WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст. - Реферат

Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст. - Реферат

зневірився в орієнтації на перевиховання селян, на можливість використання селянської общини для формування соціалістичних демократичних відносин у країні, хто бачив опору руху в селянстві, вже 1879 р. виділилися в організацію "Чорний переділ", на чолі якої опинилися діячі, котрі в наступному стали на так звані інтернаціоналістські соціал-демократичні позиції. Серед них були Г.Плеханов, Л.Аксельрод, В.Засулич, И.Антекман, у Києві Є.Ковальська, М.Щедрін та ін.
Люди, остаточно зневірені в "ходінні в народ", становили народницьку течію політиків-терористів, яка виділилася в окрему організацію "Народна Воля". Після вбивства Олександра II царизм розгорнув проти неї безкомпромісний наступ і вона, по суті, була розгромлена, її ідеї й уцілілі особи влилися потім у загальноросійський есерівський рух.
Отже, серед історичних джерел про народницький рух, у зв'язку з особливо конспіративними методами роботи, дуже мало таких матеріалів, як протоколи з'їздів, звіти, переписка, списки членів організацій тощо. Вони спорадичні й до того так зашифровані (імена, адреси явок, розпорядження та ін.), що сучасному дослідникові їх використовувати дуже складно.
Можна говорити про три таких блоки важливих джерел з Історії народництва, які відносно добре збереглися І є достовірними.
По-перше, це праці Ідеологів народництва Петра Лаврова ("Історичні листи", "Наша програма"), Михайла Бакуніна ("Сповідь", "Державність і анархія", "Доповнення "А"), Миколи Михайловського ("Лист про правду і неправду", "Герої І юрба", "Наукові листи (До питання про героїв і натовп)", "Патологічна магія", "Ще про натовп" тощо), Петра Ткачова, Миколи Кибальчича ("Політична революція і економічне питання") та багатьох інших, мемуари учасників народницького руху.
По-друге, - нелегальна, чи емігрантська преса - газета "Народное дело" (Женева, 1868), "Набат" (Женева, 1875), журнал і газета "Вперед", "Вестник Народной Воли" (1883-1886). Чимало народників друкувалися у легальних виданнях часто під псевдонімами в "Отечественных записках" до їх закриття 1884 р., "Северном вестнике", "Русской мысли", "Русском богатстве" та ін.
По-третє, відносно повно збереглися нормативні, насамперед програмні документи "Землі І Волі" та "Народної Волі". Вже за радянського часу програми "Землі і Волі" та деякі інші документи, що залишились у народників, були видані окремим збірником "Архив "Земли и Воли" і "Народной Воли" (М., 1930). У збірнику вміщені три редакції програми "Землі і Волі", спогади М.Фроленка про Липецький з'їзд народників, деякі матеріали, що пояснюють причину розпаду "Землі і Волі" на "Народну Волю" і "Чорний переділ", фрагменти до статутних документів, касові документи "Землі і Волі", зошити народників щоденникового характеру, документи з окремих судових процесів, у тому числі оборонні промови підсудних, листи народників, що збереглися. Дуже детальний довідковий додаток видання, зокрема іменний покажчик, який вміщає ширші чи вужчі відомості про народників та інших історичних осіб.
Великий інтерес викликає програма "Землі і Волі" вже у першому її варіанті (виявлена за автографом А.Оболєшова). Програма висувала три пункти:
1. Перехід всієї землі до сільського робітничого стану і рівномірного її розподілу. При цьому висловлювалась впевненість, що дві третини Росії володітиме землею на общинних засадах. 2 Поділ Російської Імперії на частини відповідно до місцевих бажань. 3. Перенесення всіх суспільних функцій в общини, тобто повне самоврядування. При цьому зазначалося: "... вимоги наші можуть бути здійснені тільки засобом насильственного перевороту".
Аналогічні вимоги формулювала друга редакція програми, змінювався лише порядок виставлення пунктів, давалось дещо їх розширене формулювання.
Остаточна третя редакція Програми визначала цілі боротьби чотирма пунктами:
1. Схваливши народне поняття про землю ("земля - божья"), автори програми так само вимагали "переходу всієї землі в руки сільського робітничого стану І рівномірного її розподілу". Знову ж повторювалась впевненість у тому, що дві третини Росії буде володіти землею на общинних засадах.
2. Політичним ідеалом оголошувалось "повне мирське самоврядування" Але проголошувалось, що кожний союз буде визначати, яку частку громадських функцій він віддаватиме урядам громад (общин), обраним тими ж громадами.
3. Оскільки в російському народі "помітна віротерпимість", необхідно "добиватись найповнішої свободи сповідань".
4. "У склад теперішньої "Російської імперії"" входять такі місцевості і навіть національності, які при першій можливості готові відокремитись, якими є, наприклад: Малоросія, Польща, Кавказ та ін. Звідси випливає наш обов'язок - сприяти поділу теперішньої Російської імперії на частини відповідно місцевим бажанням".
1 в третій редакції також стверджувалось, що сформульовані вимоги "можуть бути втілені в життя тільки шляхом насильственного перевороту, при тому по можливості найскоріше..." Роз'яснювалось, що з розвитком капіталізму і руйнуванням общин ці завдання будуть все більше утруднюватись.
Третя редакція конкретизувала тактичні завдання, зокрема "дезорганизовать силу государства", організаційні завдання у справі зміцнення єдності з союзниками з релігійних сект, поселеннями, де незадоволення є найбільшим, з центрами зосередження промислових робітників І навіть "залучення на свій бік розбійних ватаг типу понизової вольниці, що часом появляються в різних місцях".
Формулювались завдання пропаганди й агітації. Окремий підрозділ називався "Частина дезорганізаторська", що рекомендував налагоджувати зв'язки з офіцерами армії, залучати на свій бік організації державних службовців та вести "систематичне знищення найбільш шкідливих або видатних осіб з уряду І взагалі людей, якими тримається той чи інший ненависний нам порядок".
Останню думку Програми дещо уточнювавпункт 9 Статуту: "Ціль виправдує засоби. Примітка: За винятком тих випадків, коли застосовувані засоби можуть підривати авторитет організації'4. Загалом, Статут може служити зразком для дуже законспірованої політичної організації. І, як відомо, в цьому питанні досвід народників використовували Інші партії, в тому числі дуже великою мірою більшовики.
Отже, назване видання "Архива "Земли и Воли" и "Народной Воли" містить багато цінних джерел, що дають змогу глибше осмислити етапи революційного руху в Україні ( звичайно, і в Росії). їх знання важливе для кожного, хто вивчає суспільно-політичний рух другої половини XIX ст. При всьому "космополітизмі", "общерусскости" українського народництва, воно все-таки може характеризуватися у благородному світлі за одну лише програмну вимогу розвалу Російської імперії та права України ("Малоросії") на відокремлення і самостійне життя. При всій схильності до тактики терору народництво втягувало в себе у більшості випадків кришталево чистих совістю людей, людей благородної мети І почуттів, І вже тому воно заслуговує на вивчення.
Використані джерела і праці
1. Архив "Земли и Воли" и "Народной Воли". М , 1932
2. Архивы КПСС // Справочник научного работника / Сост. Гроссман Ю.М., Кутик В.М. Львов, 1983. C.38^J6
3. Бачинський Юішн Україна irredenta Вид. 3-тс. Берлін, 1920.
4. Міхновський Микоіа Самостійна Україна. Ки"ів, Львів, 1991.
5. Самостійна Україна // Вивід прав України. Нью-Йорк, 1964. С 154-164
6. Франко Іван. Україна irredenta // Вивід прав України Нью-Йорк. 1964. С. 115-138.
7. Гаврилів І О. Діяльність українських політичних партій та організацій Західної України в умовах польського окупаційного режиму (1921-1939 pp.): Автореф дис,.. канд. іст. наук Львів, 1996.
8. Політичні парти Заміної України Метод вказівки для студентів Львів, 1У91
9. Рассвич В В Українська Національне-Демократична партія (1899 1918) Львів, 1996
10. Світ Іенко С.І. Нароінпцьміи рух в Україні 1860 1880-х років аналіз джерел архівних фондів Роси Дніпропетровськ, 1996
11. Тетещін С.О. Національне питання в програмах українських пептичних партій в кінці XIX на початку XX століття, 1996
12. Українська Ідея Постаті на тлі революції К 1994 Кн . 4
Loading...

 
 

Цікаве