WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Державотворче законодавство незалежної України - Реферат

Джерелознавство. Державотворче законодавство незалежної України - Реферат

момент введення закону в дію проживали на території України і не заперечували проти прийняття її громадянства.
Верховна Рада 1 листопада 1991 р. схвалила "Декларацію прав національностей України". Були також створені закони, на основі яких почалося формування українських збройних сил, дипломатичного корпусу та ін.
Особливе значення в утвердженні незалежності України мав проведений 1 грудня 1991 р. референдум. На запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України" з 31 891 742 громадян, котрі брали участь у референдумі (84,16 % всіх громадян з правом голосу), ствердну відповідь дали 90,32 %, "Ні" - 7, 58 %, недійсних бюлетенів виявилось 2,1 %.
Результати референдуму, що дійсно продемонстрували величезну національну свідомість українців, здивували весь світ. Якщо до референдуму незалежність України визнало всього кілька держав (Угорщина, Польща та Інші), то після нього міжнародне визнання незалежної держави України набуло лавиноподібного характеру. Україну визнали понад 150 держав світу.
В день референдуму про незалежність Україна вперше вибирала свого Президента. З шести кандидатів (Л.М.Кравчук, В.М.Чорновіл, І.Р.Юхновський і ін.) у першому турі за Леоніда Кравчука проголосувало 61,59 відсотків виборців.
До найважливіших актів 1992-1996 pp. належать ратифікація Угоди про Співдружність незалежних держав (10 грудня 1991 p.), прийняття законів про державні символи - герб, прапор, гімн України, законів "Про загальний військовий обов'язок І військову службу" (25 III. 1992 p.), "Про службу безпеки України", "Про вибори народних депутатів України" (18.XI. 1993 p.), "Про міжнародні договори України" (22.XII. 1993 p.), "Про державну таємницю" (22.1.1994 р.), "Про правовий статус іноземців", "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" і багатьох Інших.
Здійснено кодифікацію законодавства. Так, 13 березня 1992 р. схвалено Земельний кодекс України; 27 липня 1994 р. - Кодекс України про надра; 21 січня 1994 р. - Лісовий кодекс України; 27 березня 1994 р. відбулися дострокові вибори в парламент - Верховну Раду. Повторне голосування проводилось у квітні, а потім ще у липні-серпні. До складу Верховної Ради обрано 394 депутати (450 згідно з законом "Про вибори народних депутатів"); 28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла Основний закон - Конституцію України. Враховуючи, що студенти історичного факультету вивчають спеціальну нормативну дисципліну "Основи конституційного права України" обсягом 50 год., було б зайвим робити детальний аналіз цього найважливішого закону нашої держави. Зазначимо лише, що Конституція складається з 15 розділів, має 161 статтю та 14 пунктів XV розділу "Перехідні положення". Конституція прийнята "від імені Українського народу - громадян України всіх національностей", її прийняттям Верховна Рада виразила суверенну волю народу, право української нації на самовизначення, відповідальність "перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями".
Стаття 5 констатує: "Україна є республікою". В 10 статті зазначено: "державною мовою в Україні є українська мова", але водночас "гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України".
Згідно зі статею 11, "Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій І культури".
Другий розділ "Права та обов'язки людини І громадянина" містить 48 статей (від 21 до 68), дуже детально регулює різноманітні соціальні права і свободу людей, а також їх обов'язки перед державою. Третій розділ "Вибори. Референдум" становить основу для складання конкретних положень про вибори, передбачає відповідні ситуації, коли необхідними є референдуми.
Четвертий розділ (Верховна Рада України), п'ятий - (Президент України), шостий - (Кабінет Міністрів, інші органи виконавчої влади) окреслюють повноваження І прерогативи державних органів управління, законодавчої та виконавчої влади Наприклад, стаття 92 окреслює сфери суспільного життя, які повинні регулюватись законами Верховної Ради. Стаття 106 перелічує повноваження Президента. В пункті 29 цієї статті зазначено, що Президент "підписує закони, прийняті Верховною Радою", а пункт 31 статті наділяє Президента повноваженням від свого Імені видавати актові документи у вигляді указів І розпоряджень, обов'язкових до виконання на території України. "Акти Президента, - наголошується у цьому пункті - скріплюються підписами Прем'єр-міністра України І міністра, відповідального за акт та його виконання". Певними правами видавати актові та нормативні документи Конституція наділяє І Кабінет Міністрів. Згідно зі статею 116 пункт 6 Кабмін розробляє проект закону про державний бюджет України, а після прийняття Верховною Радою забезпечує його виконання. У статті 117 сказано; "Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання".
Систему судочинства регулюють розділ сьомий - Прокуратура, та розділ восьмий - Правосуддя і розділ дванадцятий - Конституційний Суд.
Питання територіального устрою І місцевого самоврядування визначаються розділами дев'ятим - Територіальний устрій України, десятим - Автономна Республіка Крим та одинадцятий - Місцеве самоврядування.
Розділ тринадцятий "Внесення змін до Конституції України11 передбачає умови, необхідні для внесення змін до Конституції. Особливі вимоги передбачені для внесення змін у розділи перший - "Загальні засади", другий - "Вибори. Референдум", тринадцятий - "Внесення змін до Конституції України". Стаття 157 сформульована так: "Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України".
Стаття 161 наголошує: "День прийняття Конституції України є державним святом - Днем Конституції України".
Наприкінці зазначимо, що державні актові документи XX ст. є найголовнішим історичним джерелом для дослідження соціального І національного змісту політики українських державних утворень, починаючи від УНР Центральної Ради і до часу Існування сучасної незалежної України. Сама по собі законодавча діяльність українських державних структур була невід'ємною і суттєвою стороною боротьби українського народу за національну державність І суверенітет. Але це не стосується більшості радянських законів, які тримали народ у покорі й освячували тоталітарний режим.
З прийняттям Конституції законотворча робота в Українірозвивається далі. З квітня 1997 р. державні актові документи публікуються в періодичному виданні "Офіційний Вісник України".
Використані джерела і праці
1. Конституційні акти України. 1917-1920 К, 1992.
2. Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (листопад 1918-сер-пєнь 1919) 36 документів І матеріалів. К , 1962.
3. Русначепко А Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х-початок 1990 років К.1998 Т.П "Документи і матеріали", с.309-714.
4. История государства и права Украинской ССР. К., 1987. Т2.
5. Кульчщький В С , Настюк МI, Тшцик Б Й Історія держави І права України. Львів, 1996.
6. Санчевич А В Джерелознавство з Історії Української РСР післявоєнного періоду (1945-970) К, 1972.
7. Макогон С О, Ткач А П, Цветков В В Розвиток радянської державності на Україні. К., 1966.
Loading...

 
 

Цікаве