WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Актові документи Центральної Ради - Реферат

Джерелознавство. Актові документи Центральної Ради - Реферат

делегація обіцяла, що Тимчасовий уряд у майбутньому визнає Центральну Раду "найвищим крайовим органом управління на Україні" Незважаючи на те, що Центральна Рада прийняла практично всі вимоги делегації, дії останньої в Києві були засуджені більшістю Тимчасового уряду і це стало найважливішою причиною так званої Липневої кризи цього уряду. Тим не менше, враховуючи результати переговорів, Центральна Рада опублікувала 3 липня свій Другий Універсал, що І за змістом, і за формою виявляй її поступки перед Тимчасовим урядом. Сповіщалось, що Центральна Рада "завжди стояла за те, щоб не одділяти Украшу од Росії", а Генеральний Секретаріат "буде представлений на затвердження Временного Правительства яко носитель найвищої краевої влади Временного Правительства на Україні", і "ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до ВсеросійськогоУчредительного Зібрання". Справу ж комплектування українських військових частин Центральна Рада погоджувалась передати у відання "Временного Правительства". Звичайно, це був відступ, чого багато членів Ради не поділяли і що призвело на початку серпня 1917 р. до її кризи. Зі своїх постів подали у відставку Михайло Грушевський і Володимир Винниченко. Однак незабаром вони повернулися до виконання своїх обов'язків.
Вже після прийняття Другого універсалу був розроблений своєрідний статут вищого управління Україною, що мав заголовок "Основи тимчасового управління на Україні". У вступній частині документа зазначалося, що він складений на підставі згоди з "Временним Правительством від 3 липня 1917 року". Оголошувалось про утворення Генерального Секретаріату як вищого краевого органу управління в Україні. Він формувався Центральною Радою і мав затверджуватись "Временним Правительством". Зазначалось, що до його складу входить 14 Генеральних Секретарів: "внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, юстиції, освіти, національних, торгу, промисловості, почти та телеграфу, праці, доріг, генеральний контрольор та генеральний писар". При Секретареві у справах національних визначалось три Товариші Секретаря - від великоросів, євреїв І поляків. Генеральний Секретаріат визначав підвладні йому урядові органи в Україні та їх прерогативи, в тому числі прямих відносин з "Временним Правительством". При Генеральному Секретаріаті мав бути Статс-Секретар, якого б призначало "Вре-менне Правительство" за згодою Центральної Ради.
Законопроекти, які розглянула і ухвалила Центральна Рада, Генеральний Секретаріат мав передавати "на санкцію Временного Правительства", в тому числі тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України".
Діяльність Генерального Секретаріату мала контролюватись Центральною Радою "шляхом запитань по всіх справах". Виконавчим органом Центральної Ради в період між сесіями оголошувався Комітет Центральної Ради.
Закони "Временного Правительства" у справах України набували сили після їх опублікування в "Краевому Урядовому Вісникові на українській мові". Цим документом Центральна Рада дуже самообмежувала свої автономні прерогативи на користь центрального "Временного Правительства". Однак для останнього цього виявилось замало і 4 (17) серпня 1917 р. воно ще від власного Імені видало "Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріатові ТУ на Україні", що встановлювала деякі обмеження українського автономного правління. Зазначалось, що повноваження Генерального Секретаріату поширюються на губернії Київську, Волинську, Подільську, Чернігівську, Полтавську і то з вилученням Мглинського, Суражського, Стародубського І Новозибківського повітів. Питання про введення інших губерній чи їх частин під юрисдикцію Генерального Секретаріату застерігалось. Обмежувалась кількість Генеральних Секретарів до восьми, зокрема не згадувалось нічого про генеральні секретаріати військових справ, юстиції, пошт і телеграфу, доріг. Висувалась вимога, щоб не менше чотирьох Генеральних Секретарів були з осіб, "які не належать до української національності". Встановлювалась посада "особливого комісара України в Петрограді", через котрого "Временное Правительство" мало зв'язуватись з українськими місцевими органами. Але останній дев'ятий пункт Інструкції зазначав, що "в негайних і настирливих випадках" вищі російські відомства "сповіщають про свої накази місцеву владу безпосередньо".
Радикальним кроком на шляху до української державності став III "Універсал Української Центральної Ради", коли "на землю Російської Республіки" впала "тяжка й трудна година", а в північних столицях розпочалася "межиусобна і крівава боротьба". Універсал сповіщав українському народові, всім народам України, що "однині Україна стає Українською Народною Республікою". "Не відділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо стаємо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів".
III Універсал декларував поширення юрисдикції УНР на "землі, заселені у більшості українцями": Київщину, Харківщину, Катеринославщину, Херсонщину, Таврію (без Криму). Зазначалось, що остаточне визначення кордонів УНР "має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів".
Декларувалось скасування права власності на поміщицькі та інші землі "нетрудових хазяйств". Але було доручено Генеральному Секретареві земельних справ виробити закон про те, як земельним комітетам розпоряджатись тими землями.
Декларувалось також негайне встановлення 8-годинного робочого дня в промисловості, встановлення державного контролю "над продукцією України", давалась обіцянка вжити "рішучих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори, зразу ж застерігалось, що до миру кожен громадянин "повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так І в тилу". В цьому питанні Центральна Рада була проти більшовицької лінії стосовно розвалу фронту, дизертирства та ін.
Оголошувалось про скасування на території України смертної кари. Підтверджувалось поважання завойованих демократичних свобод, зокрема "національно-персональної автономії" для
Loading...

 
 

Цікаве