WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Актові документи Центральної Ради - Реферат

Джерелознавство. Актові документи Центральної Ради - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Актові документи Центральної Ради
Ділові документи українських державних структур XX ст. Центральної Ради і Генерального Секретаріату Української Народної Республіки до кінця квітня 1918р., Української Держави гетьманського правління, Української Народної Республіки Директорії, а також ЗУНР за особливостями формування, видами і різновидами, такими, як журнали, протоколи, стенограми, доповіді, довідки, інформації, матеріали комісій, службове листування, заяви, скарги, облікові матеріали характеризуються властивостями й ознаками, що й відповідні документи Росії чи Австрії, про які вже йшлося. Тому нема потреби розглядати діловодну документацію згаданих українських державних утворень окремо. Тим паче, що деякі види їх діловодства вже розглядалися.
Стосовно актових документів українських державних утворень XX ст., то їх необхідно розглянути окремо, оскільки вони визначали характер тих утворень, цілі та принципи політики, навіть їх соціальну природу.
Після зречення від російського престолу Микола II 2 березня 1917р. (ст. ст.) у Петрограді був створений Тимчасовий уряд на чолі з князем Львовим. Ця подія сколихнула всю російську державу, породила надії у людей праці на краще життя, а в поневолених народів - на досягнення національної свободи і державності. В Києві вже через день після петроградських подій (4 березня) зібралися представники різних українських громадсько-політичних партій і товариств - Товариства українських поступовців, Українського наукового товариства, Українського техніко-агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, Української національної спілки, деяких кооперативних спілок та Інших організацій - декларували утворення Української Центральної Ради, її головою обрали Грушевського, заступниками голови - освітнього І громадського діяча, літературознавця і етнографа В.Науменка та М.Антоновича. Перша політична вимога Центральної Ради - автономія України у складі Російської Федеративної Республіки, створення фонду національно-культурного розвитку
До кінця березня 1917р. Центральній Раді висловили підтримку Українська партія соціалістів-федералістів та Українська соціал-демократична робітнича партія, на початку квітня - Українська партія соціалістів-революціонерів.
У Києві 7-8 квітня 1917 р. з ініціативи Центральної Ради та зазначених політичних партій проходив Український Національний Конгрес, який розширив політичну програму Центральної Ради, здійснив певні зміни у їх керівництві. Заступниками Голови, зокрема, було обрано Володимира Винниченка та Сергія Єфремова.
Центральна Рада 22 квітня оголосила програму діяльності. Особливо наголошувалося на необхідності створення на місцях українських рад та українізації в армії.
П'ятого травня 1917р. відбувся Всеукраїнський військовий з'їзд, який закликав Центральну Раду створити в Україні свою українську владу та призначити міністрів. З'їзд висловився за активізацію процесу українізації війська, створення українських частин і з'єднань.
У Києві 28-30 травня відбувався Всеукраїнський селянський з'їзд, головним в роботі якого також було національне питання, вимога самоуправління в Україні, надання їй автономії у складі Федеративної Росії.
Українські вимоги, однак, не приймалися Тимчасовим урядом Росії. Тимчасовий уряд 12 червня офіційно відкинув українські вимоги автономії та запровадження в Росії федеративного устрою. У відповідь на таку позицію російського уряду Центральна Рада прийняла свій перший документ загальнодержавного актового характеру. Він називався "Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні і поза Україною сущого". Універсал формулював загальнополітичну вимогу автономії: "Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок І лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим І тайним голосуванням Всенародні Українські
Збори (Сойм), Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори".
Далі Універсал роз'яснював, що Центральна Рада посилала до Петрограда делегатів, які подали "Тимчасовому Правительству" українські вимоги: визнання національної волі України та її автономії, запровадження "комісара по українських справах'1, щоб певна частина грошей з українських податків йшла "на національно-культурні потреби" України. Та "центральне російське правительство" відхилило ці домагання. Отже, "нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю1'. У цьому зв'язку Універсал закликав, "приписував" громадянам України, громадам сіл І волостей, повітовим та земським управам "приступити до підготовки нового правильного життя", на низах "повести широку дужу організацію та усвідомлення народу, І тоді перевибирати адміністрацію". "Приписувалось" також накладати "на людність особливий податок на рідну справу І точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Украшської Центральної Ради". Тоді ж було створено виконавчий орган Центральної Ради, своєрідний перший український автономний уряд - Генеральний Секретаріат. Його головою став Володимир Винниченко. До складу Генерального Секретаріату ввійшли Павло Христюк як генеральний писар, Христофор Барановський, Сергій Єфремов, Симон Петлюра, Борис Мартос, Валентин СадовськиЙ, Іван Стешенко, М.Стасюк та ін.
Для оперативного керівництва справами Центральної Ради утворювалась Мала Рада з 40 осіб, що в період між сесіями всієї Центральної Ради мала виконувати поточні справи.
Активні дії Центральної Ради, спрямовані на зміцнення своєї влади в Україні, налякали "Тимчасове Правительство". Воно змушене було вступити в переговори з Центральною Радою. До Києва прибула делегація Тимчасового уряду в складі Керенського, Церетелі й Терешенка. Делегація просила Центральну Раду не реалізувати ідеї автономії України до часу розв'язання цього питання Всеросійськими Установчими Зборами, не форсувати українізації армії, не ущемлювати інтересів російського населення та Інших меншин. За це
Loading...

 
 

Цікаве