WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Кирило-Мефодіївське товариство. Книга буття українського народу - Реферат

Джерелознавство. Кирило-Мефодіївське товариство. Книга буття українського народу - Реферат

здається"
§98 "Вона не пропала, бо вона не знала ні царя, ні пана, а хоч був цар, есть так чужий, І хоч були І єсть пани, та чужі, хоча ті пани І з українського роду, однак не говорили по-украінсъки,, суть виродки, а справжній українець не любив ні царя, ні пана, признають одного Бога"
§ 100 "Лежить у могилі Україна, та не мертва, бо уже приходить голос І пробудить"
Перший раз Україна пробудилась під час повстання 3 травня в Польщі, коли поляки, нарешті, зрозуміли, що всі повинні бути рівними, другий - у Петербурзі "14 декабря 1825 року, коли умислили самі пани одріктись свого панства І царя"
"Книга буття " завершується оптимістично §108 "І в третій раз вона скоро прокинеться І крикне на всю широку Слов'янщину, І почують крик й"
§ 109 "І встане Україна, і буде непідлеглою Річчю Посполитою в союзі слов'янськім І тоді звершиться та й писаніє "камень его же не брегоша зиждущп, то, бысть во главу угла"
Ми навмисне вдалися до поширеного цитування, бо саме воно дає змогу відчути дух документа Для епохи 1846-1847 рр , коли, здавалось, Микола Палкш після придушення повстання декабристів загнуздав усі краї Імперії, кирило-мефодпвці голосно заявили, що Україна не вмерла І зовсім не змирилася зі своїм становищем московського раба, вона не втратила віри у своє визволення І національну свободу
Для свого часу кирило-мефодивщ піднялися до розуміння вищих критеріїв демократії рівності народів, рівності всіх людей, соціальної спра-
всдливості Вони закликали до досягнення такого стану суспільства, в якому були рівні і вільні, і незалежні б ні від царя, ні пана, а знали б одного Бога".
Без перебільшення скажемо, що програма національного і соціального визволення українського народу, висунута товариством, була максимальною для свого часу І такого залишалася у своїй основі для всього українського національно-визвольного руху на всі наступні 150 років.
"Книга буття..." тезисно започаткувала в українській історіографії низку концепцій, які більшою чи меншою мірою обґрунтовували в наступні часи:
- концепцію безкласовості українського народу (царі не наші, пани не наші!), що критикувалися радянською історіографією як концепція безбуржуазності;
- Ідею слов'янської єдності, якою спекулювали І досі спекулюють російські "об'єдинителі";
- оцінку вини російського царя, котрий зламав переяславські угоди і відступив від них;
- пояснення причини занепаду Польської Речі Посполитої тим, що остання не розуміла потреб України і дбала тільки про своїх панів.
Зазначимо, що в середовищі кирило-мефодіївців було створено чимало Інших політичних документів. Так, концептуальне значення мала відозва "Брати українці!", нібито написана М.Костомаровим і вилучена у М.Гулака.
За програмними цілями відозва повторювала "Книгу буття..." Вона так само висувала Ідею створення слов'янського союзу, в якому би кожен народ створив свою Річ Посполиту. Такими народами відозва називала москалів, українців, поляків, чехів, словаків, хурутанш, ілліро-ссрбів І болгарів.
У союзі мав би функціонувати крім власних ще й спільний сейм "для порішення діл всього союза слов'янського", крім своїх правителів, "вибраних на года", також правитель над цілим союзом, "вибраний на года", щоб в усіх річпосполитих були посполита рівність і свобода, а станів "не було овсі"; щоб приймали депутатами І урядниками "не по роду, не по достатку, а по розуму І по просвіщеності народним вибором; щоб віра Христова стала основою закону".
Велике значення мав той факт, що своїми документами кирило-ме-фодіївці рішуче утверджували нову національну народоназву "українці". В період, коли царизм почав викидати з політичного вжитку самі слова "Україна", "український" (наприклад, 1835 р. СлобІдсько-Українську губернію було перейменовано на Харківську), задекларування етноніма українцї мало важливе значення для утвердження самобутності народу Цим етнонімом кирило-мсфодіївці наголошували на самобутності, окремішності українців як нації. До речі, з цим І досі не можуть змиритися шпсрсько-шовішстичні сили Росії. І далі на Манежній і Красній площах Москви піднімають лозунги. "Белая, Малая, Великая Русь єдиная'", безсумнівно, при зверхності великоросів, з державною мовою великоруською, з культурою Державіна-Бєлінського-Солженіцина тощо. Кири-ло-мефодіївці кинули цьому виклик, і кинули його з позицій демократизму, свободи, рівності І братерства народів.
Публіцистичним пафосом, вболіванням за справи нації пронизане листування кирило-мсфодіївців. Лист П.Куліша до М.Костомарова 27 червня 1846 p., наприклад, пройнятий переживанням за долю української мови: "Ви говорите, що можна писати на цій мові лише мужицькі повісті. Але ж у Вас перед очима Шевченко, який виражає на цій мові і псалм Давида, І почуття, гідні вуст найвищого суспільства... Чому Ви говорите, що в нас, україноманів, ідеали в голові - мужики, свинари, чумаки і т.п. раби? Я в цих словах не пізнаю Вас. Це лайка (брань) і більш нічого".
В іншому листі 2 травня 1846 р. Куліш у розпачі писав до Костомарова: "Чому Ви говорите, що Ви не українець? Що лише Із-за гуманістичної ідеї вертитесь між нами? Ми даємо Вам право громадянства. До того ж, матуся Ваша українка. Я не можу Вас так любить, як люблю, коли вважаю українцем. Чи ж можна так викидати так дорогоцінне для нас ім'я?"
В 1990 р. вийшло три томи документів під заголовком "Кирило-Мефодіївське товариство", їх підготували троє упорядників: київські архівісти І.Глизь І М.Бутич та доцент кафедри етнології Львівського університету О.Франко. Видано документи великої наукової та державно-національної ваги. Для народу України став відкритим подвиг її синів, що тоді вже підняли свій голос в ім'я національного і соціального визволення Вітчизни. І коли до недавнього часу радянська історіографія лише принагідно згадувала кирило-мефодіївців в одному ряду з російськими слов'янофілами чи петрашевцями, то видані документи відображають діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в повному, величному і благородному світлі, що за значенням не поступається російському декабризму, а за цілями, демократизмом і благородством ідей набагато його випереджує.
Використані джерела і праці
1. Кирило-Мефодпвське товариство К., 1990. Т. 1-3.
2. Кониський Георгій Філософські твори. К., 1990
3. Костомаров М.І "Закон Божий" {Книга буття українського народу). К 1991.
4. Шевченка ТГ. Документи та матеріали до біографії" (І8І4--186І). К., 1975.
5. Яворськіш Стефан. Філософські твори. К , 1992 Т 1.
6. БагалІйД. Декабристи на Україні. X., 1926.
7. Гербі.чьський ПО. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині XIX ст. (до 1848 p.). Львів, 1964
8. Карпаторусиництво: Історія І сучасність Доповіді на І Конгресі Міжнародної Асо-ціацп україністів. К , 1994.
9. Кашуба MB. Георгій Кониський і його "Філософський курс" //Георгій Кониський. Філософські твори. К , 1990. Т. 1. С.5-42.
10. Лисенко ММ. Повстання Чернігівського полку. К., 1956.
11. Нечкина МБ. Движение декабристов. М., 1955. Т. 1-2.
12. С.-Іюсарськш А.Г В.Н Каразин, его научная и общественная деятельность. X., 1955.
13. Стеблш ФI. "Слово перестороги" В Подолинського //Укр. іст. журн. 1966. Кг 12. С.44-51
14. Стеценко Л.Ф. Феофан Прокопович. Кіровоград, 1959.
Loading...

 
 

Цікаве