WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Пам’ятки про Русь арабських та візантійських авторів - Реферат

Джерелознавство. Пам’ятки про Русь арабських та візантійських авторів - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Пам'ятки про Русь арабських та візантійських авторів
Писемні пам'ятки візантійських та західноєвропейських авторів про Русь VI-XI ст.
Систематичними і чіткіше хронологічно прив'язаними до окремих подій та історичних діячів є праці візантійських та західноєвропейських авторів від VI до XI ст. У них знаходимо відомості про спосіб життя і побут слов'ян, їх воєнну силу, зв'язки з Руською державою, окремих руських князів - Ігоря, Ольгу, Святослава, Володимира та ін.
Найвідомішими авторами є Прокопїй із Кессарії, секретар візантійського полководця Велізарія (написав "Історію війни з готами", доведену до 554 р.); візантійський імператор Маврикій (582-602 pp.) - автор, а, може, псевдоавтор книги "Стратегікон"; патріарх Фотій, який залишив бесіди І послання з другої половини IX ст.; імператор Костянтин Порфирородний (905-959 pp.), автор праць "Про управління Імперією" та "Про церемонії візантійського двору"; візантійський хроніст Лев Діакон, автор "Історії в десяти книгах" про період 959-976 pp.
У розпорядженні українського читача є такі російські переклади згаданих авторів та пращ про них:
Прокопий из Кессарии. Война с готами. М., 1950;
Маврикий. Тактика и стратегия. СПб, 1903;
Ежегодник музея истории религии и атеизма. М., 1958. Т. 2. С. 107-136. (Стаття Каждана А.П. про послання і бесіди Фотія);
Константин Багрянородный, Сочинения. М., 1899;
Византийский временник. М., 1961. Т. 20. (Стаття Каждана А.П. про Льва Діакона).
Прокопій Кессарійський подає відомості про розселення слов'янських відгалужень склавинів і антів, даючи їм дуже виважені характеристики. "Численні племена антів" розмовляють тією ж мовою, що і склавіни. "... Народами склавинами і антами не править один муж, але з давніх часів вони живуть так, що порядкує громада, і тому всі справи, чи щасливі, чи лихі, Ідуть до громади... Єдиного бога, що насилає блискавку, - визнають єдиним владикою всіх і жертвують йому кров і всяку худобу. Не знають долі (фатуму) І зовсім не визнають, щоб вона мала якусь силу над людьми, але як хто має перед собою смерть видиму, чи в хворобі, чи на війні, обіцяють вони за життя своє, якщо не згинуть, жертви богу, і, врятувавшись, жертвують, що обіцяли, І думають, що тільки жертвою врятували собі життя. Шанують вони річки, німф і деякі Інші божества, жертвують їм всім і з тих жертв ворожать собі. Живуть вони в лихих хатках, селячись далеко один від одного і змінюючи часто свої житла. Вступаючи в битву, ідуть здебільшого на ворогів піші, маючи в руках невеликі щити і піки, а нагрудників не одягають. Деякі не мають ані сокири, ані плаща, але тільки в коротких штанах стають битися з ворогами. В обох народів мова одна, проста І варварська. Виглядом вони також не різняться поміж собою; всі вони високі і надзвичайно міцні; тілом і волоссям не дуже білі І не русяві, І не впадають зовсім у чорне, а рудуваті всі. Життя проводять суворе І нецивілізоване... вони зовсім не злі і не підступні І в простоті заховують гунські звичаї. Й Ім'я у склавинів І антів колись було одне: за давніх часів І цих, і тих називали спорами, для того, думаю, що заселяють край розкиданими І відокремленими оселями". Прокопій писав також про готів, які проживали над Азовським морем, булгарів, котрих вважав за гуннів, про укріплення Херсонєса імператором Юстіаном.
У "СтратегІконі" Маврикія (чи псевдо Маврикія) йшлося про методи боротьби з варварами, зокрема зі слов'янами. Давались поради: у боротьбі зі слов'янами вдаватися до залучення їх "на свій бік промовами І подарунками", щоб вони не могли об'єднатись І "не стали під владу одного вождя". Отже, вже у VI ст. імперська ідеологія виробила такі методи, які й досі використовуються імперськими силами в боротьбі проти національно-визвольних рухів.
Із промов І повчань Фотія дізнаємося про етнічні риси русів, про деякі конкретні події, що мали місце у відносинах між Візантією і Руссю. Є опис маловідомого походу русів на Візантію 860 p., опис спроби хрещення русів у 867 р. та Інших подій. В одному з повчань ФотІй так характеризував русів: "Нарід дикий і суворий, без страху... все руйнує, все нищить... Нарід неславний, нарід, якого й не рахували, нарід, що ставили його нарівні з рабами, невідомий - та здобув ім'я, незначний - та став славним, зневажений І бідний - та дійшов високого становища й незчисленного багатства, нарід, що... так сильно і нагло ринув на наш край..."
У творі невідомого автора з IX ст. "Житіє Георгія Амстрідського" розповідається про напад русів на південне узбережжя Чорного моря близько 840-842 pp. і хрещення вождя русів.
Конкретно Історичні події знайшли відображення у працях Костянтина Порфирородного (Багрянородного), зокрема описано приїзд до Константинополя в 957 р. княгині Ольги. Розділ IX у книзі К.Порфирородного називається "Про русів, як ідуть вони човнами з Руси до Константинополя (Царграду)".
Лев Діакон залишив унікальний опис князя Святослава Ігоревича, зокрема, його зовнішній вигляд: "Середнього зросту, не занадто високий, але І не низький, брови мав густі, очі сині, ніс короткий, борода оголена, на верхній губі густе і довге волосся, голова зовсім оголена, з одного боку висів чуб, що означало значний рід; шия здорова, плечі широкі, І взагалі дуже добре був збудований; здавався якимсь понурим І диким; в однім усі висіла золота сережка, оздоблена двома перлинами, з карбункулом посередині, одіж на ньому була біла, нічим не різнилася від Інших, окрім чистоти". Цікаво зазначити, що слова Святослава, які він виголосив перед своєю дружиною, переказані Левом Діаконом, дуже перегукуються зі словами, які навів автор "Повісті минулих літ".
Лев Діакон так передав слова Святослава: "У нас нема звички спасатись втечею у вітчизну, але або жити переможцями, або, здійснивши знамениті подвиги, померти зі славою". У "Повісті минулих літ" ця промова передана в редакції: "Не осоромимо землі Руської, зляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Тож не втечемо, а станемо крліко, І я перед вами піду..."
Немає багатьох писемних пам'яток, створених західноєвропейськими авторами, які відбивають Історію давньої Русі. Хрестоматійними
Loading...

 
 

Цікаве