісарю Генріху II. Подаємо фрагмент із листа, в якому характеризується київський князь: "Князь русів (русорум), великий І багатий володар, що проти моєї волі задержав мене місяць у себе, - ніби я хочу себе своїм наміром занапастити, й умовляв, аби я не ходив до такого невірного народу, де нездобуду їхнім душам жадної користі, а тільки смерть (собі), та ще й найлютішу. Коли ж не зміг він (переконати), та ще якесь видіння про мене його грішного налякало, - з військом проводжали мене два дні до останнього кордону своєї держави, яку він задля ворожих нападів звідусіль окружив дуже міцною і довгою огорожею (частоколом). Він зіскочив з коня на землю, я з товаришами йшов попереду, він зі своєю старшиною йшов за нами І так вийшли ми за браму. Він став на однім горбі, я на другім; обнявши руками, ніс я хрест Христовий, співаючи прегарний спів. "Петре, чи любиш мене? паси вівці мої". Коли закінчено антіфон, князь прислав свого старшину до нас з такими словами: я довів тебе аж де кінчається моя земля і починається ворожа. Задля Бога прошу, не занапащуй на сором свого молодого життя. Я знаю, що ти завтра до третьої години без користі, без причини мусиш скуштувати гіркої смерті". Я відповів: "Нехай тобі Бог відчинить рай, як ти мені відкрив дорогу до язичників".
Чимало місця відведено опису Києва та України у ''Книгах хронік" {"8 книг хронік") бременського крилошанина Тітмара, єпископа Мерзе-бурзького. Про події в Україні 1017р. він писав зі слів німецьких добровольців з війська польського короля Болєслава, що допомагав князю Святополку закріпитися в Києві.
Збереглося чимало подробиць про князя Володимира, в тому числі про гріхи його молодості. Але той князь "пляму вчиненого гріха стер пильною щедрістю милостині. Бо писано, давайте милостиню, І все у вас буде чисто".
Розповідається про його поховання в Десятинній церкві. Напевно, неточні, але все-таки цікаві факти подан) про Київ: "Місто Хитаву дуже сильне, вороги педенеї (печеніги) знесилюють частими нападами з намови Болеслава, і зруйновано його великою пожежею... В помочі згаданому князю (Святополку) було з нашого боку 300, угрів 500, а з печенігів 1000 людей...
У великім цім місті, столиці королівства, є більше 400 церков І 8 ринків, люду незчисленна сила, а він, як І весь цей край, боровся з дуже шкідливими для них печенігами та Іншими (ворогами), перемагав силою втікачів-рабів, що сюди звідусіль збігаються, а особливо з швидких Данів".
З пізнішого часу є свідчення про Україну Івана де Плано Карпіні, папського легата до Монголи (з 1246 р,), Вільгельма Рубрука (Рубрук-виса), посла французького короля Людвіка IX до татарської орди, котрий вертався півднем України у 1252 р., Конрада Кібурга, начальника шпиталів Тевтонського ордену, що перебував у Литві 1397 р. і описав це у "Деннику посольства до Великого князівства Литовського Витовта". Зрозуміло, порівняно з блоками історичної Інформації, наявними в давньому українському літописанні, відомості іноземців дуже фрагментарні. Однак їх теж слід враховувати при вивченні тієї епохи.
Арабські автори про Русь
Серед арабських авторів 1Х-Х ст., які залишили ті чи інші згадки чи описи про Україну, називають Ібн-Хордадбега, Аль Джайхані, Ібн-Фадлана, Аль-Масуді, Ібн-Джаста, Ібн-Хаукаля, Ібн-Лкубі, Едрісі та ін. Точної історичної інформації, прив'язаної до певної хронології, конкретної території, тим паче, до історичних осіб у арабських авторів дуже мало. Чи не єдина хронологічна прив'язка є у Аль-Масуді в праці "Промивальні золота", де йдеться про похідрусів після 300р. пджри (9]2-9ІЗ р.н.е.)на 500-х кораблях, у кожному "по 100 людей, Каспійським морем до Азербайджану".
Інші відомості дуже загальні: про слов'ян і русів. При цьому важко зрозуміти, чи арабські автори мають на увазі два народи, чи руси розглядаються як один Із слов'янських народів. Так, Ібн-Хордадбег пише, що руси "з племени слов'ян"; Аль-Масуді повідомляв: "руси складають численні народи, які поділяються на розрізнені племена". В Іншому місці - "поділяються на багато народів І деякі з них християни'' (20-50-тІ роки X ст.). Але руси згадуються як окремий народ. Пишучи про поган, які проживають у країні хозарського царя, автор наголошує: "деякі племена з них є слов'яни і русини". Дехто з авторів протиставляє русів слов'янам Наприклад, у праці Ібн-Даста "Книга добрих скарбів" (перша половина X ст.) читаємо "Щодо Руси, то вона на острові, оточеному озером. Той острів, де живуть вони (руси), має просторінь на три дні дороги, вкритий лісами, болотами, нездоровий І такий вогкий, що як ступиш ногою, то вона трясеться, бо так пересякнутий водою. Вони мають короля, що зветься Ханан-Рус; чинять наїзди на Слов'ян, приїздять кораблями, висаджуються, забирають їх в неволю, везуть в Харван і Булгар І спродують там. Ланів не мають, а живуть з того, що привозять в землі Слов'ян".
В Аль-Масуді є неточні, але правдоподібні відомості про розселення слов'ян: "Поміж більшими і відомими ріками, що впадають в море Понтус, є одна, що називається Танаїс (Дон), котра приходить з півночі. Береги її заселені численним народом слов'янським та Іншими народами, заглибленими в північних країнах. Друга з цих більших рік є Ялта І Балева, назва, котру має вона також у слов'ян. Вона завширшки більше трьох миль І тече на просторі багатьох днів за ІДаргородом (Балеву ідентифікують з Дунаєм. - CM). На берегах цієї ріки живуть бамджини І марава, народи слов'янські (богемці І морава- ?). ТІ самі береги замешкували булгари, коли вони прийняли християнську віру"
В одного з авторів (Аль-Джайхані, кінець ІХ-початок X ст.) знаходимо твердження про те, що русини мають три роди: 1) русинів, які мешкають
Loading...

 
 

Цікаве