WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Класифікація і форми актових матеріалів Х-ХV ст. - Реферат

Джерелознавство. Класифікація і форми актових матеріалів Х-ХV ст. - Реферат

приватноправових актів з XIII-XV ст. До XIII ст. відноситься духовний заповіт (духовна грамота) волинського князя Володимира Васильковича, переданий через Галицько-Волинський літопис під 1287 р. "Во ім'я Отця І Сина і святого Духа. Молитвами святої Богородиці і пріснодіви Марії і святих ангелів. Се я, князь Володимир, син Васильків, онук Романів, даю землю свою всю і городи по своїм животтібрату своєму Мстиславу І стольний свій город Володимир. А другу грамоту написав я брату своєму таку саму. Хочу я також іще княгині писати грамоту, таку саму"
Там подано зміст його другої грамоти, про що згадувалось у першій: "Во Ім'я Отця, і Сина, І святого Духа Молитвами святої Богородиці і пріснодіви Марії І святих ангелів. Се я, князь Володимир, син Васильків,
онук Романів, пишу грамоту. Дав єсмь я княгині своїй по своїм животі город свій Кобринь І з людьми, І з даниною, як при мені вони давали, так І по мені нехай дають княгині моїй. А що я дав єсмь їй І село своє Городно Із митом, то люди як ото на мене робили, так І на княгиню мою нехай роблять по моїм животті. Якщо буде (треба) князю город ставити, то вони (нехай ідуть робити) до города, а побори І подать татарську (нехай дають) князю. А село Садове і Сомино я також дав єсмь княгині своїй і монастир свій (святих) Апостолів, який спорудив я своєю силою. А село Березовичі я купив єсмь у Юрійовича, у Давидовича у Федірка І дав єсмь за нього 50 гривен кун і п'ять ліктів шарлату та броні дощаті, І теє село я дав єсмь теж (монастиреві святих) Апостолів. А княгиня моя по моїм животі якщо захоче в черниці піти - (нехай) іде, (а) якщо не захоче Іти - то як їй угодно. Мені не встати, аби подивитися, хто що чинитиме ПО МОЇМ ЖИВОТІ".
Літописець не навів кінцевого протоколу до згаданих грамот. Проте враховуючи класичні форми початкового протоколу та деталізацію основного тексту, можна допускати, що окремо в грамотах мав бути і кінцевий протокол. У цьому ж місці дуже цікаво передано усне розпорядження (духовну заповідь) Володимира братові Мстиславу через єпископа стосовно опікунства Мстислава над дочкою Володимира Ізяславою, щоб не віддав її "заміж неволею ні за кого ж, а куди буде княжні моїй вгодно, то туди її оддати". Мстислав цілував хрест і говорив єпископу: "А про се дитя, коли так мовиш, (то) аби її Бог до того привів. Дай мені Бог її оддати, як дочку свою рідную".
Окремим документом була видана грамота польського короля Казимира III. Нею він надавав братам Юрію, Руперту та їхній сестрі Мар-гариті право на володіння Малими Винниками. Ось деякі фрагменти цієї поширеної грамоти, що засвідчують дуже досконалу форму документа:
"Во Ім'я Боже, амінь. Оскільки в людській пам'яті затираються всі справи, якщо вони не закріплені урочистим оповіщенням документів І свідченням достовірних людей... .Ми, Казімір, з ласки Божої король Польщі, Кра-ковії, Сандомирії, Ленчиці, Куявії, Померанії та Русі доводимо до відома як сучасним, так і майбутнім, що у нашій та наших баронів присутності з'явились поважні мужі Юрій та Руперт, брати і рідні сини доброї пам'яті Матія, колись львівського війта разом з панею Маргаритою".
Далі подано основний зміст грамоти. У ній наголошувалося, що "прибулі перед очі короля особи" висловили прохання - претензії на Малі Винники з околицями, що належали їх "дідові, колишньому війтові Львова, визначному мужеві Бартольду". Король вислухав І так сформулював свою волю:
Ми ж, дійсно бажаючи зберегти права наших підданих, передусім, жителів нашого міста Львова, від нині присвоюємо, наділяємо І даруємо вищезгадані маєтки вищеназваним Юрію, Руперту І Маргариті та їхнім нащадкам, І нинішнім актом затверджуємо на вічні часи з правом спадкоємства мирно посідати, мати, держати, продавати, вільно відписувати, як це їм буде до вподоби., " Йшлося про МалІ Винники з околицями. У чіткій формі витриманий кінцевий протокол: "...Завершено і дано у Львові пізно в середу на Благовіщення славної святої діви Марії, року Божого 1352.
Присутні були діяльні та здоровг Славний наш канцлер Генріх, староста Русі Авраам, наш кухмістр Прандата І Микола Далявський".
Дуже чітко витримана форма актового документа у грамоті великого князя Литовського Ольгерда 25 серпня 1342 р., дана ним дворянинові Григорію Тункелю на скріплення права володіння землями, полями, сіножатями, гаями, ставами, які він купив у бояр Єйшишково І Радунсь-кого, а також у Олехна Ромашковича та Ін. Точто означені межі куплених полів, сіножатей, інших угідь на зразок: "...от Довквидовичь межи до Петковичь межи, а оть Петковичь межи по дорогу, а оть дороги до Довнаровичь межи олиж опять до Довквидовича межи... поле, где Тун-кель сам седитъ и сьножать тую, а другое поле з гаемъ на поля Осташиш-ки, а на другой стороні реки ВЪрсжи поле на шесть бочокъ на йме Гли-нишки..." Починалася грамота "Самъ Олигердъм Божію мілостью Великий князь Литовскій, Рускш, Жимаитский и иныхъ.
Чинимъ знаменито симъ нашимъ листомъ, хто на него посмотритъ, або чтучи его вслышить..."
Закінчувалася грамота за формою: "... а на твердость того и печать нашу казали есмо привити къ сему нашему листу. Писань в ГороднЪ в лъ-то SWMG (1347) мЪсяца Августа 25 день Индиктъ 4". У тому ж збірнику грамот є чимало приватно-правових: "купчіїх мЪнованых", наприклад: купча про продажу Олехном Ромашковичем поля Григорію Тункелю; мінованая про виміну Тункелем Петрикієвичем молодшим селища з угіддями у Олехна Ромашковича.
В останній грамоті книжна мова дуже близька до народнорозмовної: "Я, Олехно Ромашковий, и съ своєю жоною съ Доротою и зъ нашими сынами, и съ Лукашомь и съ Болтупою промьнили есмо Селищо и зъ садом и зъ сииожатми, а поле на имя Калита съ тым селищам, а проме-нили єсмо Гункелю молодому ПатрикЪвичу селищо тое и поле по рЪчку... А мы взяли оть Тункеля поле Юшковское за рекою на чотыри бочки, а придатка взяли єсмо у Тункеля пять копь готовых грошей..."
Наприкінці грамоти названо, хто присутній при обміні (11 Імен І прізвищ наводиться), "а псаль дякъ Новгородець Пана Петрова Подко-морего а просили єсмо Римка Якубовича съ обу сторонъ я Олехо и Тункель, аби онъ печать свою приложилъ на сей листъ и Римко на нашу прозбу приложилъ печать свою на сссь наш лисгь
Псань в Ейшишкахь Марта в 10 день Индикта 15".
У збірнику містяться:
жалувана, або дарча, грамота короля Казимира слузі Іванові на дарування дворища Заньво, Микитино тощо.
Чимало грамот, що видавалися від Імені короля, призначалися для надання всіляких привілеїв містам з магдебурзьким правом, як, наприклад, Львову Грамоти (literae) встановлювали локацію міста Із закріпленням за ним
Loading...

 
 

Цікаве