WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Економічна статистика - Реферат

Джерелознавство. Економічна статистика - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Економічна статистика
Економічну статистику прийнято поділяти на аграрну, промислову, статистику транспорту, будівництва, праці та інші підрозділи.
В Росії питання аграрної статистики перебували головно у віданні Міністерства сільського господарства, де 1894 р. був створений спеціальний відділ сільськогосподарської статистики. Аграрна статистика обліковувала форми земельної власності" надільні, у володінні ("владельческие"), приватні, прикуплені, орендні землі, селянську власність, сільські громадські угіддя та землі у володінні міських магістратів, церкви і монастирів та ін. Обліковувались також худоба, зокрема дуже уважно коні, сільськогосподарські машини, урожаї головних культур за роками та Інші питання.
З цією метою організовували загальні сільськогосподарські переписи. В Росії вони були проведені 1877, 1887 та 1905 pp. За їх результатами видавали відповідні статистичні збірники: "Статистику поземельной собственности населенных мест Европейской России" у 8 т. (видання містило дані 49 європейських губерній, у тому числі всіх українських); 46 випусків "Главнейших данных поземельной статистики по обследованию 1887 года". Перепис 1905 р. знайшов відображення у виданні "Статистика землевладения 1905 года. Свод данных по 50 губерням Европейской России". Окрім згаданих узагальнюючих видань, у Росії з 1883 р. і до 1915 р. також виходили щорічники "Урожай . года". Всього за ці роки вийшло 30 томів.
З 1879 p. почали практикувати військові переписи До 1912 р. їх відбулося десять. У 1910 р. були зібрані дані про впровадження в сільське господарство техніки, які ввійшли у видання "Сельскохозяйственные машины и орудия в Европейской и Азиатской России в 1910 г." (СПб., 1910).
Узагальнюючим було видання ". . год в сельскохозяйственном отношении по материалам, полученным от хозяев". Воно велося з 1881 р. до 1915 p. і містило матеріали про врожай різних культур, ціни на продукцію, наявність худоби, Ті види і породи, робочу силу, в тому числі найману працю, та ш.
Загальні сільськогосподарські переписи проводилися також 1916 та 1917pp. За результатами першого вийшло три випуски статистичного збірника. Окремі матеріали перепису 1917 р. були опубліковані вже в радянський час.
Промисловою статистикою в Росії займалися два міністерства: фінансів і торгівлі та промисловості. У міністерстві фінансів статистику очолював департамент торгівлі й мануфактур. Статистичні відомості він збирав за спеціально розробленим формуляром, що мав такі запитання: види виробів, кількість виробів та їх ціна, кількість парових машин, їх потужність; склад робітників за статтю і віком; рівень заробітної плати для окремих категорій робітників і службовців; тривалість робочого дня; наявність технічних (парових, електро-) двигунів І механізмів; забезпеченість паливом І сировиною; стан збуту та ін.
До формуляру входили також запитання про будівлі фабрик І заводів, освіту і кваліфікацію управлінського складу, училища, лікарні, каси та інші підрозділи на підприємствах. Але формуляри заповнювалися зі слів власників виробництв і тому їх дані не завжди можуть бути об'єктивними. На основі цих зведених даних видано три випуски "Указателя фабрик и заводов".
Значну Історичну інформацію містили видання, що готувалися департаментом непрямих зборів Міністерства фінансів. До 1898р. видання мало назву "Отчеты департамента неокладных сборов", а 1899-1916 pp. - "Статистика производств, облагаемых акцизом". Відомості подавалися з таких галузей, як виноробна, тютюнова, цукрова, сірникова та Ін.
На початку XX ст. у Росії почали проводити промислові переписи, їх відбулося три: 1900, 1908 і 1910-1912 pp. Перепис 1900 р. охоплював підприємства, річний обсяг виробництва яких перевищував 1 тис. руб. Його підсумки зведені у видання "Статистические сведения о фабриках и заводах по производствам не обложенным акцизом за 1900 год" (СПб., 1903). Відповідно матеріали перепису 1908 р. подані у книзі "Статистические сведения по обрабатывающей фабрично-заводской промышленности Российской империи за 190Н год" (СПб., 1912) За цими двома переписами видані також "Списки фабрик и заводов" довідкового характеру. У 12-ти спеціальних випусках за галузями виробництва були видані "Общие итоги..." перелису 1910-1912 pp.
В Австрії статистичні матеріали про промисловість, торгівлю і транспорт друкувалися у серійному віденському виданні "Nachrichtcn liber Industrie, Handel und Verkehr" (Відомості про промисловість, торгівлю і транспорт) окремими томами (Band I, Band 2... Band 54... Band 60 тощо). Статистика праці знаходила також відображення у відповідних томах "Ostcrreichische Statistik", а землеробства подавалася за річниками міністерства, що називалися "Slatistisches Jahrbuch des k.k. Asker-bauministcriums". Видавалися спеціалізовані статистичні збірники про гірничу промисловість "Statistik dcs Bcrgbaues in Osterreich". У Галичині з 1874 p. виходив неперіодичний збірник "Wiadomosci statystyczne о stosunkach krajowych" польською мовою. Його видавало Крайове статистичне бюро. На публікацію 1892 р. в цьому журналі професора Піла-та про земельні стосунки в Галичині звернув увагу Іван Франко. Він писав, що на табулярну власність (вписану в державні книги (tabula) поміщицького та іншого великого землеволодіння. - С.М.) у Галичині припадало 42,35% території краю. В десяти повітах вона займала понад 50% поверхні, а в Долинському - 67. Найбільшим табулярним власником в Галичині був уряд. Йому належало 6% табуляриої землі (384 тис. моргів). У власності церкви було 218 тис. моргів. З-поміж індивідуальних поміщицьких земельних фундацій вирізнялися земельні володіння Ірафа Станіслава Скарбка. Подавалися 53 прізвища, фундації яких перевищували 10 тис. моргів. Серед них барон Ян Лібіг і спілка (113 тис. моргів), граф Роман Потоцький (84 тис.), ерцгерцог Албрехт (80 тис.), Гьодо Задік і спілка (68 тис.), львівська греко-католицька митрополія (64 тис.), барон Поппер (58 тис.), графи Потоцькі Якуб та Ізабелла (45 тис.), графи Дзедушицькі Влодзімєж та Альфонсина (42 тис. моргів). Далі йшли імена графів Станіслава Бадені, Владислава Баворовського, Лянцкоронського та ін. Одинадцять відсотків всієї земельної табулярної власності належало єврейським власникам, які володіли 591 тис. 693 моргами. У Стрийському повіті євреї мали понад 50% табулярної власності, ще в п'яти - близько 20%. У Галичині виходило неперіодичне довідкове видання "Skorowidz przemysJowo-handlowy krolewstwa Galicji".
Крім названих статистичних видань, детальну промислову статистику в Галичині проводили три торговельно-промислові палати у Львові, Кракові та Бродах. Як писав Іван Франко, "вони що п'ять літ видають справоїдання про стан промислу й торгівлі, кожна в своїм окрузі"
Методика збирання даних палатами була дуже подібною до методики російського міністерства фінансів, що зі слів підприємців заповнювало графи відповідних формулярів. Зібрані палатами дані друкувалися у невеликій кількостіпримірників для власного користування та для міністерства торгівлі й промисловості у Відні, яке вміщало їх у офіційному виданні "Bencht der Handel - und Gewcrbekammer
Loading...

 
 

Цікаве