WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Визвольна війна середини XVII ст. та Україна часу козацької державності в оцінці іноземців - Реферат

Джерелознавство. Визвольна війна середини XVII ст. та Україна часу козацької державності в оцінці іноземців - Реферат

був на ханському троні чотири роки. Але за уряд в Криму вели боротьбу також вельможі Шефер Газі, Іслам Газі Герей, Тугай-бей. "В Кримській землі все так змішалося, - писав Сенаї, - як волосся на голові негра. Внаслідок незгод І запеклої боротьби край ішов до згуби". Т нібито події в Україні, які дали великі повноваження Тугай-беєві, розрядили становище.
Сенаї подає відомості про призначення татарських емірів у орди, що йшли проти поляків, а Тугай-бея, коменданта замку Феракерман, - верховним командувачем над усіма ними. В деяких місцях описано становище татарських військ в Україні, їх участь у воєнних діях, перемоги І поразки; подані матеріали про зовнішньополітичні дії Криму щодо Хмельницького, Польщі, Молдавії, Туреччини.
Альберто Віміна як посол Венеції 1650 р. відвідав Б.Хмельницького з метою схилити його до війни проти Туреччини на боці Венеції. З-поміж багатьох його описів дуже виразне зображення козацького гетьмана: "росту скорше високого, ніж середнього, широкий в костях І міцної будови. Його мова І спосіб правління вказують, що він володіє розсудливою думкою і проникливим розумом. У поведінці він м'який і простий, і тим з'єднує собі любов вояків, але, з другого боку, він тримає їх у дисципліні". Віміна описав також побут гетьмана, обіди, вживання горілки, пива, меду і вина, коли є гості, наголосив на гуморі українців. Коли ж він похвалився, "яка то велика Венеція і які широкі її вулиці, що самі її громадяни, трапляється, в них блукають", один козак сказав, що з ним таке буває у тісній хаті: коли посидить трохи за столом, то вже не може втрапити у двері, щоб повернутися додому.
Перед цим Віміна записав враження про високу землеробську культуру в Україні, яка "не тільки може бути поставлена поруч з найбільш культурними країнами Європи, але й задовольнити вимоги найбільш завзятого хлібороба". Високо відізвався автор про характер відносин у середовищі козаків, котрі відстоюють свої погляди без чванства, а за мету вважають при цьому "спричинитися для загального добра. Я сказав би, - писав Віміна, - що ця Республіка може рівнятися Спартанській".
Проте чи не найбагатшим за інформацією про культуру і побут українського народу є "Щоденник" Павла Алепського, сирійського архідиякона, який супроводжував антіохійського патріарха Макарія в його подорожі до Москви 1654 р. та під час повернення 1656 р. Арабське Ім'я архідиякона - Булос-аль-ХалебІ - Павло із міста Алеппо.
Павло Алепський зустрічався з Богданом Хмельницьким, спостерігав національне піднесення в Україні, яку називав "земля козаків", "'країна козаків", "держава козаків", сприймав події 1648-1656 pp. як справу всього народу. "Козаки, оволодівши країною, розділили між собою землю", "жителі всієї цієї землі - козаки, заволодівши лісом, розділили землю на ділянки1'. У "Щоденнику" є відомості про минуле України від часів Київської Русі, її захоплення Литвою І Польщею, становище народу, про Хотинську битву, відносини Б.Хмельницького з Туреччиною, Кримом, Молдавією, Московією, Угорщиною. Докладно описано битву під Жван-цем, у тому числі зраду кримського хана, коли той відділився від Хмеля І пішов у свою землю, забравши з собою в полон із землі козаків до десяти ТИСЯЧ ЧОЛОВІК,
Дуже добре враження на П.Алепського справив Б.Хмельницький. "Всякий, хто побачить його, здивується І скаже: Так ось він, цей Хміль, якого слава й ім'я рознеслися по всьому світу1'. На думку мандрівника, козацький гетьман вів боротьбу з Польщею "для помсти і звільнення свого народу від рабства й неволі". Із "Щоденника" простежуємо, які категорії становили соціальну структуру тодішнього суспільства. В ньому згадуються посполиті, духовенство, ремісники, козаки, міщани, купці, орендарі та ш. Описано міські укріплення, повідомлення про татарські пограбування та полонення людей, характер господарства, культуру землеробства, врожайні поля, сади, городи, де "збіжжя заввишки людини, неначе те море безкрає".
Мандрівник був вражений рівнем освіти українців. Перше українське місто, куди вступили патріарх і його супровід, було м.РашкІв над Дністром. "Починаючи цим містом, - зазначено в "Щоденнику", - себто по всій козацькій землі, ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малими винятками, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби та церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися вулицями". В Україні, повідомляє автор, Існують будинки для бідних та сиріт, є лазні, дзвіниці та вежі, фонтани на вулицях тощо.
Очевидно, сиршському священнослужителю імпонували українське автокефальне, залежне лише від Константинополя, православ'я та люди, які його сповідували. Павло Алепський був у захопленні від "країни козаків": "козацька країна була для нас начебто наш власний рідний край, а її мешканці були нашими добрими приятелями та людьми, неначе ми самі".
В (т. 154) 1937 р. були опубліковані записки німецького священика Гшьдебрандта, який 1656-1657 pp. супроводив шведського поета Веллінга до Б.Хмельницького. Тут йдеться про трикутник. Хмель-ницький-Москва-Швещя. Гільдебрандт засвідчує, що позиція Швеції знайшла у Хмельницького повне розуміння І підтримку - він поділяв інтереси Швеції, яка боролася проти зазіхань Москви. Отже, записки Гільдебрандта є важливим джерелом для вивчення зовнішньої політики Б.Хмельницького після об'єднання 1654 р. з Росією
Різноманітна, хоч І не завжди точна, інформація про Україну середини XVII ст. у "Книзі подорожей" турецького мандрівника Евлії Челебі (народився 1611 p.), котрий у мандрах провів 50 років життя. Він відвідав майже всі країни Європи, багато країн Сходу. В Україні побував кілька разів. Вперше в 1656 р. він відвідав Галичину і Буковину, а Наддніпрянщину - вже після смерті Б.Хмельницького (у жовтні-листопаді 1657 p.). До України прибув разом з турецькими військами. Записи Челебі цього часу розповідають про полкові та сотенні містечка, внутріполітичну боротьбу за владу Останню подорож по Україні мандрівник здійснив 1660 p., пройшовши від Коша Запорозького до Ніжина, далі до Бердичева на Правобережжі, звідти через Кодак - до Криму.
Книгу Е.Челебі писав після 1670 р., у багатьох випадках не тільки на основі подорожних записів, а й з пам'яті. Це зумовило багато неточностей у хронології подій, Іменах та Ін. Водночас описи українських фортець І міст Львова, Лубен, Києва, Чигирина, Черкас, Канева, Прилук, Кодака, Збаража, Кам'янця можуть викликати Інтерес. Видається, однак, що Челебі любив дуже гіперболізувати про величину міст, їх оборонні можливості. Ось що він писав про Львів 1656 p.: "Оскільки через незвичну метушню, що панувала у війську, я не зміг як слід оглянути це місто, я розпитав про нього одного корсара. Всього в ньому вісімдесят чотири тисячі дерев'яних і вкритих тесом упоряджених палаців. Та є й маленькібудиночки злидарів без виноградників і садів. Всього на базарі сім тисяч крамниць І в кожній з них кілька сонцеподібних дівчат, винісши на базар свій товар - свою працю, займаються торгівлею...
Є близько ста малих церков І сорок монастирів з дзвіницями, в кожному з яких по двісті, триста ченців. Є сорок
Loading...

 
 

Цікаве