WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Агіографічна література - Реферат

Джерелознавство. Агіографічна література - Реферат

"гласу" Божого, але в них дуже багато розповідей про каверзи бісів. З деяких ченців біси знущаються Автори повчають, як з тими бісами боротися І як х обдурювати Особливо важливо їх пізнавати, бо біси здатні з'являтися перед благовірними ченцями в образі благородних ченців або й самого Ісуса Христа Неодноразово розповідається, як мудрий чернець, розпізнавши біса, але не видаючи цього, заставляє його крутити жорна, тягати колоди, виконувати Іншу тяжку роботу.
Один з дослідників Києво-Печерського патерика Дмитро Абрамович вважав, що джерелом народної демонології були саме "Житія святих", а не дохристиянські вірування, як вважалося раніше.
Важливою ознакою патериків булоте, що вони належали до найчитабельніших. книг українського народу. На це звернув увагу Михайло Грушевський. "Патерик І Кобзар, - зазначав він, - се були дві найпопулярніші українські книги". Відомо, що батько Тараса Шевченка Григорій Іванович кожного вільного вечора читав для односельчан Патерик. "Можемо понарікати на нашу стару інтелігенцію, на нашу літературу І культуру, що вона не вложила в руки нашого громадянства твору кориснішого з соціального І інтелектуального погляду, більш життєвого, більш соціального, ніж сей доморідний відгомін пізньовізантійської монахоманії, - писав М.Грушевський. - Але факт зістається фактом. Не "Слово о полку Ігоревім", не "Закон і благодать", не літопис, а Патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства - неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, "золотою книгою'1 українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи І морального поучения".
Найвідомішими є три редакції "Києво-Печерського Патерика", зроблені при переписуванні давніших списків:
- тверського єпископа Арсенія, виконана 1406 p.;
- ченця Києво-Печерського монастиря Касьяна з 1462 р. (Касьянівська редакція);
- дячка Нестерця з Сокаля на Волині, виконана в Печерській лаврі 1553-1554 рр, і підписана: "Я, многогрішний раб божий инок Алексій, старець монастиря Печерського, родом з Волыни. Дал єсми сію книгу, глаголемую Патерик Печерский..."
До ранньої церковної літератури слід віднести такі пам'ятки, як "Поученіє Кирила єпископа Туровського" (1171-1182), "Посланіє до смоленського пресвітера Фоми" Климентія Смолятича. Окремо виділяють так звані паломницькі твори. Отже, "житія святих" та інші жанри церковної літератури мають джерелознавче значення і як пам'ятки характеру та форми культури свого часу, і як твори, що містять значні пласти раціональної Історичної інформації.
Літературно-публіцистичні твори XV-початку XVII ст. Полемічні твори
Українська література XV-XVII ст. за жанрами, тематикою, художніми засобами, а особливо Ідейним спрямуванням дуже різноманітна, її творцями вважають таких авторів, як Юрій Дрогобич (Котермак, 1450-1494), який був ректором Болонського університету, професором астрономії та медицини, латиномовний український поет і публіцист Павло Русин (XV-початок XVI ст.); видатний публіцист І поет Станіслав Оріхівський; український І польський латиномовний поет, автор славнозвісної "Роксоланії" (1584)Севастян-Фабіан Кленовим (1550-1602), творці різножанрових літературних пам'яток Григорій Чуй-Русин зі Самбора, Григорій Тичинський-Рутенець, Іван Туробінський-Рутенець, Симон Пехалід, Василь Загоровський, Ісаїя Кам'янчанин та ін. Хоч українській літературі XV-XVI ст. характерні ознаки, властиві й іншим європейським літературам, вона мала І своє обличчя. Українські літератори високо цінували наукові знання, їхня творчість була пронизана ідеями патріотизму, проповіддю справедливих суспільних відносин і державного порядку, розумінням важливості освіти підростаючих поколінь.
Серед українських освічених людей XV ст. першим називають ім'я Юрія Дрогобича. Його твір "Прогностична оцінка 1483 p.", тоді ж видрукуваний у Римі, став першою друкованою працею українця. Він також написав трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 p., зробив спробу визначити географічні координати Москви, Кафи, Львова, Дрогобича. Кредо своєї праці та творчості Юрій Дрогобич визначив першими рядками Вступу до книги "Прогностична оцінка 1483 року":
Більшість тепер виставля напоказ свої пращ, святотче, Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск Я ж мої книги у світ випускав з єдиним бажанням: Роду людському аби тільки корисні були
Література і поезія XV-XVI ст. - це творчість доби Відродження (Ренесансу). Для неї дуже характерне звернення до образів, богів і символів античної епохи. Особливо це чітко проступає в поезії Павла Русина з Кроеного:
Лета вічним сном повила б Дідону, Канув би Еней, хоч яку мав славу, В млявий той потік, - та вчений Вдарив у струни.
Поезія, за Павлом Русином, береже для людей Землі все, що свого часу заслуговувало захоплення, дивувало красою, будило думку і чуття.
Так само частими є мотиви християнських чеснот, а також біблейських легенд Старого завіту. Це простежується в Герасима Смотрицького:
Спасеніє Христово Бог содія Ітосреді земля, На кресті руці прострі, всі к себі приемля.
Те ж пронизує творчість Андрія Римши, Є багато віршів анонімних авторів, сатириків І гумористів, наприклад Яна Жоравницького, що так майстерно звіршував вічний мотив невірної жінки:
Чи есть в Луцку білоглова, Як та пані Ключникова? Хача й вік подойшлий мас, Л розпусти не встидає. Убирається в форботи, Леч не дбає про чесноти Нащо моди сй, офіри? Аби були каваліри' Лиш малженок ідет з двора - Внет тут молодиков чвора! З ними учти І бєсєди - Не вертайся, мужу, теди! ОЙ ти, мужу необачний! Зроби жонг бенкет смачний: Змаж ю лоєм з дхлого хорта, А чей зженеш з шкури чорта. Смаруй кіем над статечность Hex забуде про вшетечность
У сфері публіцистики особливо плодовитим був Станіслав Оріхівський, який навчався в Краківському, Віденському, Болонському і Падуанському університетах. Найвідоміші його праці - "Зразковий підданий", "Промова на похоронах Сігізмунда І", "Напучення королеві польському Сігізмунду Августу", "Хрещення русинів", "Целібат", "Розрив Із Римом". У "Напученні королеві польському Сігізмунду Августу" Оріхівський критикував шляхетське свавілля, підлабузництво, пихатість, хамелеонство і хабарництво придворних, закликав короля дбати про нижчі верстви населення. Твори письменник підписував іменем
Loading...

 
 

Цікаве