WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Київський літопис. Галицько-Волинський літопис - Реферат

Джерелознавство. Київський літопис. Галицько-Волинський літопис - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Київський літопис. Галицько-Волинський літопис
Київський літопис - це частина рукописного збірника літописів, відомого як Іпатіївський літопис. Охоплює період з 1118 р. до 1198р. У свою чергу Київський літопис складений (зведений) з кількох окремих зводів.
1. Звод Полікарпа, який закінчується 1171 р. Він написаний з літопису самого Полікарпа та Із записок його сучасника Петра Борисла-вича, доведений до 1168 р. Окрім цього, Полікарп використав фрагменти з літописання Юрія Долгорукого й Андрія Боголюбського. Особливо Полікарп, ігумен Печерського монастиря, прославляє княжіння Ростислава Мстиславовича (1154-1155; 1159-1167). За Рибаковим, Полікарп вів літописання впродовж 1141-1171 pp. Спочатку він був при князеві (ще не називаючись Полікарпом) Святославові Ольговичу постійним супутником його походів. Коли ж постригся у монахи, то й далі з Києва стежив за життям Святослава Ольговича, його дітей І близьких. Святослав Ольгович характеризувався дуже позитивно, а
Його вороги - негативно Дати в літопису точні, детально описується князівське майно, різні руйнування та втрати під час воєн
2. Наступний звод оформлений 1179 р. при дворі київського князя Святослава Всеволодовича. Тут виділяються записи, зроблені літописцем великого князя, І використані деякі матеріали, присвячені володимиро-суздальським справам.
3. Звод 1190р створювався при дворі князя Рюрика Ростиславовича. До нього ввійшов звод 1179 р. і давніші записки літописця Святослава Всеволодовича, а також особисті записки упорядника зводу 1190 р. Петра Бориславича та його помічника Галичанина, що додав зведення про події в Галицькому князівстві. Літописний звод 1190 р. був продовжений хронікою, яку вів Петро Бориславич до 1197 р. З цього року хроніку продовжив ігумен Мойссй Видубецький, котрий в 1198 p., залучивши ще деякі матеріали про сімейство Ростиславичів, створив Київський звод, який дійшов до нас.
Отже, Київський літопис - твір багатьох авторів, написаний неоднаково, з неоднаковими акцентами на події, Інтереси та ін. Б.Рибаков, наприклад, пише, що Полікарп "любить подробиці, точність описів, але надає перевагу опису реальних цінностей, а не ратних подвигів. В його похвалах І ганьбленні багато церковної фразеології і нерідко відчувається наївне згущення тонів, розраховане на наївного читача. Політичної широти в нього нема. Полікарп уміє використовувати діалог, пряму мову, яка дуже оживляє його виклад". Петро Бориславич (звод 1190 р.) називає князів лише на імена, а літописець Святослава Всеволодовича (1171-1179), як правило, подає ім'я І по батькові.
Петро Бориславич називає торків чорні клобуки, а літописець Святослава Всеволодовича - берендеї. Половців Бориславич називає половці, а літописець Святослава Всеволодовича - погані половці.
Наскільки різні стилі "Київського літопису", засвідчують хоча б такі ілюстрації з часу Мстислава Володимировича ИЗО р., лаконічність у перекладі подій: "У сей же рік заслав Мстислав полоцьких князів Із жонами І з дітьми в Греки, бо вони переступили хресне цілування. У тім же році преставився Ярослав Святославович у Муромі". У 1131 р. Мстислав послав своїх синів Всеволода, Ізяслава, Ростислава "на чюдь. І взяли вони їх І наклали на них данину". У цьому ж році "прийшов митрополит Михаїл. У сей же рік потрусилася земля (місяця) липня. У двадцять і четвертий день, о третій годині дня. У тім же році була освячена церква св. Андрія Янчиного монастиря".
"В літо 6640 (1132) ходив Мстислав на Литву із синами своїми (Всеволодом, Ізяславом, Ростиславом), Із Ольговичами, і з Всеволодовом (Давидовичем) городенським, І попалили вони їх Та самі вони (Литва) поховалися, а киян тоді багато побила Литва, бо не встигли вони були з князем, а пізніше йшли услід за ним, окремо
У цей же рік була закладена кам'яна церква святої Богородиці, звана Пирогощею.
У сей же рік народився у Мстислава син І нарекли його Ім'ям Володимир"
Але читаємо той же літопис про період на 20 років пізніше "В літо 1151" Опис подій здійснюється не за роками чи місяцями, а за окремими днями, часто у вільній напівбелетристичній формі Наприклад, про ніч на 6 квітня 1151 йдеться "Володимир бо прийшов до Білгорода, до містка (через Ірпінь) уборзі А Борис (бшгородський князь - CM) у той час пив у Білгороді на сінцях з дружиною своєю І з попами білгородськими Коли б митник не встеріг І моста не підняв, то вони (Бориса) захопили б А то, приїхавши до містка, війська зчинили крик, у труби затрубили, І Борис, це почувши, втік Із Білгорода Білгородці ж побігли назустріч до містка, кланяючись І кажучи "Княже, поїдь' Борис он побіг І тоді вони спішно помостили моста, а Володимир в'їхав у Білгород ".
Відмінними є записи, що робилися при дворі київського князя Святослава Всеволодовича у 1171-1179 рр Тут кожного разу всі події розглядаються крізь призму Божої волі, Божої милості, підступів диявола
Уривок з "літо 1173" "Через підступ много лукавого диявола, що воює проти християн, отож, Андрій князь, сей такий розсудливий в усіх ділах, доблесний сей, І погубив розум свій, І, нездержливістю розпалившись, у гніві такі Й випустив слова похвальби Адже Богові стидна І мерзенна похвальба І погорда, бо це все було од диявола проти нас, який всіває в серце наше похвальбу І погорду Як ото Петро говорить "Гордим Бог противиться, а смиренним дає благодать" Отак І збулося слово, яке мовив апостол Петро"
Зрозуміло, що записи при княжому дворі Святослава Всеволодовича містять більше раціональної Інформації Але весь хід подій час від часу спрямовується то Богом, то дияволом Особливо з огляду божественного зв'язку зображено князя Андрія Юрійовича Вол од и мирського (Боголюбського) У1174р Київський літопис так само, як І Інші, використовував Інше літописання переяславське, суздальське, чернігівське тощо
Під 1187 р у Київському літописі вперше вжито слово Оукраина в такому контексті коли помер переяславський князь Володимир Глібович ("місяця квітня у вісімнадцятий день"), то "покладений був у церкві святого Михайла, І плакали по ньому всі переяславці", бо "був же він князь добрий І сильний у бою І мужністю відзначався, І всякими доброчесностями (був) сповнений. За ним же Україна багато потужила" ("О нем же Оукраина много постона"). Під 1189 р. у тому ж літописі йдеться про "Україну Галицьку", куди приїхав на княжіння Ростислав Берладничич. Під 1217-1218 pp. у Галицько-Волинському літописі розповідається про те, як князь Данило в поході проти польського князя Лестька "забрав Берестій, і Угровськ, І Верещин, і Столп'є, І Комов, і всю Украшу".
Вже пізніше в польській і російській Історіографії надали літописній назві Оукраина значення окраїни. За польською і російською традицією пішло чимало українських учених,
Loading...

 
 

Цікаве