WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Національна періодика в підросійській Україні на початку XX ст. - Реферат

Джерелознавство. Національна періодика в підросійській Україні на початку XX ст. - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Національна періодика в підросійській Україні на початку XX ст.
Значною мірою українське слово на Наддніпрянській Україні було розкуте внаслідок революції 1905-1907 pp. Після Жовтневого маніфесту 1905 р. у Лубнах на Полтавщині вийшов перший номер української газети "Хлібороб", яка прагнула стати органом всього українства Якоюсь мірою це відповідало дійсності. Газета розповсюджувалась у багатьох містах України, в тому числі І в Києві, де її "виривали з рук у газетчиків". Основний політичний тезис газети - право України на автономію. Зміст матеріалів різноманітний; від Інформації про селянські сходки - до аналітичних Історичних статей про Переяславську раду.
Проти газети виступили всі шовіністи І в січні 1906 р. після п'ятого номера вона припинила існування.
Наприкінці грудня 1905 р. група українських діячів Полтави - М.Дмитрієв, Панас Мирний, Л.Падалка, М.Жебуньов, Г.Маркевич та інші домоглися права на видання тижневика "Рідний край". Його перший номер побачив світ 24 грудня 1905 р. У підзаголовку давалось визначення характеру газети: "Часопись політична, економічна, літературна і наукова". Уже з першого номера "Рідного краю" простежувалась його лінія на виборення Україною права на автономію. Газета закликала організувати курси для вивчення української мови, відкривати українські бібліотеки, всюди розмовляти українською мовою. Газета вперше в українській періодиці висувала питання про необхідність організації національної роботи серед українців Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану. В № 40 за 1910 рік редакція подавала матеріал про Галичину.
Спочатку видавцем "Рідного краю" став Г.Маркевич, а редакторами М.Дмитрієв та ГКоваленко, але незабаром Маркевич і Коваленко через переслідування чиновників вимушені були залишити редакцію. З 18 номера у жовтні 1907 р. видання часопису було перенесене з Полтави до Києва, де редакцію очолила О.П.Косач (Олена Пчілка). Хоч часопису необхідно було постійно оглядатись на цензурні рогатки та напади шовіністичної преси, "Рідний край" поряд з краєзнавчими та інформаційними матеріалами, літературними творами публікував час від часу гострі аналітичні статті про причини підневільного становища українців. Так, за статтю "Наша праця" (1908, № 32), в якій йшлося про те, чому Україні не вдалося здобути волю 1905 р., О.П.Косач була притягнута до кримінальної відповідальності.
Помітну роль у формуванні національної свідомості українців Наддніпрянщини виконала газета "Громадська Думка". На її видання дозвіл одержав В.Леонтович (В.Левенько) наприкінці 1905 р. До редакції входили С.Єфремов, М. Моту шевський, Б.Грінченко, М.Левицький, В.Дурдиновський, М.Загірна. Проте вже 28 грудня 1905 р. С.Єфремова заарештували. З1 грудня вийшов перший номер "Громадської Думки". Часопис набув радикально-демократичного спрямування. Газета з оптимізмом подавала "свій голос в оборону потреб І прав українського народу його рідною мовою".
"Громадська Думка" підхопила ідею скликання в Києві селянського з'їзду. Зразу ж за "Хліборобом" розвивала Ідею автономії України, "щоб наш край правився сам собою, щоб скрізь була заведена в Україні наша рідна мова". Водночас газета не підтримувала анархічних селянських бунтів. У січні 1906 р. вона осудила грабунки поміщицьких маєтків, самовільні вирубки лісу. "Ми не прихильні до руїнництва... бо воно суперечить основам доброго громадянського ладу". Газета мала відділи: "По Росії", "По Україні", "За кордоном", "У Києві", "Телеграми" та Ін.
"Громадська Думка" 9 січня 1906 р. опублікувала лист В.Короленка до статського радника Філонова. В.Короленко писав: "Особисто я Вас зовсім не знаю І Ви мене - ні. Але Ви чиновник, що здобувся у нашому краї великої слави походами проти своїх земляків. А я - письменник, що просить Вас поглянути на короткий реєстр Ваших "подвигів". Далі в листі наводились прізвища вбитих, поранених, заарештованих внаслідок діянь Філонова на Полтавщині. Проти редакції, а також В.Короленка були порушені кримінальні справи, 18 січня 1906 р. київський генерал-губернатор призупинив видання "Громадської Думки" "на время действия в Києве воєнного положения".
Після заяви Леонтовича, що "в будущем направление газеты будет вполне коректнеє, не идущее в разрез с видами правительства", 4 лютого випуск газети відновився. Але у проурядових позиціях її було неможливо втримати. Тільки за наведені в газеті слова селянина з однієї зі слобід Київщини, якими він закликав виступити проти Існуючого ладу, на редакцію завели судову справу. Протиправною була визнана стаття газети "Село і розпуск Думи" (1906, 18 лип.). Цензура у багатьох статтях, в яких розповідалося про арешти, погроми демонстрацій, життя політичних партій, у тому числі чорносотенних, вбачала протиправні дії. Закінчилось тим, що 18 серпня 1906 р. поліція зробила обшук у редакції. Після цього губернатор видав наказ про закриття газети. Почалося слідство. Дошукували, хто приховувався під псевдонімами Іванов, Марко, Жук та ін.
Незважаючи на короткий час існування газети (вийшло 190 номерів), вона залишила помітний слід в історії української преси початку XX ст.
Період появи і виходу українських газет в Одесі - 1905-1906 pp. ("Народна Справа", тижневик "Вісти"), Катеринославі (тижневик "Добра порада"), тут ще за редакцією Д.Яворницького виходив тижневик "Запоріжжя", у Харкові з березня 1906 р. за
Loading...

 
 

Цікаве