WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література - Реферат

Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література - Реферат

можливе і таке читання:
А чи диво, браття, стару помолодити?
Коли сокіл в пір'я вбивається,
Високо птиць покоряє, не дає гнізда свого в обіду
Це наша версія Альтернатив може бути дуже багато.
Трохи пізніше від написання "Слова..." на північноруському грунті було створено пам'ятку "Слово о погибелі Руської землі ". Вона виявлена в одному рукописному псковському збірнику з XV ст. Російський академік Михайло Тихомиров на тій підставі, що у цьому творі великий князь Ярослав І його брат Юрій, князь Володимирський, описуються, мов живі, датував написання поеми не раніше 1223 p., битви на Калці, і не пізніше 1237 p., року смерті Юрія. Аналогічно, як І в "Слові о полку Ігоревім", у "Слові о погибелі Руської землі" чітко простежується державницький патріотизм, носієм якого ХП-ХІІІ ст. була насамперед князівська еліта Рюриковичів та православна церква. Автор згадує про давню могутність Русі, коли "угры твердяху каменые горы железными вороты, аби на них великий Володимир тамо не вьехал, а немцы радова-хуся, далече будуче за синим морем".
Допускають, що "Слово о погибелі Руської землі" певною мірою відносилось до особи Олександра Невського, хоч в загальному, за списком XV ст., сюжет цього зв'язку не зберіг. Проте у пізнішому списку (XVII ст.) прямо зазначалось, що "Слово о погибелі Руської землі" - це "Повесть о князе велице о Александре Ярославичс".
Є певне перегукування патріотичних І художніх мотивів між "Словом о полку Ігоревім" і "Словом о погибелі Руської землі", які розділяв період 40-55 років. Культурні традиції, що вироблялися в межах Київської Русі Х-ХІІ ст., у XIII ст. ще не були втрачені, даючи про себе знати в літературній творчості.
Це засвідчують також окремі літературні пам'ятки з XV ст., серед яких особливо цікавий український переклад "Сказанія про Мамаєве побоїще". Ця повість, можливо, написана в стінах Троще-Серпєвого монастиря на початку XV ст. між 1406-1434 pp. Потім її багато разів переписували. До нашого часу дійшло близько 100 списків з XVI-XVIIcт. Перший список був виконаний церковнослов'янською мовою. Ось один із фрагментів повісті: "Иже есть воєвода некто прийде с литовскими князи именем Димитрей Боброк, родом земли волынския еже нарочыт бысть полководец всеми урядища полцы и ставиша по достоянию ели- ч ко где кому подобает стояти. Князь же великий Димитрей поим брата своего князя Володимера и литовские и вси рустии князи и воеводы и выехоша на высоко место и виде образ Христов иже сут воображен во христианских знаменних аки нския светилницы светяшесь, яко облацы и тихо трепещут, хотят промолвити..." (передано в сучасній російській транскрипції) У багатьох моментах твір детально описує Історичні події, виряджання Мамая проти Русі, підготовку походу Дмитрія Донського, Імена воєвод. Є опис Москви, Кремля, Троще-Сергієвого монастиря, доріг.
Цікаво, що крім багатьох пізніших російських переробок залишились І українські. Один з перекладів опублікований у томі "Українська література X1V-XVI ст." (К., 1988. С.378-395). Перший розділ перекладу "Повість о царях татарських, як довго над Руссю панували, І о пришестви Мамаевом в Руськую землю на Великого князя Дмитрія" цілком самостійний, тобто написаний оригінальне. В ньому розповідається про завоювання Русі татарами після 1237 р. Від того часу "през літ полтораста, князі рускиї татаром голдовали, І царі татарскиї, єдин по другом наступаючи, своїх баскаков, альбо отаманов, то есть старост, над Руссю постановляли. Которш сидячи в Русі, дань од Русі вибирали, суди судили І, як хотіли, розказовали. Од царей теж татарських І князі руськиї ставляни бували". Так, зазначається, було до 1381 р. (6889р.), поки руськиї князі не розбили Мамая на Куликовому полі. Розповідається про царевбивства в Золотій Орді, як вбивав брат брата, син батька, починаючи від Батия І аж до Мамая, який 6869 р. (1361 р.) вбив сина царя Хадира, що після замордованя свого батька (Ходира) "ледве седмь дній вибуши, от царя темника Мамая був вигнаний І забитий року 6869 (1361)".
Саме в цьому, зовсім не перекладному, а самостійному розділі простежуємо дуже близьку до сучасної українську мову: "Той безбожний цар Мамай, розпитавши у своїх совітників о Батиї, як землю Руськую повоевав, князей позабивав, городи попустошив І под свою владу подбив, сам той Мамай еще барзо научен от диявола, умислив пойти на Русьскую землю, мовячи: "їж я всю землю Русьскую барзей, ніж Батий, спустошу, тільки які лшшиї і милішиї городи собі оставлю, в которих буду з своїми татарами жити".
Український список не має більшості молитов, але загальний сюжет залишений. Список виконаний у XV-XVI ст. Цінність становить не лише мова списку, близька до народної. Дуже цікаво, що український переклад проводить Ідею українського, в даному випадку волинського регіонального патріотизму, образніше передаючи роль у битві Дмитрія Боброка, "родом з землі волинської", котрий "барзо нарядне своїх уш-ковав І порядне". В ході ж самої битви, "в осьмую теди годину дунув вітер полудневий ззаду їх, тогди Волинець великим голосом крикнув: "Княже Володимире, прийшов час!" І рекл: "Братія милая, дерзайте, сила Божия помагаєт нам". Богатири зась руськиї вийшли з дуброви І кинулися на татар, як ясниісоколи на журавлів Татаре, обачивши знагла много полков руських, зтривожилися, крикнувши же: Русь мудра, молодших вперед нас виправили, а се самі богатирі рицари засядськиї йдуть".
Отже, "Книга о побоїщі Мамая, царя татарського от князя Володи-мерського і Московського Дмитрія" може у багатьох відношеннях розглядатися як оригінальний твір українського письменства XV ст Вона засвідчує високий рівень літературної творчості в Україні, широку наукову ерудицію її автора, розуміння ролі солідарності з дружніми князівствами в боротьбі проти спільного татарського ворога.
В Україні XV-XVI ст. були відомі в перекладах популярні в Європі й інші повісті, наприклад, "Історія о Аттілі, королі Угорськом". їх значення як джерел полягає в тому, що вони відображають тодішній рівень історичних, географічних, філософських, етнологічних та інших знань в Україні, є пам'ятками мови й освіти.
Використані джерела і праці
1. Золоте Слово, Вибір з історичних джерел/Упорядкував Д Кардаш. Прага, 1941. 25 с.
2. Избранные жития русских святых X-XV вв. М., 1992
3. Історія України в документах І матеріалах. Київська Русь І феодальні князівства XII-XIII ст. К , 1939. С.П4-М6, 203-214; 223-225,
4. Історія України в документах І матеріалах. Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі І приєднання України до Росії (1569-1654). К., 1941. Т. 3. С.41-42.
5. Києво-Печерський Патерик. К , 1991.
6. Мономах Володимир. Твори //Літопис Руський за Іпатським списком переклав Леонід Махновець. К., 1989. С.453-464.
7. Сказание о Мамаевом побоище. Книги: "Текст в современной транскрипции и переводе на русский язык" и "Факсимиле рукописи". М., 1980.
8. Слово про Ігорів похід /Вступ, переклад, пояснення Петра Олександра Коструби. Львів, 1928.
9. Українська література XIV-XVI ст. К., 1988
10. Українська література XII ст. К., 1988.
11. Абрамович Дмитро Вступ /Києво-Печерський Патерик. К , J991 С. ІХ-ХШ.
12. Єпископ Ігор (Ісіченко). Берестейська унія І українська література XVII століття // Берестейська унія І українська культура XVII століття Матеріали Третіх "Берестейських читань'1 20 23 червня 1995 р. Львів, 1996 С 35-62
13. Садовнік Т Є. "Тестамент" Василя Загоровського -- програмний документ домашньої освіти Волині XVI ст. //Шоста всеукраїнська наукова конференція s Історичного краєзнавства Луцьк, 1993. С.399-500
14. Сулєйманов Олжас Аз и Я Книга благонамеренного читателя, Алма-Ата, 1975.
15. Федака С Д Відкриття та пер що публіка ці я "Слова о полку Ігоревим" Історико-культурні аспекти: Автореф. дис. канд. іст. наук. Ужгород, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве