WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Визначення джерелознавства. Класифікація історичних джерел - Реферат

Джерелознавство. Визначення джерелознавства. Класифікація історичних джерел - Реферат

періоду феодалізму в Україні можуть бути джерела
==> з Історії Київської Русі,
==> з періоду залежності українських князівств від татарської Орди,
==> з Історії запорізького козацтва,
==> з Історії Національно-визвольної війни середини XVII ст..
Видано, наприклад, два томи "Селянського руху на Україні, які охоплюють джерела з цієї теми з 1569 р до XIX ст., том "Гайдамацький рух на Україні у XVIІІ ст.", "Привілеї міста Львова (XIV-XVI1I ст.)" тощо
Тематична класифікація джерел практикується і в наш час За нею здійснюється багато видань документів, що є зручним для дослідників.
У теоретичному джерелознавстві, зокрема у західних країнах, джерела прийнято класифікувати на дві великі групи залежно від того, чи вони несуть безпосередньо Історичну Інформацію, чи опосередковано До першої групи джерел за цією класифікацією належать релікти Історичної дійсності знаряддя пращ, зброя, посуд, прикраси, руїни міст І фортець, піраміди, храми, розкопані дороги, берестяні грамоти і пергаментні списки як такі, законодавчі акти, що для свого часу мали юридичну силу, Історичні пісні, думи та ш Усі релікти були витвором свого часу, мали цільове призначення, відігравали певну функціональну роль Отже, вони - безпосередні свідки епохи.
Джерела, які подають Історичну Інформацію опосередковано - це оповіді, розповіді про події минулого В них між подією, явищем, фактом і сучасним дослідником стоїть автор джерела, хтось, хто описував свій час Такі джерела прийнято називати наратиепими (від латинського narro - розповідаю, оповідаю) До них у вітчизняному джерелознавстві слід відносити літописи, житія святих, описи Іноземних авторів, які перебували в Україні, описи мандрівників, мемуарну літературу, в тому числі спогади, щоденники, біографи, некрологи, листування тощо
Загальноприйнята класифікація Історичних джерел за типами І видами Перша стосується всіх джерел Класифікація за видами має відношення тільки до писемних пам'яток
Тип об'єднує джерела, які однаковим способом кодують І зберігають Історичну Інформацію 3 цього погляду всі джерела поділяються на
" письмові,
" речові,
" етнографічні (можуть бути речові, письмові, усні),
" усні (дума, пісня, переказ, прислів'я, народні знання);
" лінгвістичні,
" фонодокументи,
" фотодокументи
Поділ джерел за типами засвідчує відмінності в їх походженні, формах І ознаках Очевидна відмінність І за способом творення, І за формою, скажімо, джерел речових І письмових плуга середини XVII ст І
універсал Б. Хмельницького, Кам'янець-Подільського замку І "Опису України" Левассера-де-Боплана та ш Різні типи джерел формувалися не завжди. Найраніше виникли речові, лінгвістичні й етнографічні типи. З дуже давніх часів подають нам певну історичну Інформацію такі лінгвістичні джерела, як гідроніми (назви рік І озер), топоніми (назви країв І місцевостей), етноніми (назви племен і народів), ононши (прізвища й Імена). Ця інформація майже прихована І виявити її можна лише методом зіставлення І порівняння.
Знову ж таки, тип писемних джерел з'являється відносно пізно, на етапі формування держав І поширення писемності. Так, писемні джерела вітчизняного походження формуються в Україні, на жаль, тільки з XI ст. Про IX-X ст. дізнаємося лише з джерел вітчизняного походження Х1-ХІІ ст. та з Іноземних джерел (візантійських І європейських).
Щодо формування таких типів джерел, як фонодокументи і фото(кіно)документи, то вони з'являються лише від другої половини XIX ст. (фонограф винайшов Едісон у 1877 p., фотографію - Дагер та інші у 1839 p., хоч її ширше застосування припадає вже на другу половину XIX ст.). Безсумнівно, ці типи документів відображають уже І відповідні пізніші етапи історії світу й окремих країн.
Проте предметом нашого навчального курсу є писемні джерела. З цього погляду для нас найважливіша класифікація писемних джерел за видами.
Під видом писемних джерел прийнято об'єднувати сукупність джерел, що характеризуються однаковістю своєї форми (структури). Це випливає з однакової мети, якою керувалися творці джерела при його створенні.
Види джерел - явища певних історичних періодів. Одні з них існували триваліший, Інші - коротший час. Деякі відбивали весь період вітчизняної писемної історії (наприклад, законодавчі акти). Трапляються й такі, створення яких припинилось у XVIII ст. (наприклад, літописи). Інші є продуктом пізніших часів (періодика, статистика тощо).
Отже, у всьому корпусі писемних джерел з вітчизняної Історії виділяють такі види:
" літописи;
" законодавчі акти;
" діловодна документація;
" приватні акти;
" статистичні джерела;
" періодична преса;
" документи особистого походження: мемуари, спогади, щоденники,
" листи, автобіографії;
" літературні пам'ятки;
" публіцистика і політичні твори;
" наукові праці з певних історичних періодів.
Виділяють ще джерела, яким властиві ознаки кількох видів одночасно. До них можна віднести економіко-статистичні, економіко-географічні чи військово-топографічні описи, що є одночасно І видами статистичних джерел, І науковими працями або й джерелом особистого походження.
Видова ознака не надає джерелу пріоритетності чи другорядності. Важлива Історична інформація може міститись у різних видах джерел. Через це у дослідницькій праці Історик, вивчаючи епоху, подію, хід подій, повинен прагнути до використання всіх доступних видів.
Нарешті, з-помІж писемних (та й інших джерел) виділяють ще масові й унікальні. Масовими джерелами називаються такі, які відображають однотипні,одноструктурні явища, що часто повторювалися свого часу (наприклад, соціальні структури середньовічних міст І сіл, форми оподаткування при капіталізмі, форми сім'ї, міграційні й еміграційні процеси, спосіб сільськогосподарського виробництва, матеріальний рівень життя). Як правило, кількість джерел, що відбиває такі масові явища минулого часу, є масовою. З XV-XVIII ст. такими джерелами стали писцеві книги, люстрації, Інвентарі, матеріали ревізій і кампутів, статистичні джерела. Часто повторювані явища минулого знайшли відображення в масово повторюваних документах діловодного характеру, в періодичній пресі, а з доби XIV-XV1I ст. - у приватних актах.
До унікальних Історичних джерел належать пам'ятки, що містять інформацію про важливі історичні явища, події та процеси минулого і відкриті в одній або кількох редакціях Наступне тиражування унікальної пам'ятки не впливає на її властивість як такої ("Повчання11 В. Мономаха, "Повість минулих літ", "Слово о полку Ігоревім", Густинський літопис тощо).
Отже, класифікація джерел здійснюється під багатьма оглядами.
Література
1. Бондаренко Г. Вступ // Спеціальні (допоміжні) Історичні дисципліни. Луцьк, 1977. С 4-8.
2. Галенко О І Документальні публікації з Історії Української РСР: Теорія та джерелознавчий аналіз К, 1991,
3. Гарнай ІА , Єсенков Ф П, Фояаній ГП Деякі питання комплектування архівів документальними матеріалами //Історичні джерела та їх використання. К., 1964. С 21-36
4. Джерелознавство Історії України. Довідник, К., [998.
5. Довгопол В М. Литвиненко М.А., Лях Р.Д Джерелознавство Історії Української РСР. К., 1986 С 3-9
6. Ефременков Н В Современный этап исторической науки и источниковедческая культура студента //Источниковедческая культура студента. Сб. научи -метод, тр Тверь, 1990 С 7-17
7. Источниковедение истории СССР М , 1981 С 4-23
8. Источниковедение историческое //Специальные исторические дисциплины К 1992 С 134-141
9. Катакура Ярослав Джерелознавство в дослідницькій діяльності Українського Історичного товариства //Укр Історик (Нью-Йорк, Торонто, Київ, Львів, Мюнхен) 1995 № 1-4 С 53-56
10. Ковальський МП Актуальні проблеми джерелознавства Історії України XVI-XVII ст //Укр археограф щорічник Нова серія 1992 Вил 1 Т 4 С 261-273
11. Мацюк О Я Роль філігранологи у встановленні часу написання недатованих документів/Лстор джерела та їх використання 1966 Вип 2 С 256-268
12. Пільмвич СД Головні етапи розвитку архівної справи на Україні //Істор джерела та їх використання 1968 Вип 3 С 5-30
13. Пронштєйн А П Даніпевский И Н Вопросы теории и методики исторического исследования М, 1986 С 24 51
14. Сащевич А В Источниковедение в кругу исторических дисциплин //Источниковедческая культура студента С 7-17
Loading...

 
 

Цікаве