WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Відомості про населення на території України у творах давньогрецьких авторів - Реферат

Джерелознавство. Відомості про населення на території України у творах давньогрецьких авторів - Реферат

мілководдя"
Про народи, які були сусідами Скіфи, Геродот подає такі відомості "Від гавані борисфештів (бо вона розташована якраз посередині приморської частини всієї Скіфи), від неї І далі перший, котрий можна зустріти, - це каллітдці які є нанівелліни І напівскіфи, над ними є Інший народ, що називається алізонами Вони І каллішди мають такий спосіб життя, як І скіфи, але сіють та споживають пшеницю, цибулю, часник, сочевицю І просо Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж Ще далі живуть неври, а на північ від неврів, наскільки я знаю, є незалюднена країна Оці народи живуть уздовж ріки Ґінанія на заході від Борисфена" Про Інших сусідів скіфів розповідається також в тому місці, де йдеться про війну з Дарієм Скіфи направляли посланців до царів таврів, агатірсів, неврів, андрофагів, маланхлайте, будите, савроматів Хтось розповідав Геродоту, що всі неври - вовкулаки "Мене вони цим оповіданням не переконали, але вони на цьому наполягають І ще підтверджують клятвою"
Дуже цікава розповідь Геродота про походження мови савроматів (сарматлв) Йдеться про те, що савроматські амазонки взяли для себе за чоловіків молодих скіфів, пішли з ними на схід Танаїда, навчилися від них скіфської мови, але недосконало Через це "савромати розмовляють скіфською мовою, але розмовляють нею з давніх часів погано, бо амазонки не вивчили її як слід".
У цій розповіді, звичайно, не можна приймати за чисту монету легенду про амазонок І про те, як вони вчилися скіфської мови Але цінним є твердження Геродота про близькість мови скіфів І сарматів, що засвідчує спорідненість цих народів І сьогодні дає підставу вживати термін скіфо-сариати, які жили у Причорномор'ї з VI ст до н е до IV ст н е - 1000 років
Найцікавіших, хоч не раз І малоймовірних, дивовижних розповідей залишив Геродот про культуру І звичаї скіфів: про їх богів, головно грецького походження, - Гестію, Зевса, Гею, Аполлона, Афродіту, Уранію та Інших зі зміненими скіфськими Іменами, про особливе пошанування бога Арея, на честь якого будують священні споруди "в центрі області кожного народу", про мечі, що є символом Арея І встромлюються в культові купи хмизу, над якими приносять в жертву коней, овець, одного із сотні взятих у полон ворогів. Дуже детально оповідається, як приносили в жертву людей, про звичаї на війні. Скіф пив кров Із першого ворога, котрого вбивав, а голови вбитих ворогів приносив своєму цареві. Із шкір забитих людей робили вжиткові речі, а з черепів - чаші. Поширеним сюжетом зображено спосіб похорону царів, справляння поминок через рік після їх смерті.
З Інтересом читаються оповіді про скіфські лазні, гігієну скіфських жінок, які маззю з кипарисової та кедрової деревини та ладану змащують тіло й обличчя. "І від цього вони, по-перше, приємно пахнуть, а по-друге, коли вони потім знімають шар цієї масті, їхня шкіра стає чистою і блискучою".
Геродот наголошує на ворожому ставленні скіфів до чужих свят, обрядів І звичаїв. Коли хтось намагався переймати або наслідувати ці звичаї, його вбивали, навіть якщо такі наслідувачі були царями. Так цар Савлій убив брата Анахарсія, так з царя був скинутий, а потім убитий цар Скіл та ін.
Незважаючи на численні очевидні вигадки, "Історія" Геродота, безумовно, є надзвичайно багатим джерелом вивчення епохи. І професійний історик порівняно легко може відбирати в ній зерна Істини з вигадок, легенд і забобонів, зумовлених рівнем загальних знань V ст. до н.є.
Пізніші часи з історії Скіфії частково відображені у праці Гіппократа (460-377 р. до н.е.) "Про повітря, воду і місцевості". Гіппократ також був у Скіфії, щоправда, Інші народи йому маловідомі. За Гіппократом, скіфи не мали будинків, а жили у повстяних будках, поставлених на чотириколісних чи шестиколісних возах і облаштованих як хати, з двома-трьома відділами. Такий віз тягнуло дві або три пари волів, а в будках сиділи при переїздах жінки з дітьми. Чоловіки ж їхали верхи. Вслід за ними йшли отари овець, корови І коні. На одному місці скіфи перебували, поки їхній худобі вистачало паші, потім переходили на Інше місце.
Цінні відомості з історії Боспорського царства містяться у "Історичній Бібліотеці" Діадора Сіцилійського (І ст. до н.е.). Твір складається з 40 книг, збереглися 1-5, 11-20.
Чимало цікавого матеріалу про Північне Причорномор'я навів Страбон (64 р. до н.е. - 23(24) р. н.е.) -- давньогрецький географ та історик, автор "Географії" в 17 книгах, де описано всю відому тоді ойкумену. Перші дві книги методологічні, Історіографічні. Про Чорномор'я писав у 4-й главі книги VII. Найбільше відомостей про Босфор І Херсонес. Серед народів, які проживали на схід від Дніпра, називалися роксоляни, а також язиги, царські урги. За Доном - сармати, аорси і сіраки (пізніше Страбон усіх об'єднував назвою алани), за Каспійським морем - "східні скіфи".
Про слов'ян згадував римський автор Пліній Старший (І ст. н.е.). Він називав їх венедами, повідомляючи, що вони розселені на схід від Вісли І на північ від Дунаю. Про слов'ян у II ст. н.е. писав у своїй "Географії" (керівництво з географії) давньогрецький автор Клавдій Птолемей. Він називав народи І племена, які населяли Сарматію (Північне Причорномор'я). Птолемей був видатним астрономом, "обґрунтував" геоцентричну систему Всесвіту, що проіснувала як панівна аж до Коперніка, а також географом. Впровадив систему координат та Інші положення.
Питання про орди гуннів відображено в "Історії" Аміана Марцелліна (330-400 pp.) у кн. XVI.
Вагоме місце в Історіографії Історії Східної Європи III-IV ст. посідає праця Иордана "Про походження І діяння готів". Йордан був секретарем при дворі готських королів у Італії. Ставився до них з повагою і возвеличував, зокрема, короля Германаріха. Західний кордон слов'ян обмежував Дунаєм, а їх розселення на території- від міста Новієтунського й озера Мурсіанського до Дніпра та по Віслі.
Мабуть, Иордана слід вважати останнім із античних авторів, які писали чи згадували про землі сучасної України і про народи, котрі їх населяли.
Використані джерела і праці
1. Багрянородный Копстянтип Об управлении империей. М., 1991.
2. Геродот. Історії в дев'яти книгах К., 1993 Кн. 4. Мельпомена С 180-228.
3. Історія України в документах матеріалах. Київська Русь І удільні князівства XII-XIII ст. К , 1939 С 7-71.
4. Сгчшіський Володимир Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та Інших писань чужинців про Україну за десять століть.К., ! 992 С 8-41
5. Хрестоматія з Історії Української РСР з найдавніших часів до кінця 50-х рр XIX ст.: Посібн. для вчителів. К , 1959. С 8-41.
6. Высоцкий С.А Средневековые надписи Софии Киевской XI-XVII вв. К., 1976.
7. Грушевський Михайло. Історія Укра'ши-Руси. В 2 т К., 1991. Т 1.
8. Довгопол В М , Литвинепко М А , Лях Ф Д Джерелозназстао Історії Української РСР К., 1986 С. 34-35.
9. Зашинский В.А , Дмитриенко М Ф, Балабушевич ТА и др. Специальные исторические дисциплины. К., 1992. С. 303-307.
10. История Киева: У 2 т К., 1984. Т. 1 Древний и средневековый Киев. С. 150-157.
11. История СССР с древнейших времен до наших днів. У 12т. М , 1966 Т. 1.С.246-256.
12. Источниковедение истории СССР. М., 1989 С. 49-58
13. Максимович М.О. О надгробиях в Печерском монастыре //Киев явился градом великим o Вибрані українознавчі твори К., 1994 С. 145-161.
14. Піцишин М, Овчинников А Міф про державу дулібів VI століття //Наук. зап. Львів 1ст. музею. Львів, 1997 Вип 6 Ч. 1 С 123-134
Loading...

 
 

Цікаве