WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Визначення джерелознавства. Класифікація історичних джерел - Реферат

Джерелознавство. Визначення джерелознавства. Класифікація історичних джерел - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Визначення джерелознавства. Класифікація історичних джерел
Всі науки вивчають об'єктивну реальність, тобто мають об'єкт І предмет вивчення фізика вивчає неживу природу, біологія - живу, математика - належності чисел , геологія - будову Землі, географія - поверхню Землі, у тому числі наслідки лемської діяльності, під впливом яких поверхня змінюється, мовознавство - мови народів тощо.
Для пізнання об'єктивної дійсності вчені використовують безконечну кількість методів і експериментів їх кількість невичерпна, як невичерпна для пізнання сама об'єктивна дійсність.
На відміну від більшості наук, об'єктом І предметом вивчення яких є постійно Існуюча дійсність, що й можна досліджувати повторно і проводити над нею безконечні експерименти, Історична наука має за об'єкт дослідження те, чого нема з огляду на це вона особлива Ця особливість випливає зі специфіки Історичної реальності, всі елементи якої ( минулі формації, давні народи І держави, цивілізації та культури, політичні структури І війська, царі й полководці, вчені, пророки, мандрівники і засланці, оратори І поети, віча І суди, переговори І трактати, тюрми та Інквізиції) належали лише до певного проміжку минулих часів Ми кажемо про Історичну реальність саме як реальність, оскільки свого часу вона була реальністю, але відійшла в минуле, а тепер Існує Інша реальність Тарас Шевченко писав у "Гайдамаках".
Все йде все минає - І краю немає
Куди ж воно ділось відкіля взялось
І дурень, І мудрий нічого не знає
Живе умирає одне зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
Чи не означає це все, що Історик має справу з тим, чого немає?
З привидами, чи може, маревами?
Насправді історик, подібно до дослідників з усіх інших наук, використовує реально Існуючу дійсність. Для нього як науковця такою дійсністю слугують історичні джерела, реалії, створені в давнішому чи пізнішому минулому в процесі людської діяльності
Історичні джерела збереглися у різноманітних видах і формах, у тому числі й такими, якими вони були створені Збереглися джерела неушкоджені й цілісні. Але велика кількість Історичних джерел дійшла до нас у фрагментах, руїнах, уламках, що, однак, при масовості таких уламків неодноразово дає змогу правильно реконструювати пам'ятку, як це простежуємо при археологічних дослідженнях.
Отже, до Історичних джерел належать руїни давніх міст І будов, археологічні городища, знаряддя праці від кам'яної сокири з палеоліту до рала часів Київської Русі, зброя з минулих епох від бронзових наконечників дерев'яних списів до "Катюш" періоду Другої світової війни, посуд трипільців І прикраси скіфських царівен, закони Гаммурапі та Литовські статути, "Повчання" Володимира Мономаха І IV Універсал Центральної Ради, Житіє святої Єлени І документи Львівського церковного собору 1946 р., лист Лесі Українки до Івана Франка і біографії українських юнаків та дівчат, котрі були на примусових роботах у Німеччині, тощо. 4 Все назване -- історичні джерела. Вони реально Існують. Вони є. Вони ніби знаходяться між тими, хто вивчає Історичне минуле, та самим історичним минулим Тільки через ці реліквії минулого, і тільки через них, мов крізь призму, історик може вивчати минуле, тобто історичний процес. На жаль, кожне джерело окремо відображає лише певний фрагмент історичної дійсності й обмежене за обсягом Історичної інформації. Але Іншого засобу, окрім заглянути в минуле, реконструювати його обриси при посередництві Історичних джерел, в Історика нема. "Навіщо джерела? Для того, щоб вивчати історію? - можуть запитати студенти. - Адже достатньо прочитати підручник з історії". При цьому, однак, забувають, що всі підручники, якщо й самі не написані безпосередньо на основі джерел, то з використанням наукових праць - монографій, статей, створених на основі Історичних джерел.
Отже, до історичних джерел належить все створене в минулому в процесі людської діяльності І збережене.
Речові, писемні, фольклорні, народно-звичаєві, лінгвістичні та інші реліквії з минулого ще прийнято називати історичними пам'ятками.
Історичні джерела характеризуються спільними і відмінними властивостями. До спільних варто віднести: всі пам'ятки - свідки своєї епохи, свого періоду і відображають певну грань буття минулого часу; оскільки творцями всіх пам'яток минулого були люди зі суб'єктивним баченням і сприйняттям реальності свого часу, остільки кожна пам'ятка, взята окремо, є обмеженою в об'єктивності відображення історичної дійсності (це, зокрема, стосується писемного виду джерел); кожне джерело (пам'ятка) є невичерпним за змістом Історичної Інформації; інформація джерел може мати відкритий І прихований характер, яка виявляється дослідником шляхом зіставлення багатьох джерел. Прихований характер Інформації, що мають джерела, створює грунт для безконечності творчого пошуку історика навіть при вивченні тих проблем, до яких вже неможливо залучити нові джерела (Історія Риму, історія Київської Русі тощо).
Властивостями джерел, закономірностями їх формування та особливостями відображення ними Історичної дійсності і займається джерелознавство. Тобто джерелознавство - це наука про історичні джерела.
Іншим напрямом джерелознавства як науки є теорія і практика роботи дослідника над джерелами, пошуку, систематизації й аналізу джерел, послідовності у вивченні загальної та спеціальної літератури, видів джерел і т.д.
У системі Історичних наук джерелознавство аж до початку XX ст. належало до спеціальних історичних наук, таких, як архівознавство, археографія, геральдика, дипломатика, нумізматика, палеографія, сфрагістика, генеалогія, хронологія тощо. Але вже в першій чверті XX ст. джерелознавство перетворилося у фундаментальну історичну науку. Розробка проблем цієї науки стала необхідною умовою вивчення будь-якої історичної проблеми. Сьогодні достатньо взяти будь-який автореферат докторської чи кандидатської дисертації, щоб переконатися, яку увагу приділяють дослідники джерелам. Фактично без вивчення джерел та їх джерелознавчого аналізу не обходиться жодне дослідження.
Серед сучасних наукових спеціальностей джерелознавство та Історіографія виділяються окремою спеціальністю поряд з такими, як Історія України, всесвітня історія, археологія, етнологія. Спеціальні історичні науки є складовими джерелознавства. Серед навчальних вузівських дисциплін Історичного циклу джерелознавства як окремої спеціальності нема, а є Історія України, всесвітня Історія, археологія, етнологія, архівознавство, музеєзнавство І краєзнавство
Класифікація історичних джерел
Особливі та відмінні ознаки Історичних джерел розглядаються за класифікацією Історичних джерел V науці джерелознавства використовують кілька підходів до класифікації джерел
Класифікація за формаційною ознакою була майже домінуючою в радянському джерелознавстві Це означає, що джерела згруповували за часом їх походження І відображення дійсності певного Історичного періоду, епохи первісногосуспільства (джерела археологічного, етнографічного, лінгвістичного походження), рабовласництва, феодалізму, капіталізму тощо.
Це був марксистський погляд на послідовність Історичного розвитку людського суспільства Як відомо, він не є загальноприйнятим Його основу становили характеристичні особливості суспільних відносин хто володіє засобами виробництва, якими є панівні й експлуатовані класи, в чиїх руках влада тощо.
Наука ХІХ-ХХ ст. висунула немало нових підходів до аналізу суспільства різної якісної та часової віднесеності Згадаймо, наприклад, цивілізаційний підхід англійського Історика І соціолога Арнольда Тойнбі, в основі якого рівень і якість розвитку суспільств залежить від комплексу цивілізаційних цінностей, властивих для суспільства.
На всеосяжне трактування аналізу людських суспільств на різних ступенях їх розвитку претендували теорії функціоналізму, започатковані Редкліфом Бравном і Броніславом Малиновським, структурам му - Леві Страусом та ін.
Зауважимо, що класифікація джерел за формаційною ознакою мала формальний характер, бо практично всі джерела з однієї формації неможливо звести до одного знаменника чи видати друком одним виданням, навіть серійним Через те всередині кожної формаційної групи джерел завжди була ще своя тематична класифікація, або класифікація за певними Історичними періодами чи великими подіями Такими групами джерел
Loading...

 
 

Цікаве