WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Акти Української держави гетьманського правління - Реферат

Джерелознавство. Акти Української держави гетьманського правління - Реферат

Він схвалив владу Директорії.
o Першим документом, яким Директорія визначала програму своєї діяльності, була "Декларація Української Директорії, що зробила Директорія". Декларація повідомляла, що поміщицько-монархічне панування зметене, відновлено демократичне самоврядування, відновлені закони про справедливе розв'язання земельного питання, верховне порядкування землею перейшло до Директорії; відмінені всі закони гетьманського уряду в справі робітничої політики.
Декларація стверджувала, що в УНР влада належатиме працюючим класам - робітництву І селянству, а "пануючі класи", класи земельної та промислової буржуазії, що довели господарство краю до повного занепаду, вчиняли безоглядний терор і насильство, "будучи чужинцями в краю", не можуть бути допущені "до участі в управлінні країною".
Декларація закликала селян, робітництво, службовців провести вибори "делегатів на конгрес трудового народу України". Декларувалось, що конгрес трудового народу України матиме всі верховні права і повновласність розв'язувати всі питання соціального, політичного й економічного життя Республіки. Делегати на конгрес мали вибиратися не за вдосконаленою системою виборів.
У Декларації також йшлося про встановлення робітничого контролю на "переходовому моментові, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу", боротьбу зі спекуляцією, проведення соціальних реформ, "яких досягла світова, особливо західноєвропейська трудова демократія". У сфері міжнародних відносин проголошувалась політика "цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав", у галузі внутрішньої політики висувалась мета досягнення національної злагоди. Декларація закликала інтелігенцію, політичні партії всі сили спрямувати на організацію волі народу здійснити великі завдання Республіки.
Скликаний 23 січня 1919р. відповідно до Декларації Трудовий Конгрес України окрім внутрішніх завдань Української Народної Республіки, розглянув також питання злуки ЗУНР з УНР. Ідея про це народилася на західноукраїнському ґрунті. З ініціативи ЗУНР І Директорії був підписаний "Передвступний договір" про об'єднання двох частин України в "одне державне тіло". Голова Директорії В.Винниченко оприлюднив зміст угоди на з'їзді Селянських спілок Київщини наприкінці грудня 1918р.
Третього січня 1919 р. Українська Національна Рада на засіданні в Станіславі урочисто проголосила "з'єднання з нинішнім днем" ЗУНР з УНР "в одну одноцільну, суверенну Народну Республіку", УНРада затвердила "передвступний договір" і доручила Державному Секретаріатові "негайно розпочати переговори з Київським правительством для сфіналізовання договора про злуку".
Про це рішення Українська Національна Рада та Рада Державного Секретаріату 16 січня повідомили "правительство" УНР, 22 січня Директорія УНР видала з цієї нагоди окремий Універсал. "Іменем Української Народної Республіки", - зазначалося в універсалі, - Директорія сповіщає народ український про велику подію в Історії землі нашої української... Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти... Од нині во-єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України" - ЗУНР (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна". Питання злуки схвалив також "Універсал Трудового Конгресу України", прийнятий 28 січня 1919 р. Універсал сповіщав: "Через військові події по Україні" Конгрес трудового народу України припиняє свої засідання. При цьому було заявлено, що "вся вища влада на Україні... має належати Директорії, котра доповнюється представником од Наддністрянської України..., акт з'єднання з якою затверджено на першім засіданні Конгресу 24 сього січня".
Після себе "для підготовки законопроектів" Конгрес залишив шість комісій: з оборони, земельну, освітню, бюджетову, закордонних справ, харчових справ. Конгрес заявляв, що виконавчу владу "Директорія має до-
ручити Раді Народних Міністрів", відповідальній перед Трудовим Конгресом, а на період перериву його засідань - перед Директорією. Конгрес доручав уряду виробити Інструкції про вибори в Трудові ради, підготовити закон про вибори "всенароднього парляменту незалежної Соборної Української Республіки", проводити роботу, спрямовану на передачу землі без викупу трудовому народові", подбати "про знищення безробіття", закликав "всіх синів трудового селянства І робітництва на боротьбу за землю і волю". Головною небезпекою для України Конгрес назвав "Московське більшовицьке військо".
Політичні умови розвитку УНР 1919-1920 pp. не дали змоги скликати Трудові конгреси в наступному. Однак законотворча робота в Республіці не припинилася - 12 листопада 1920 р. Рада Народних Міністрів ухвалила "Закон про тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці". Він до часу ухваленої Народним Представництвом повної Конституції встановлював три вітки влади: Директорію, Державну Народню Раду і Раду Народних Міністрів. Вищим органом вважалася Директорія, що затверджувала "ухвалені Державною Народною Радою закони". Законопроекти мали розроблятися Радою Народних Міністрів і вноситися у Президію Державної Народної Ради. Закони затверджував Голова Директорії. Вони оголошувалися у "Віснику Державних Законів".
Проте до часу прийняття цього закону Державної Народної Ради ще не існувало і положення про неї мало радше абстрактне значення. У зв'язку з цим § 14 гласив: "Доскликання Державної Народної Ради всі права і обов'язки покладаються на Раду Народних Міністрів". Закон зумовлював права Міністрів у сферах життя, що належали до компетенції відповідних міністерств.
Тоді ж 12 листопада С.Петлюра затвердив "Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки". В ньому були розділи: "Про Державну Народну Раду та її склад, особисті права членів Державної Народної Ради, порядок скликання сесії та вибору Президії ДНР, про компетенцію Державної Народної Ради. В цьому розділі згадувалося про Вищий Суд Республіки. Закон також мав розділи: про порядок ведення справ ДНР, про прилюдність засідань ДНР, про внутрішній устрій ДНР. До закону долучався додаток, що визначав кількість квоти на представництво у ДНР різних політичних партій, у тому числі нездекларованих (більшовиків, боротьбистів, РСДРП та Ін.) І неполітичних організацій.
Як відомо, у листопаді 1920 р. Директорія вже була без території, а її закони мали суто політичне і менш державотворче значення. Це ще більшою мірою стосувалося законопроектів, що розроблялися пізніше,
наприклад, Конституції (Основного державного закону УНР) із 158 артикулів, виробленої комісією у складі М.Бшшського, О.Ейхельмана, І.Ли-пи, П.Пилипчука, В.Завадського, Ф.Хижняка, А.Ковальського, С.Мішка, Проекту Конституції, що передбачав федеративний устрій України, та ш. Безсумнівно одне: як закони українських державних утворень 1917-1920 pp., так І їх проекти писалися з позицій демократизму, були спрямовані на закріплення української національної державності, незмінною у них була ідея соціальної справедливості.
Використані джерела і праці
1. Конституційні акти України 1917-1920. К , 1992
2. Національні відносини в Україні у XX ст Збірник документів і матеріалів //Голова редкол І.Ф Курас. К , 1994
3. Українська революція1 докумеети 1919-1921 Нью-Йорк, 1984.
4. Українська Центральна Рада. Документи І матеріали: У 2т. К., 1996. T.I; 1997.Т.2.
5. Універсали Української Центральної Ради //Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського К., 1992. С. 179-192
6. Вєгеш Микола, Задорожний Володимир. Велич І трагедія Карпатської України. Ужгород, 1993
7. КульчицькийВ С., НастюкМ L, Тищик Б.Й Історія держави І права України Львів, 1996.
8. Литвин МР., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. Львів, 1995.
9. Макарчук Степан. Українська Республіка галичан. Нариси про ЗУНР. Львів, 1997
10. Малик Я., Вол В , Чуприна В. Історія української державності. Львів, 1995.
11. Мороз Валентин Україна в двадцятому столітті. Тернопіль, 1992
12. Павленко Ю, Храмов Ю. Українська державність у 1917- 1919 рр Історико-генетичний аналіз, К., 1995.
13. Стерчо Петро. Карпато-Українська держава До Історії боротьби карпатських українців у 1919-1939 роках (Репринтне видання). Львів, 1994.
14. Тищик БИ., Вівчаренко О.А. Українська Народна Республіка Коломия, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве