WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література - Реферат

Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література
Історія як наука ґрунтує положення та висновки, виходячи з дослідження й аналізу об'єктивних І достовірних джерел, як: неупереджено відображають різні сторони об'єктивної Історичної дійсності Літературні ж твори, також публіцистичні в час свого творення, майже завжди народжувались І виходили з метою захисту якоїсь певної (суб'єктивної) Ідеї, обґрунтування дій окремих людей, вождів, церковних Ієрархів, воєначальників, тому вони часто нехтували "Істинами" Іншої сторони, показували дійсність у викривленому баченні Літературні твори як Історичні джерела, звичайно, є повноцінними для вивчення самого літературного процесу тієї чи Іншої епохи Щодо їх значення для вивчення політичної, соціально-економічної Історії, культурного життя, то воно обмежене Недоліком літературних творів І публіцистики є також те, що автори не були дуже уважними до точності Імен, дат, масштабів подій Органічною властивістю літературних творів було І є право письменника на художній вимисел
І все-таки Історик мусить звертатися до літературних джерел, особливо у випадках, коли літературні чи публіцистичні твори з великою художньою силою І майстерністю відображали соціальні й духовні протиріччя свого часу, Ідеї, що захоплювали передових діячів або велику кількість людей, коли з періоду, що вивчається, дуже незначними є Інші писемні джерела законодавчого, діловодного чи класично-наративного характеру; коли сюжет та ідею таких творів становлять важливі доленосні реальні Історичні події в житті народів і держав. Повторюємо, що літературний процес сам по собі - частина Історичного процесу взагалі. З цього огляду Історик у науковій та навчальній праці повинен знати літературні твори минулого.
Видатні літературно-публіцистичні твори XI-XV ст.
Одним з найраніших літературних творів є "Повчання" Володимира Мономаха. Як вважають, воно написане 1117 p., але в Лаврентіївському списку "Повісті минулих літ" вміщене під 1096 р. Переписувач, очевидно, цим стверджував, що в переддень Любецького з'їзду 1097 р. князів у Володимира Мономаха вже склалася чітка світоглядна концепція з питань державотворення, ролі великого князя, духовного начала в житті людей, національної та християнської традиції, виховання дітей, воїнів І слуг.
Вставка в Лаврентіївському списку - єдиний щасливий випадок, який зберіг цінну пам'ятку для наступних поколінь.
З жанрового погляду "Повчання" чи його частини можуть бути віднесені до творів публіцистичних (послання до князя Олега Чернігівського), педагогічних (повчання дітям), мемуарних (спогади), хоч всі частини позначені публіцистичним пафосом захисту справедливості і моральних устоїв, обґрунтування великої державної відповідальності князя та інших державних мужів.
Володимир Мономах, або ж Володимир-Василій Всеволодович Мономах, онук Ярослава Мудрого і син Всеволода Ярославовича, онук по матері візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, прожив довге і насичене важливими подіями життя. Народився 1053 p., помер 1125 р. Як він сам писав, уже в 14-15 років був він князем ростовським, потім смоленським, потім Володимиро-Волинським, згодом переяславським, аз 1113р. - великим князем київським. "Спершу я до Ростова пішов, - писав він у "Спогадах", - послав мене отець. Далі (1069) і знову удруге до Смоленська (1073)... А із Смоленська пішов я до Володимира..." та ін. Це був час, коли князівські сини одержували княжіння не як вотчину, а як землю для державного управління нею. Молодого ще Володимира Всеволодовича "перекидали" з місця на місце, хоч не просто зрозуміти зі "Спогадів", хто ж "перекидає". Столиці князівств, в які спрямовувався Володимир Мономах, були у підпорядкуванні не тільки Всеволода Ярославовича.
"Спогади" як частина "Повчання" містять багато даних про міжусобні війни, які велися між князями. З позицій людини, котра усвідомила шкоду міжусобиць, князь лаконічно оповідає про спалення, спустошення, вбивства, численні війни з половцями. "А всіх походів зробив я вісімдесят, і три великих, а решти не пам'ятаю менших" Ця частина "Спогаду" - важливе джерело до політичної історії України XI- початку XII ст.
Картина культури і моралі князівського двору відображена в основній частині твору - "Повчання дітям". За зовнішньою паволокою ревнивого ставлення до християнської релігії, віри в Бога і прагнення передати ту віру дітям простежуються перевірені досвідом, схвалені громадською думкою принципи моралі. "Бо так І. Василій учив, зібравши при цім юнаків: (треба мати) душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє".
Але незабаром ідуть суто житейські настанови: "при їді і питті без галасу великого бути, при старих - мовчати; премудрих - слухати; старшим - покорятися, з рівними і меншими - приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятись, соромитися старших, до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу вгору; уникати, не старатися повчати легковажних; власть же нізащо мати, як (і) од всіх часів. Якщо хто (з) вас може іншим помогти - од Бога нагороди нехай той сподівається І вічними благами він пораює".
Від настанов, адресованих головно дітям, Мономах переходить до повчання служилих людей: "А куди виходите в путь (за даниною) по своїх землях, - не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм (людям), ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете, і де станете - напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас (не) прийде, - чи простий чи знатний, чи посол, - якщо не можете дарунком, (то) їжею і питвом. Вони, бо, мимо-ходячи, прославлять чоловіка по всіх землях, - або добром, або лихим. Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому, що всі ми смертні єсьмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте. Жону свою любіте, але не дайте їм (жінкам) над собою власті...
А коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте, - то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п'ять мов, - а за се почесть єсть від інших країв. Лінощі ж - усьому (лихому) мати.
Хай не застане вас сонце на постелі - так бо отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні". При цьому він радить спати в полудне серед Інших справ після полудня можна І "лягти спати Спання в полуднє назначене єсть Богом о ту пору бо почиває І звір, І птиці, І тоди" (цитування "Повчання" зроблене за текстом, опублікованим в журналі "Пам'ятники України", 1986, № 3, с 27-37)
"Повчання" В Мономаха за жанром - передусім твір публіцистичний Іншою унікальною пам'яткою давньоруської доби жанру епічної поезії є "Слово о полку її орсвім" Тема І сюжет твору - невдалий похід на половців 1185 р чернігово-сіверських князів на чолі з новгород-сіверським князем Ігорем Святославичем Дату написання твору встановлюють за його змістом У поемі галицький князь Ярослав Осьмомисл Ісуздальський Володимир Глібович змальовані як живі, хоч померли вони 1187 р Похід відбувся, за Київським літописом, 1185 р Отже, твір міг бути написаний в проміжку від 1185 до 1187 р Існує, щоправда, думка ніби "Слово " в редакції, в якій було знайдене наприкінці XVIII ст, перероблене 1196-1198 рр
Єдиний рукописний збірник зі "Словом ", на думку дослідників, належав до XVI ст Він загинув під час московської пожежі 1812 р Залишились кілька переписаних варіантів від згорілого "Слова " та надруковане на основі збірника XVI ст першовидання 1800 р
Відкриття і першопублікація "Слова о полку Ігоревім" зразу ж викликали гостру дискусію Наприкінці XVIII ст ще не Існувало навіть поняття про художню літературу давньоруського періоду, І це також виявилось причиною, чому науковий світ сприйняв "Слово" насторожено З'явились навіть аналоги "Слова " з твором кельта Оссіана, вояка І
Loading...

 
 

Цікаве