WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Давньоруське літописання - Реферат

Джерелознавство. Давньоруське літописання - Реферат

Угорських, по Дніпру, Десні, Прип'яті, Двіці, та від себе автор літопису додав: "В Яфстовій же частині сидить Русь, чудь І всякі народи, меря, мурома, весь, мордва, заволоцька чудь, перм, печора, ям, угра, литва, земигола, корсь, летьгола, ліб. Ляхи ж І прусси, І чудь сидять поблизу моря Варязького..." Отже, у цьому місці русьподано в контексті етнічних назв народів, які населяли державу. Думаємо, в цьому місці автор мис лив русь як народ корінний, а не "прийшле варязьке плем'я".
; Потім розповідається про слов'янські народи, легенда про заснування Києва Києм, Щеком і Хоривом та їх сестрою Либідь, полян та інші племена, котрі "жили подібно до звірів, жили по-скотськи: І вбивали вони один одного, їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води".
Перша дата в "Повісті минулих літ" - 6360 (852) p., коли в Константинополі почав цєсарствувати Михайло. "А про це ми довідалися, - писав під цією датою літописець, - що за цього цесаря приходила русь на Цесароград, як ото писав (Георгій) у літописанні грецькому".
, Далі в літописній манері розповідається про Русь і Руську державу. Дані не дуже розбіжні зі сучасним Історіографічним сюжетом до початку XII ст. Різні оцінки процесів. Висловлюються сумніви щодо тих чи інших подій.ЮкремІ події подані ширше, так само, як і окремі періоди наповнені багатим фактологічним матеріалом, а певні роки просто названі без уточнення, що ж відбувалося в той рік. Наприклад:
В лЪто 6363,
В лЪто 6362,
В лЪто 6363, 6364, 6365,
Так само названі одні "лЪта" від 6378 (870) до 6387 (879); від 6396 (888) до 6405 (897); якщо не брати до уваги трьох коротких розірваних повідомлень під 920,929 і 934 pp., то випав опис подій від "літа" 6424 (916) аж до 6448 (940); від 6456 (948) до 6462 (954); від 6464 (956) до 6471 (963) (навіть уже з пізнішого часу: від лЪта 6506 (998) до лЪта 6522 (1014).
До найдавніших дат варто ставитися критично. Вони не завжди точні. Так, зокрема, дуже сумнівне датування стосовно життя княгині Ольги. Під 6411 (903) р. написано, що Ігору ще при житті Олега привели "жону із Пскова, на ім'я Ольгу". Допустимо, тоді "жоні" виповнилося бодай 15-18 років. Але під 6453 (945) р. до Ольги сватався древлянський князь Мал ("Іди-но за нашого князя, за Мала"). Ользі тоді мусило бути щонайменше 57 років. А в 6463 (955) p., коли б їй виповнилося 67-70 років, написано: "Вирушила Ольга в Греки І прибула до Цесарограда. А був годі цесарем Костянтин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця І вельми
тямущу, здивувався цесар розумові її І розмовляв з нею, сказавши їй1 "Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами". Коли ж вона охрестилася, то він сказав: "Я хочу взяти тебе за жону". Чи справді вибір цесаря зупинився б на 67-70-річшй жінці?
За літописом, померла Ольга в "літо" 6477 (969), коли їй мало виповнитися 81-84 роки.
Датування XI ст. є вже точнішим, часто подаються не тільки означення "весною", "у квітні", "у жовтні", а й дати тих чи інших подій. Наприклад, у "літо 6562 (1054)": "Отож приспів Ярославу кінець життя, І оддав він душу свою Богові місяця лютого у двадцятий, в суботу першої неділі посту, в святого Феодора день"!
Не вдаючись до переказу всього, про що йдеться у творі, необхідно, однак, наголосити: фактологічний матеріал твору за Інформацією, зокрема прихованою, є невичерпним для дослідника. Він назавжди залишатиметься предметом пильної уваги істориків, невичерпним джерелом знань про давню епоху вітчизняної Історії.
До нас дійшли дві основні редакції та кілька списків (варіантів редакцій) "Повісті минулих літ". Це Іпатіївська і Лаврентіївська редакції. Іпатіївська дістала назву від Іпатіївського монастиря в Костромі. В ньому був виявлений пергаментний список, виконаний, за припущенням Леоніда Махновця, у 1425 р. Список мав заголовок "Літописець руский". Зараз він зберігається в Петербурзі у Бібліотеці Російської Академії Наук під шифром 16.4.4. Перекладач "Повісті минулих літ" Іпатіївської редакції українською мовою Леонід Махновець вважає, що редакція виконана в Іпатіївському монастирі з дуже пошкодженого давнішого списку цього твору. Переписували його четверо осіб. Потім написане було зшите в книгу під загальним заголовком "Літописець руский", що містить 307 аркушів - 614 сторінок з текстом у два стовпці. Зразу ж за "Повістю минулих літ" Іпатіївська редакція поміщає Київський літопис, доведений до 1198 p., та Галицько-Волинський літопис, доведений до 1292 p., фактично - до зими 1289-1290 pp. Вже це засвідчує, що список, з якого робилася Іпатіївська редакція (пізніше, принаймні після 1292 p.), потрапив у Кострому з України.
Іпатіївська редакція має за аналог так званий Хлєбніковський список з XVI ст., за Іменем коломенського купця, в якого зберігався також Погодінський XVII ст., Єрмолаївський кінця XVII-початку XVIII ст. та Краківський латинськими буквами, списаний наприкінці XVIII ст. з рукопису 1621 p., написаного кирилицею, за дорученням князя Четвертинсь-кого. Найбільший Інтерес у дослідників літописання після Іпатіївської редакції викликає Хлєбніковський список. В основній Іпатіївській редакції про автора твору сказано: "Повість черноризца Феодосиева монастыра Печерского", а у Хлєбніковському - "Повісти временныхь літ Нестора черноризца монастыря Печерского".
Згаданий уже Леонід Махновець вважає, що в редакції Нестора твір до нас не дійшов. Під першою датою 6360 (852 р.) написано, що повість буде доведена до смерті Святополка Святославовича, тобто до 1113 р. Але ні Іпатіївська, ні Лаврентівська редакції цим роком не закінчуються. Очевидно, після Нестора його звод передано в родовий князя Володимира Мономаха Михайлівський монастир на Видобичі - Видобиць-кий. У цьому монастирі роботу над текстом продовжив Ігумен Сильвестр У 1116р. він її завершив, а, можливо, тільки переписав текст, зазначивши: "Игуменъ Силивестрь святого Михайла написахь книги си Льтописець, надеяся от бога милости прияти, при князи Володимерь, княжашу ему Кыевь, а мне в то время игумєняшю у святого Михайла вь 6624, индикта 9 літа; а иже чтеть книги сия, то буди ми вь молит-вахь". Літо 6624 --це 1116р. Проте хоч дописка про ігумена Сильвестра засвідчує написання чи переписання тексту 1И 6 р., сам текст обривається 1110 р. Цей обірваний текст, написаний Нестором і перероблений Сильвестром, на думку Л.Махновця та Інших дослідників, зберігається в Лаврептіївській редакції, у Суздальському літописі, написаному монахом Лаврентієм 1377 р. для суздальського князя Дмитрія Костянтиновича. Загалом Суздальський літопис доведений до І 305 р. У ньому за "Повістю минулих літ", тобто вже після 1110 p., описуються події, пов'язані з Історією
Loading...

 
 

Цікаве