WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Документи більшовицької партії і КПЗУ - Реферат

Джерелознавство. Документи більшовицької партії і КПЗУ - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Документи більшовицької партії і КПЗУ
Для об'єктивного вивчення Історії дослідникам України, Росії, інших країн Східної Європи не можна обійтися без документів комуністичних організацій, що виросли з російської соціал-демократії. Це очевидно. З 1898 р. соціал-демократи створили так звану інтернаціональну соціал-демократичну партію, яка з 1903-1905 pp. стала домінуючою серед робітників не тільки Росії, а й України, Кавказу, Бессараби. Ця партія відіграла чи не головну роль у дестабілізації Росії в роки Першої світової війни, розвалі її фронту, в поразках 1917 р. Від лютого до вересня 1917р. під впливом більшовицької агітації з фронту дезертирувало 2 млн солдатів, Росія покотилася в прірву.
Нарешті, більшовики організували жовтневий переворот 1917 p., що започаткував встановлення диктаторського режиму на 1/6 земної кулі. Вони очолювали той режим упродовж 70 років, у тому числі й в Україні. Безсумнівно, зрозуміти радянську владу, її історію без документів правлячої партії неможливо.
Характерною особливістю документів Комуністичної партії є те, що вони збереглися системно за хронологією і комплексно у своїх видах. З самого початку більшовики (з 1903 p., від II з'їзду РСДРП) надавали надзвичайно важливого значення своїм документам, мабуть, під впливом Леніна. Через це на кожному з'їзді, конференції, пленумі прискіпливо редагувалися всі програми, статути, резолюції' та рішення. На всіх статутних заходах ставилися офіційні звіти, також звіти з місць, звіти окремих ланок партійних структур, наприклад, центрального органу (газети), ревкомісІй, мандатних комісій тощо. Всі партійні заходи протоколювалися або стенографувалися. В наступному видавалися стенограми з'їздів чи протоколи. Вже за радянського часу були видані стенограми всіх з'їздів партії за винятком окремих, які гірше протоколювалися (наприклад, IV Об'єднавчого). Зазначимо, що після встановлення в 30-х роках сталінської ідеологічно-репресивної диктатури стенограми з'їздів залишалися єдиною офіційною незабороненою літературою, яка хоча б частково давала змогу дослідникові зсередини глянути на більшовицьку партію, її історію, як вона "робилася" більшовиками, якою шаленою була внутріпартійна гризня у верхах ВКП(б) чи КПРС. Однак первинний матеріал стенограм, по суті, не використовувався істориками або ж тенденційно спотворювався під сталінське бачення історії Росії XX ст.
Отже, "стенограми з'їздів" як публікації належать до провідного джерела з Історії партії більшовиків. Саме з нього дослідник може краще зрозуміти, що собою становила партія більшовиків, яку роль у ній виконували вожді та рядові партійці, яким був механізм і філософія диктатури. В стенограмах міститься багато конкретно-історичного матеріалу. І хоч він дуже суб'єктивований, однак нехтувати ним не можна.
Інше серійне видання документів КПРС - це "КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК". Заголовок сам говорить про зміст видання. Звичайно, в нього ввійшли тільки відібрані рішення, які мали показувати, на думку укладачів, "керівну І спрямовуючу роль партії", турботу про благо народів, розквіт дружби народів і зовсім нема таємних документів ЦК І Політбюро, спрямованих на придушення національної й демократичної опозиції, розбудову репресивних органів тощо.
Знову ж таки, якою б масою одіозних постулатів не було пересипане це видання, його варто вивчати, аналізувати, щоб збагнути режим. В Україні було випущено двотомник "Комуністична партія України в резолюціях І рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК".
Крім цих серійних видань, чимало партійних документів опубліковано в серіях "Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам", "КПСС о профсоюзах", "КПСС о молодежи", "КПСС и Советская армия" та ін. Після кожного партійного з'їзду видавалися однотомники основних матеріалів - доповіді, резолюції, склад обраних органів.
Крім опублікованих документів більшовицько-комуністичної партії, величезна кількість її матеріалів відкладалася в архівах. Раніше це були
Архів Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Архів Інституту Історії партії при ЦК КП України, архіви обласних комітетів партії. Після заборони діяльності Компартії в Україні ці архіви стали структурами державних архівів відповідного рівня: в Києві - Центральний державний архів громадських об'єднань України, в областях - частинами Державних архівів областей. Дуже багато архівних партійних джерел були недоступними для дослідників, зокрема для безпартійних. Таємними для дослідників, у тому числі для комуністів, були стенограми і рішення Політбюро, які стосувалися кадрових питань, демографічної політики перемішування народів, формування так званого єдиного народногосподарського комплексу, коли штучно підприємства України прив'язувались до підприємств Уралу і Татарії, Баку й Естонії, щоб тим самим гальмувати тенденції до економічної самостійності окремих республік чи економічних зон. Під цим претекстом після Жовтневого (1964) пленуму ЦК КПРС були ліквідовані раднаргоспи, І господарство знову підпорядковувалось галузевим московським міністерствам, що керували, наприклад, нафтовою промисловістю Баку, Татарії, Борислава І Долини, Тюмені й Туркменії з одного центра.
Близькими за змістом до партійних документів є праці так званих видатних діячів Комуністичної партії та Радянської держави. Часто це поверхові, вкрай тенденційні праці. Йдеться не тільки про праці Леніна чи Сталіна, а й також таких "діячів", як Калшін, дружину якого Сталін заслав у Сибір, а він співав дифірамби Сталіну, чи Каганович, рідний брат якого був репресований сталінською машиною, Молотов, Ворошилов, Орджонікідзе, Куйбишев, Постишев, Хрущов, Брежнєв, Суслов, Щербицький, Черненко та ін.
Характерною ознакою змісту творів "видатних діячів" було прагнення ортодоксально в якійсь одній сфері діяльності подати ленінсько-комуністичну концепцію бачення процесів і явищ. Чим менше було свіжої думки у таких працях, тим надійнішими вони вважалися. Але І в них приховано багато відповідей на причини тоталітаризму в СРСР, затхлої духовної атмосфери в житті суспільства, так званої монолітної єдності партії і народу.
Аналогічно тому, як джерела державного походження за їх змістом прийнято поділяти на
Loading...

 
 

Цікаве