WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Види діловодних документів державних адміністративних органів. - Реферат

Джерелознавство. Види діловодних документів державних адміністративних органів. - Реферат

інспекторів праці. Так, дуже багато матеріалів про стан галицької промисловості, умови праці робітників вдень І вночі, чоловіків, жінок і дітей, про заробітки працюючих та їх матеріальне становище, житлові умови, а також бездомницт-во, інші сторони життя промислового населення Галичини І Буковини (інспекторат праці для обох країв був спільним) зібрав керівник промислового Інспекторату Арнольд Навратіл, який обіймав згадану посаду кілька десятків років. Добросовісність цього інспектора та достовірність його Інформації зазначав Іван Франко, який особисто неодноразово користувався його матеріалами. ".. .Недавно опублікований звіт галицького промислового інспектора пана Навратша..., - писав він, - відкрив жахливу картину злиднів галицького трудового люду".
У діловодній документації значну Інформацію може мати навіть якийсь маргінальний запис, те, чий почерк, яка чисельність документів того чи іншого підвиду (донесень, скарг, листів) тощо.
Близькими до діловодних документів за характером збереження інформації є матеріали судово-слідчих органів. За підвидами, це протоколи обшуків, допитів, описи "речових доказів", свідчення підсудних і свідків, доповідні записки слідчих, обвинувальні акти, прокурорські обвинувачення, промови підсудних, промови адвокатів, судові вироки та ін.
У багатьох випадках з кінця XIX ст. вже велися стенограми судових засідань або ж протоколи та Ін.
Характер судових справ супроводжувався певними відмінностями у підвидах документів, які оформлялися під час їх проходження. Так, у справах про політичні процеси є матеріали донесень агентів охранки чи інших поліцейських служб, доповідні записки агентів чи слідчих про таємний нагляд до арешту, речові докази політичного забарвлення (листівки, книжки, газети, листи, зброя тощо). Політичні підсудні майже ніколи не признавалися до своїх "злочинів", прикидалися незнайками або ж людьми, котрі турбувалися про благо "родины", імперії, царя, цісаря та ін. Водночас політичні підсудні неодноразово, коли бачили, що їм не виправдатися, прагнули використати останнє слово в Інтересах пропаганди своїх поглядів та ідей. Знаменитим в цьому відношенні було, наприклад, останнє слово Мирослава Сочинського, який 12 квітня 1908 р, смертельно поранив намісника Галичини графа Анджея Потоцького. Його промова на повторному суді над ним у квітні 1909 р. у Львові перетворилася в звинувачувальний акт всій системі австрійської влади, що існувала в Галичині. "Ми знаємо, яка у нас конституція. Каже приповідка: "Перебулисмо панщину, перебудемо й конституцію...", наголошував М.Січинський. Порівнюючи становище українського народу в Австрії зі становищем в Росії, він продовжував: "А ми сей гніт відчуваємо, здається - два рази сильніше, ніж в Росії, бо тут протизаконно ломали і ломлять конституцію, відколи тільки Польща мала до діла з Україною... Фактом є, що при перших загальних виборах галицька адміністрація допускалася таких надужить і таких шахрайств, як ніколи перед тим". Повна промова була опублікована в соціал-демократичному часописі "Земля і Воля" 23 квітня 1909р.
Багато документів про політичних в'язнів відображають їх мужність, організованість, особливо солідарність. У Державному архіві Львівської області зберігається документ, що засвідчує, як політичні в'язні львівської тюрми на знак протесту проти побиття кількох з них солідарно (понад 100 осіб) у березні 1932 р. відмовилися виходити на так звані проходи. Кожен з них написав про це письмову заяву. Серед тих в'язнів були Володимир Огоновський, демограф і економіст, Михайло Вовк, в наступному львівський музейник і мистецтвознавець, Леонід Кухто, публіцист, Надія Кухтова, Марія Соляк.
Судові справи в цивільних та кримінальних справах є багатющим джерелом до вивчення соціальних відносин. Звернемо увагу, зокрема, на судові процеси про спадщину, які глибоко розкривають трагедію західноукраїнського селянства в умовах безземелля, поміщицької експлуатації, промислової стагнації та безробіття. Справи про спадщину відображають моральну деградацію українського села за часів чужоземного панування.
Як правило, в архівних описах заголовки одиниць збереження більш-менш точно відображають зміст того, про що йдеться у справах. Але дослідник повинен завжди мати надію навіть у справі з дуже ясним і, здавалось би, однозначним заголовком надибати "золотинку" інформації із зовсім несподіваного поля Історичного минулого.
Діловодство поміщицьких маєтків та капіталістичних підприємств
Значні блоки різних службових документів створювалися внаслідок діяльності приватних підприємств, поміщицьких маєтків і господарств. Великі земельні магнати особисто своїми маєтками не управляли, їхньою господарською діяльністю керували управителі, мандатори, орендатори, яким канцелярії магнатів давали різні накази, Інструкції, листи. Назад направлялися доповіді, рапорти, донесення. У випадках продажу окремих господарств або поділу, як правило, робилися їх описи. В Австрії та після реформи в Росії широко почали практикуватися договірні документи на зразок контрактів, договорів, умов заповітів, що вписувалися в книги публічних нотаріатів або в книги волосних управлінь.
Велика Інформація про поміщицькі, а також селянські господарства збереглася у фондах Селянського поземельного банку і Державного дворянського земельного банку. Справа в тому, що банки, коли до них зверталися за позикою, перш ніж надати позику робили описи чи збирали відомості з господарств, які зверталися запозикою. Наскільки це явище було масовим, достатньо сказати, що до 1915 р. у згаданому Селянському банку і його філіалах брали позику близько 1 млн. селянських господарств, а в Дворянському - 64 тис. маєтків.
Із історії капіталістичних підприємств, акціонерних товариств зберігаються статути, які кожного разу затверджували в Росії губернатори, в Австрії - намісники чи президенти. Коли ж йшлося про великі капіталістичні монополії, трести, синдикати тощо, то їх статути затверджував у Росії сам цар, у Галичині - Крайовий сейм. Наприклад, Крайовий сейм затверджував статут Крайового банку.
Практично у всіх великих підприємствах, акціонерних товариствах та інших об'єднаннях проводилися різні звітні збори, на яких заслуховувались узагальнюючі звіти, фінансові бухгалтерські звіти, велися протоколи Аналогічні збори проводилися й у фінансово-банківських об'єднаннях, наприклад, у галицькому "Днісгрі", "Народній торгівлі", "Акціонерному товаристві галицької промисловості11, "Галицькому гірничому нафтовому акціонерному товаристві", "Галицькому союзі молочарному" І навіть у таких, як "Гуцульська спілка" чи "Лемківська каса", "Руська каса'1 в Бродах тощо. На Буковині українська буржуазія створила господарські об'єднання "Союз хліборобських спілок на Буковині", "Селянська каса", "Русько-народний союз райфанзенських кас". У Роси баланси великих компаній друкувалися у "Вестнике финансов, промышленности и торговли", в Галичині - у різних так званих Bencht-ax (буквально доповідях, звітах) трьох промислово-торговельних палат.
Діловодна документація приватних господарств особливо важлива при дослідженні проблем соціально-економічних відносин, Історичної соціологи, формування національних буржуазно-елітних верств населення
Використані джерела і праці
1. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском советском социалистическом государстве Справочник Львів, 1955
2. Galicja od pierwszego rozbioru do wiosny ludow 1772-1849 Wybor tekstow Zrod-"' towych Opracowal І wstqpem poprzedztf Marian Tyrowicz Krakow, Wroclaw, 1956
3. Довгопол В М, Литвиненко М А , Лях РД Джерелознавство Історії Української РСР К, 1986 С 108-124
4. Источниковедение истории СССР 2-еизд М.1981 С 170-194, 249-287
5. Історія Української РСР К , 1978 Т 3 Період розкладу І кризи феодально-кріпосницької системи Скасування кріпосного права І розвиток капіталізму (XIX ст) С 11-12,284-288
6. Макарчук С А Українська Республіка галичан Нариси про ЗУНР Львів, 1997 С 156-158
7. Кульчицький В С Державний лад І право Галичини (в другій половині ХІХ-на початку XX ст) Львів, 1966
8. Литвиненко М А Джерела Історії України XVIII ст X , 1970 С 59-73
9. Шепелев Л Э Законодательные акты акционерного учредительства //Источниковедение отечественной истории Сб статей М, 1973 С 297-317
10. Шепелев Л.Э. Проблемы источниковедческого изучения делопроизводственных документов государственных учреждений Х1Х-начала XX в //Источниковедение отечественной истории 1975 М.1976
Loading...

 
 

Цікаве