WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст. - Реферат

Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст. - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Документи політичних партій і організацій другої половини ХІХ - першої третини XXст.
Діяльність політичних партій і організацій в Україні, в сучасному їх розумінні, як у Росії чи Польщі, почала розгортатися в другій половині XIX ст. Попередниками партій стали різні товариства й організації культурно-освітнього характеру, хоч часто політичного забарвлення. В підросійській Україні такими були організації чи товариства української інтелігенції в Києві, Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі та інших містах, що найчастіше називалися громадами. Перша громада виникла в Києві 1859 р. Вона мала на меті пропагувати Історію України, українську культуру, розвивати інтерес до української мови, відстоювала право українців на вільний національний розвиток, збереження самобутності. Після відомого Енського указу 1876 р. діяльність громад була заборонена, багато їх членів репресовано, частина емігрувала за кордон, де прагнула відстоювати інтереси українського народу видавничими та іншими засобами.
У Галичині 1868 р. з ініціативи А.Вахнянина виникло культурно-освітнє товариство "Просвіта", що діяло в Західній Україні аж до 1939 р. і виконало дуже важливу роль у піднесенні освітнього рівня та національної свідомості народу. "Просвіти" діяли в руслі національного (народовського) руху українців Галичини. Ніби на противагу "Просвітам" галицькі культурно-освітні діячі москвофільської орієнтації на чолі з о.Іваном Наумовичем 1874 р. заснували культурно-о світне "Общество им Мих Качковского", що виступало за захист прав галицьких русинів перед небезпекою польського асиміляційного наступу з позицій опори на державну Росію, "общерусский язык" І російську культуру В Галичині також уже від 70-х років діяли робітничі й студентські гуртки, зокрема "Академический кружок", "Дружній лихвар'1, "Друг", вихованці яких пізніше вливалися в політичне життя
Програми та інші матеріали народницьких організацій
З початку 60-х років XIX ст. у Наддніпрянській Україні почали розгортати діяльність народники, що за цілями І методами боротьби були безумовно політичною течією, але за принципами внутрішньої організації до рівня партії не піднялися, не мали виборних керівних органів, необхідних організаційних структур та деяких Інших ознак політичних партій
Народництво в Україні та Роси різнилося І за методами діяльності Перша народницька організація "Земля І Воля" виникла в Роси 1861-1862 рр Вона становила об'єднання різнорідних за політичними І теоретичними орієнтирами груп від соціалістичного забарвлення до просто опозиційних ліберально-конституційних До організації належали Іван Андрущенко, котрий помер у в'язниці Петербурга, Василь Білозерський, співредактор журналу "Основа" в Петербурзі, та Інші українські опозиціонери У 1862р до "Землі І Волі" приєдналася російська військова організація в Польщі ("Комітет російських офіцерів в Польщі"), яку створив українець Андрій Опанасович Потебня, 27 червня (ст ст) 1862 р він вчинив замах на російського намісника в Польщі 1863 р приєднався до польського повстання І загинув у бою На чолі "Землі І Волі" стояв "Російський центральний народний комітет", створений активістами організації
З приєднанням до "Землі І Волі" "Комітету російських офіцерів в Польщі" за умов революційного піднесення в організації утверджувалася орієнтація за зміну суспільно-державних відносин шляхом збройної боротьби Але в умовах спаду революційного піднесення 1863 р "перша" "Земля і Воля" саморозпустилася
Під впливом дуже суперечливих, але однаково антицаристських і так званих антиексплуататорських поглядів і пропаганди "соціальних революціонерів" у середовищі молоді сформувались переконання можливості зміни суспільного ладу шляхом перебудови суспільної свідомості, особливо селянства, а звідси - потреби практичної роботи, спрямованої на перебудову - ходіння в народ. Серед тих революціонерів був П.Лавров, автор праці "Історичні листи". Він закликав здійснити "підготовку революції в Росії шляхом розвитку наукової соціологічної думки серед Інтелігенції" та пропаганди соціалістичних ідей серед селянства. Інший діяч М.Бакунін у праці "Державність І анархія" намагався обґрунтувати думку про шкідливість будь-якої державності. Звідси формулювалось завдання зруйнувати державу як таку Дійовим засобом досягнення мети мали стати селянські бунти і бунтарські методи боротьби взагалі. Народник П.Ткачов пропонував здійснити революцію тактикою змови і терору. Ці ідеї він проповідував на сторінках журналу "Набат". Дещо реальніше дивився на методи революційної боротьби М.Михайловський. Він вважав, що шлях для досягнення справедливого суспільства пролягає через боротьбу за політичні свободи.
Під впливом таких ідей внаслідок проведення певної організаційної діяльності в низових народницьких гуртках і групах 1874 р. почалося масове "ходіння в народ". Молоді спеціалісти - вчителі, лікарі, ветеринарні лікарі, Інженери, студенти - ходили по селах, щоб там шляхом організації різних курсів, майстерень, а також сходок, лекцій, голосних читань, поширення популярних нелегальних брошур ("Про хліборобів", "Як наша земля була нашою і стала не нашою", "Бог, то Бог, але й сам не будь плох", "Хитра механіка", "Ємелька Пугачев або любов козака" та ін.) зблизитися з народом і підняти його на бунт, щоб так вчинити революцію. "Ходіння" охопило 37 губерній Росії, в тому числі Київську, Подільську, Херсонську, Чернігівську, Харківську, Полтавську та інші губернії України.
Утопічні ідеї народницьких бунтарів, як і слід було передбачити, зазнали краху. Наприкінці 1874 р. охранка заарештувала близько 1 тис. народників. Багато з них було засуджено до каторжних робіт, на заслання до Сибіру, Інших мір покарання.
Жорстокі заходи уряду, однак, не ліквідували народництва. У Петербурзі 1876 р. виникла "Північна революційно-народницька організація", або "Північне товариство народників". Товариство прагнуло підпорядкувати впливові всі народницькі групи Росії. Воно почало 1878 р. видавати часопис "Земля і Воля", нав'язуючи цим свій зв'язок з уже існуючою на початку 60-х років "Землею і Волею". Після цього вся нова всеросійська народницька організація почала називатися "Земля і Воля". В числі організаторів нової ''Землі і Волі" були такі пізніше відомі в російському соціально-революційному русі діячі, як О.Михайлов, який за "процесом двадцяти" 1882 р. був засуджений до страти, заміненої довічною каторгою (помер 1884 р.); Г.Плеханов, один із засновників 1883 р. російської соціал-демократичної організації в еміграції "Визволення праці", лідер меншовизму 1903-1918 pp.; український народник Д.Ли-зогуб, котрого за причетність до замаху на Олександра II засудили до смертної кари через повішення. Присуд був виконаний в Одесі 1879 p.; українець М.Кибальчич, талановитий Інженер і винахідник, що присвятив талант виготовленню вибухових пристроїв з терористською метою, а в ув'язненні перед стратою склав проект оригінального літального апарату з ракетним двигуном.В.Осинський, один із співзасновників есерівського руху в Росії, за збройний опір під час арешту був засуджений до страти і повішений 1879 р.; С.Перовська, праправнучка К.Розумовського, учасниця замаху на Олександра II 1 березня 1881 p., була страчена разом з іншими учасниками вбивства; М.Фроленко за "процесом двадцяти" 1882 р. засуджений до страти, заміненої довічною каторгою, багаторічний в'язень Шліссельбурзької фортеці, прожив 90 років - 1938 р. за радянського режиму був членом журналу "Каторга и ссылка", у творчій спадщині має низку мемуарних творів.
З огляду на методи революційної діяльності народників, що характеризувалися надзвичайною конспіративністю, після народницьких організацій системно впорядкованих ні нормативних, ні діловодних документів не залишилося. І взагалі вважається, що в жодному з архівів України чи Росії нема окремого фонду з якимось блоком народницьких документів. Вони розкидані по різних судових і жандармських фондах, у різних містах, по деяких фондах персоналій.
Вже 1878 р. у "Землі і Волі" виникли глибокі розбіжності в питанні методів боротьби за зміну існуючих порядків. Ті, хто не
Loading...

 
 

Цікаве