WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Класифікація і форми актових матеріалів Х-ХV ст. - Реферат

Джерелознавство. Класифікація і форми актових матеріалів Х-ХV ст. - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Класифікація і форми актових матеріалів Х-ХV ст.
Інші актові матеріали X-XV ст. Класифікація і форми актових матеріалів
Зрозуміло, що впродовж X-XV ст. в Україні діяли не лише правові норми Руської Правди. Потреби державного І суспільного життя вимагали регулювання відносин між великим київським князем і князями земель, між князями і церквою, між спадкоємцями того чи іншого князя, який помирав. У часи ординської залежності ярликами оформлялися стосунки залежності українських князів від Золотої Орди; в часи Великого князівства Литовського, Руського І Жемайтійського були вироблені правові норми відносин українських князів та Інших вельмож з Великим князем Литовським, від середини XIV ст. на частину західноукраїнських земель поширювались державні акти польських королів. Юридичну силу мали також грамоти і листи митрополичі. Вони регулювали життя монастирів, церкви, що наділяли тими чи Іншими повноваженнями монастирських архімандритів, та ш.
З XI ст. збереглося шість редакцій Устави Володимира Святославовича про правове становище церкви (редакції пізнішого походження: кінця ХІІ-ХПІ ст.), своєрідного договору зі своєю дружиною Анною, візантійською цесарівною. У списках XIV-XV ст. так само збереглась Устава Ярослава Володимировича - своєрідний договір з митрополитом Іларіоном. Усі списки об'єднуються у дві редакції: Коротку і Поширену. Устав починається словами, "Се яз, князь великий Ярослав, сын Володимерь, по данью отца своего сгадал есмь с Митрополитом Ларионом".
М.Грушевський, однак, піддавав сумніву достовірність тих пізніх списків. "Вона (церковна Устава - С.М.) має предметом церковний суд, - писав М.Грушевський, - головно в справах моральности і суп-ружих відносинах вірних взагалі; відома вона тільки в пізніх рукописях (найстарша XV в.) І нема про неї раніших згадок. Що в теперішнім виді вона не може належати до часів Ярослава, в тім не може бути наймень-шої непевности; чи була вона простим фальсифікатом, чи спирається на якійсь традиції про Ярославову уставу, чи нарешті мала в основі дійсно якусь Ярославову хартію, пізнійше розширену і змодифіковану, се все ще питання не вияснені, бо й сама устава далі близше не аналізована".
З північноруських земель у списках дійшла Устава Новгородська Святослава Ольговича з 1137 р., Устава Смоленська Ростислава Мстиславовича з 1136 р.
З XII-XV ст. збереглося чимало актових матеріалів у формі грамот, договорів та устав, які мали різне функціональне призначення. Оскільки такі актові матеріали появлялися з різних причин, з відмінним функціональним призначенням і мали неоднакову форму, їх прийнято класифікувати за низкою принципів. Найзагальніша класифікація актів на дві великі групи:
" публічно-правові;
" приватно-правові.
До публічно-правових актів належать документи, які призначалися для регулювання державних, громадсько-політичних, церковних та інших публічних відносин Як правило, вони видавалися від Імені державних, громадських І церковних установ та від Імені осіб, наділених владою.
В свою чергу публічно-правові акти класифікуються за функціональним призначенням на акти, що регулювали аграрні відносини, право власності на землю, норми набуття І відчуження землі;
встановлювали рівні земельної ренти залежно від якості грунтів, географічного розташування масивів та Інших показників;
систему позаекономічного примусу, зокрема панщизняних відносин,
відносини між центральними органами влади і провінційними адміністраціями, між великим князем І князями земель та іншими вельможами;
правовий статус торговельно-промислового населення;
систему суддівської влади та норми судочинства;
зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні відносини;
права церков і конфесій;
права народів (племен, Інородців та ін.), їх мов, релігій, культур тощо.
За функціональним призначенням всього вирізняють близько 150 різновидів актів. Наприклад, серед такого виду актових матеріалів, як грамоти, вирізняють:
- жалувані грамоти, або дарчі, що виходили головно від королів, царів, великих князів І засвідчували наділення місцевих вельмож, церков, монастирів, двірських слуг, дружинників і вояків земельними угіддями або звільняли їх від різних повинностей чи надавали пільги. Були жалувані грамоти вотчинні на володіння вотчиною чи її частиною, дсалувані, несудимі, що звільняли феодальне володіння від великокнязівського суду;
- жалувані митні, що звільняли купців того чи іншого міста або країни від мита.
У Російській державі поширеними були грамоти кормленпі, якими наділялися керівники, котрі управляли землями; грамоти тарханні, що звільняли феодальне володіння від податків.
До приватно-правових актів належать документи, які складалися приватними особами І регулювали земельні, матеріально-грошові, сімейні та Інші відносини між ними. За видовою ознакою це найчастіше були такі грамоти:
- купчі - стверджували купівлю землі, угідь, маєтності однією особою в іншої;
- закладні - в присутності свідків засвідчували заклад землі чи майна під позику,
- роздільні - про поділ землі, маєтностей чи грошових сум між приватними особами, насамперед родичами;
- полюбовні - засвідчували добровільну домовленість про поділ землі чи майна між родичами;
- відпускні - засвідчували добровільне звільнення селянина поміщиком від панщинної залежності чи з кріпацтва,
- арендт - регулювали обов'язки орендатора перед власником села, маєтку, земельного масиву;
- духовні (заповіт) та Ін.
Вже на ранньому етапі формування вітчизняних актових документів виробилися усталені їх форми, композиція. В XIV ст. внутрішня форма актового документа ще більше стабілізувалася. Вона складалася з трьох частин:
протоколу (начального протоколу);
основного тексту;
кінцевого протоколу.
В свою чергу начальний протокол мав власний внутрішній поділ на такі частини: релігійна посвята (інвокація); ім'я І титул особи, від якої виходить документ (Інтитуляція); назва особи (осіб), котрій адресується документ і привітання (салютація).
До основного тексту входили преамбула, де йшлося про мету прийняття формульованого документом рішення, формула публічного оголошення рішення (документа), пояснення обставин справи, розпорядження по суті справи, заборона порушувати акт І зазначення міри покарання у випадку його порушення, розпорядження про ствердження документа печаткою, підписами.
Кінцевий протокол знову мав релігійну формулу, називав місце, час і умови складання акта, підпис, печатку.
Наведемо кілька публічно-правових і
Loading...

 
 

Цікаве