WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Давньоруське літописання - Реферат

Джерелознавство. Давньоруське літописання - Реферат

північно-східної Русі, особливо зі Суздальським князівством.
В Іпатіівській редакції опис подій доведений до 1118р. Леонід Махновець вважає, що після Нестора, який довів твір до 1112-1113р., та після Сильвестра, що переробляв його до 1116 p., "Повість минулих літ" ще раз переписувалася і редагувалася у 1118-1119 pp. Існує гіпотеза, що над цією новою редакцією (власне Іпатіївською) брав участь син Володимира Мономаха Мстислав, який до 1117р. князював у Новгороді. Можна вважати, що до 1119р. створено три редакції: Нестерову (не збереглася), Сильвестрову (дійшла до нас у Лаврентіївській редакції) та Мстиславову (дійшла в Іпатіївській редакції). Реально жіснуючих редакцій є дві: Іпатіївська і Лаврентівська.
Лаврентіївська так само, як І Іпатіївська, має ще кілька аналогів - списків. Найвідомішим І оригінальним є Кенігсберзький, або Радзівіловський список. Він зберігся з XV ст., а написаний на основі якогось списку з початку XIII ст. У XVII ст. список, виконаний у XV ст., належав литовському князю Богуславу Радзівілу. У XVIII ст. він якось опинився в бібліотеці Кенігсберзького університету, де його виявили росіяни, котрі вступили в Кенігсберг у період Семилітньої війни І забрали в Петербург. Опис Історичних подій після "Повісті минулих літ" у списку доведений до 1206 р. З-поміж усіх списків Радзівіловський виділяється тим, що в ньому по ходу тексту вміщено понад 600 мініатюр. Вони самі по собі є Історичним джерелом, оскільки Ілюструють явища очима художника XV, а, можливо, І XIII ст.
Існував ще Троїцький список, доведений до 1408 р. Його дуже широко цитував М.Карамзін в "Истории государства Российского". Список загинув 1812р. М.Присьолков на основі посилань на той список та засобами порівняльного аналізу з іншими редакціями реконструював список.
Важливо зупинитись на методиці написання "Повісті минулих літ" давніми літописцями. Порівняно з методикою роботи сучасного Історика, попередня була дуже простою. Давній літописець брав літописний звод, зроблений до нього попереднім літописцем, додавав до того зводу опис подій, свідком яких він був уже сам, і так робив новий звод, новий літопис. Сучасною мовою це називалось би плагіатом. Але завдяки такій методі й Лаврентія, й переписувачів Іпатіївської редакції до нас дійшла "Повість минулих літ"
Попередні літописні зводи, які використовували літописці пізнішого часу для написання нових літописів, прийнято називати протографами. У згаданих Іпатіївському та Лаврентіївському літописах, відповідно доведених до 1292 р. І до І 305 p., "Повість минулих літ" виступає протографом. У свою чергу вона створена на основі попередніх літописних зводів - протографів. Нестор чи Сильвестр докладав до ранішого пізніший звод, дещо доповнював відомостями з Інших джерел і так писав твір. Літописознавці - серед них М.Костомаров, М.Грушевський, О.Шахматов, І.Срезневський, Д.Ліхачов, Л.Махновець, М.Тихомиров та Інші - висували багато припущень про те, коли в Києві появилися перші літописні зводи, з яких років зводи "склали кістяк повісті". Вже згадувалось про припущення М.Грушевського стосовно існування зводу 945 р. Л.Махновець вважав, що літописний звод був створений у Києві 996-997 pp. Його зробила група осіб духовного і світського походження при князеві Володимирові Святославичу. Зовні досить переконливим аргументом для такого висновку є те, що після 997 р. у "Повісті минулих літ" іде 16 років майже без історичного матеріалу, а просто "в літо 6509 (1001) преставився Ізяслав, отець Брячиславів, син Володимирів"; "в лъто 6510(1002)" - нічого, "в літо 6511 (1003) преставився Всеслав, син Ізяславів, онук Володимирів" тощо.
Знову детальний опис подій розпочинається тільки від 1014 р з Ярославом у центрі уваги, який князював у Новгороді. В 1018-1019 pp. Ярослав остаточно укріпився в Києві І від цього часу він теж перебуває в центрі уваги літописця. Можна допускати, що новий звод оформлений десь між 1054-1060 pp. Літописець 1054 р. І наступних, очевидно, добре знав події, пов'язані з діяльністю Ярослава, І написане ним про часи правління Ярослава долучив до зводу 997 p., а маловідомі йому події 998-1113 pp. передав скоромовкою
Новий звод у 1072-1073 pp. зробив ігумен Києво-Печерського монастиря Никои (за припущенням). У 1093-1095 pp. ігумен того ж монастиря Іоанн довів літопис до 1093 р. Те, що мусив існувати звод 1093 p., засвідчує Новгородський І літопис старшого зводу, доведений до 1352 р. В ньому історичні події до 1093 р. викладені так само, як і в "Повісті минулих піт", а після 1093 р -не так, яку згаданому творі. Це означає, що і автор "Повісті минулих літ", і автор Новгородського І літопису мали звод 1093 р. як протограф.
Окремі літописознавці подають дещо Інші роки складання попередніх від "Повісті минулих літ" літописних зводів у Києві. Микола Костомаров, наприклад, допускав існування літописного зводу 1043 р. Автори московського підручника з джерелознавства - зводу 1039 р. тощо.
Стосовно Існування зводів київського літописання з 1073 р. та 1093 p., то з цього питання розбіжностей між дослідниками літописів майже нема.
Використані джерела і праці
1. Галицько-Волинським літопис Львів, 1994. С. 3-168.
2. Історія України в документах І матеріалах. Київська Русь І феодальні князівства XII-XIII ст. К., 1939. С. 5-НЗ
3. Лаврентьевская летопись //Полное собрание русских летописей. М., 1962. Т 1. Літопис Руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. К., 1989 Про закон І благодэть //Київ, старовина. 1992. № 1. С. 138-144. Радзивиловская летопись //Полное собрание русских летописей Л , 1989. Т 38.
4. Генсьорський А. Га лиць ко-Волинський літопис (процес складання, редакції, редактори) К., 1958.
5. Гру шевський Михайло. Найдавніша Київська літопись //Історія Украіни-Руси. У 12 т. К, 1991. Т 1.С. 579-601.
6. Грушевський М. Хронольопя подій Галицько-Волинської літописи //ЗНТШ. Львів, 1901 Т. 41. С. 1-72
7. Запаско Я П Пам'ятки книжкового мистецтва Українська рукописна книга Львів, 1995.
8. Махновець Леонід Від перекладача //Літопис Руський за Іпатським списком. К , 1989. С V-XIV
9. Муравьева Л Л Летописание Северо-Восточной Руси конца XIII -начало XV в. М, 1983
10. Приселков МД История русского летописания XI-XV вв М , 1940
11. Тихомиров МН Источниковедение истории СССР. М., 1962 Вып. 1 С 31-68
12. Тоточко П Літописи Київської Русі К., 1994.
13. Франчук В Ю Киевская летопись. К , 1986
14. Шахматов А А Додаток Хлєбнжовський, Погодшський І Краківський списки //The old Rus' Kievan and Gahcmn-Volhyman chronicles Староруські київські І галицько-волинські літописи. Harvard, 1990 VolumVUI. L ХХ-ХІХ-ХXII.
Loading...

 
 

Цікаве