WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Державотворче законодавство незалежної України - Реферат

Джерелознавство. Державотворче законодавство незалежної України - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Державотворче законодавство незалежної України
У другій половині 80-х років у СРСР розпочалася так звана перебудова, ініціатором якої став обраний у березні 1985 р. Генеральний Секретар ЦК КПРС М.С.Горбачов. Очевидно, суб'єктивно діяч вірив у можливість перебудови ("перестройки") тоталітарної імперії, хотів надати їй видимості демократії, розблокувати з догматичних організаційних та ідеологічних пут розвиток економіки, працю людей, творчість учених І митців. Проте горбачовська перебудова насправді виявилася косметичним засобом. При збереженні однопартійної системи, суворого планування народного господарства, централізованого управління економікою, непорушного панування ідеології марксизму-ленінізму та інших догматичних принципів змінити життя так званого радянського суспільства було неможливо.
"Перебудова" впродовж кількох років дала інший, неочікуваний у середовищі комуністичного керівництва ефект. Вона розбудила громадську думку, політичну активність мас, привела до появи легальних опозиційних товариств і організацій на зразок Української Гельсінської спілки, потім до широкого громадського об'єднання Народного Руху України. За цих умов у квітні 1989 р. відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, коли у багатьох місцевостях, наприклад у Львівській та інших західних областях, Москві, Ленінграді, Києві, а особливо в республіках Прибалтики контроль комуністичної партії над виборчою кампанією був рішуче підірваний. На весняних виборах 1990 р. до Верховної Ради Української РСР нсузгоджені з партійними органами кандидати у депутати в багатьох округах здобули перемогу над кандидатами від компартії. Так, по Турківському виборчому округу Львівської області перемогу над кандидатом у члени Полибюро ЦК Компартії України, першим секретарем Львівського обкому партії Яковом Погребняком здобув науковець-етнограф, уродженець району Степан Павлюк. Трапилось так, що обрана в умовах "перебудовної" комуністичної системи Верховна Рада Української РСР виявилась малокерованою, хоч її головою ще обрали першого секретаря ЦК Компартії члена Політбюро Володимира Івашка. Після переходу останнього на посаду заступника Генерального Секретаря ЦК КПРС у Москву Головою Верховної Ради УРСР став інший секретар ЦК Компартії України член Політбюро Леонід Кравчук.
Через кілька місяців після обрання, ще у складі СРСР, ця Верховна Рада 16 липня 1990 р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України. За неї проголосувало 355 депутатів із 385 присутніх. Більшість тих, хто голосував за суверенітет України, були комуністами. Це, отже, стало одночасним переконливим свідченням того, що з-під Ідеологічного І статутного контролю центрального партійного апарату почали виходити самі члени КПРС. Декларація була пройнята українською національною ідеєю і зовсім не вкладалася в догматичне ложе радянської ідеології та системи. Декларація мала розділи:
I. Самовизначення української нації.
II. Народовладдя. НІ. Державна влада.
IV. Громадянство Української РСР.
V. Територіальне верховенство.
VI. Економічна самостійність.
VII. Економічна безпека.
VIII. Культурний розвиток.
IX. Зовнішня і внутрішня безпека.
X. Міжнародні відносини.
Декларація кваліфікувала суверенітет як "верховенство, самостійність, повноту І неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах".
Проголошення суверенітету розглядалося як "здійснення українською нацією невід'ємного права на самовизначення". Єдиним джерелом влади в Республіці оголошувався народ України. Оголошувалась повна рівність всіх громадян незалежно від їх соціального стану, національності, освіти, релігії, а все національне багатство, в тому числі надра землі, земля, ліси, води, фабрики і заводи, власністю народу.
Українська РСР, за Декларацією, "забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його Історичної свідомості та традиції, національно-етнографічних особливостей, функціонування української" мови у всіх сферах суспільного життя". Наголошувалось на обов'язку України піклуватись про культурно-національні потреби зарубіжних українців. Констатувалось право України на власні збройні сили, власну зовнішню політику. Визнавалась перевага загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього державного права.
Новим вирішальним актом, здійсненим тим самим складом Верховної Ради, був Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991р.
Поштовхом до проголошення незалежності стала спроба державного перевороту в Москві 19 серпня 1991 р. і створення нелегітимного навіть для радянської системи Державного Комітету з надзвичайного стану (ГКЧП), який заявив про намір силою зберегти тоталітарний режим у СРСР. Наміри ГКЧП навіть Компартією України не були однозначно підтримані. Сильною до ГКЧП виявилась опозиція в Москві, де її очолив Борис Єльцин, тодішній голова Верховної Ради РРФСР.
За цих умов Верховна Рада Української РСР і проголосила незалежність України. Зауважимо, що до 24 липня вона прийняла низку важливих для нації законів, прийняття яких могло вважатися прерогативою незалежних держав. Це, наприклад, закон про економічну самостійність України (серпень 1990 p.), проекти концепції та програми переходу Української РСР до ринкової економіки, зокрема законів "Про заснування поста Президента Української РСР" (5 липня 1991 p.), "Про вибори Президента Української РСР", "Про Президента Української РСР". Встановлювалось, що Президент повинен обиратись на п'ять років І переобиратись лише раз. Президентом може стати кожний громадянин України, котрий досяг 35-річного віку, користується виборними правами, проживає в Україні не менше десяти років, володіє українською мовою. В "Акті проголошення незалежності України" зазначалось: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 p.,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави України.
Територія України є неподільною І недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і Закон України. Цей Акт набирає чинності з моменту його схвалення". В наступному Верховна Рада України в розвиток "Акту проголошення незалежності України" прийняла низку законів, спрямованих на зміцнення незалежності, розширення її правової основи. Важливе значення, зокрема, мав "Закон про правонаступництво України", прийнятий 12 вересня 1991 р. Він стверджував вищим законодавчим органом України Існуючу Верховну Раду, що мала виконувати свою функцію довиборів в Установчі Збори чи новий парламент Оголошувалось, що в Україні продовжували діяти закони Української РСР, які не суперечили законам, прийнятим після проголошення Акту незалежності, підтверджувались зобов'язання України з міжнародних договорів, підписаних до 24 серпня 1991 р.
Восьмого жовтня 1991 р. законом "Про громадянство України" в державі встановлювалось єдине громадянство, що надавалось всім особам, які на
Loading...

 
 

Цікаве