WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Історичні твори XVII ст. - Реферат

Джерелознавство. Історичні твори XVII ст. - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Історичні твори XVII ст.
Хроніка Феодосія Сафоновича та "Синопсис"
У другій половині XVII ст. в Україні було написано два Історичних твори, які за жанровими особливостями ніби продовжували традицію літописання, насамперед манерою початку розповіді "від сотворенім міра" чи від патріарха "Ноя по потопі". Водночас твори суттєво відрізнялися від літописного жанру - в них перевага надавалася висвітленню проблем Історичного розвитку за тематичним принципом, а не за роками. При цьому помітною є загострена увага до висвітлення тих подій, які, на думку авторів, були визначальними. Тобто на українській Історіографії, як і на мистецтві, позначилися барокові впливи.
Такими творами стали Хроніка Феодосія Сафоновича, написана 1672-1673 pp., та "Синопсис", виданий друком 1674р. з благословення Києво-Печерського архімандрита Інокентія Гізеля.
"Виникнення цієї групи історичних творів, - пише в передмові до сучасного видання "Хроніки" Феодосія Сафоновича професор Юрій Мицик, - свідчило про новий етап у розвитку Історіографії, який характеризувався переходом від літописання та накопичення історичних знань до історичної науки".
Феод осій Сафонович був ігуменом Київського золотоверхого Михайлівського монастиря. Це засвідчує заголовок твору: "КроЙника з лЪтописцов стародавних, з святого Нестора Печерского Киевского, а также з кройникъ полских о Русиі отколь Русь почалася, и о первых князех руских, и по них далших наступаючих князех, и о их делах собраная пра-цою иеромонаха Феодосия Софоновича, игумена монастыря Михайловского золотоверхого киевского, року от сотвореня свЬта 7180, а от Рождества Христва 1672".
Рік написання - це рік падіння гетьмана Дем'яна Многогрішного і початок гетьманування Івана Самойловича, коли в українському суспільстві зароджувалася автономістична Ідеологія.
За літописною традицією Ф.Сафонович починає свою розповідь з легенди про потоп, про поділ світу праотцем Ноєм між його синами, переповідає вживані тоді пояснення про те, звідки походить назва слов'ян (чи то від Словенного моря, чи від славних своїх справ і кохання у славі, а не в скарбах); звідки назва россіян (від широкого розсіяння по світу), ототожнює ім'я слов'ян з іменем сарматів, "що від Сармата назвалися", повторює легенду про запрошення трьох князів - Рюрика, Сінеуса і Трубода, які із собою І назву рус принесли, "бо того краю варяги.. Русь називалися'. Так само прост пояснюються назви слов'янських племен та Інші питання
Дуже знаменним е "Предословие". В піднесено патріотичному стилі автор починав "В Руси я уродившись в віри православной, за слушную речь почитатлем, абым вЪдал самъ и иншимъ руским сномъ (синам - СМ.} сказал, отколь Русь почалася и як панство (держава - см) Руское за початку ставши, до сего часу идетъ. Кождому бовЪмъ потребная есть речь о своей отчизнь знати и иншимъ питаючимъ сказати, бо своего роду не знаючих людей за глупых почитають..."
Весь твір складається з трьох книг І додатків: "Хроніки о Русі", "Хроніки о початку І назвиську Литви", "Хроніки о землі Полскій".
"Хроніка о Русі" складається з трьох частин, які поділяються на глави. В першій частині 28 глав: "О початку словен І русі"; "О перших кня-зех руских"; "О забытью князей киевских Дира и Оскольда и о княже-ньи Рюриковомъ"; "О княжении Олги в Киеве, о помете над древляны и о крещеніи ее"; "О княжении Святослава Игоревича в Киеве" тощо.
Двадцять восьма глава має назву "О змові Давыдовычовъ" і Всеволодовича на Изяслава князя Киевского. О забытю Игоря, о БОЙНІ Изяс-лавовой з Давидовичами и о примирю з ними". Остання дата першої частини "6656 літо" - 1148 р.
У другій частині - 31 глава. В першій главі розповідається про війну князя київського Ізяслава з князем суздальським Гурпєм, сином Володимира Мономаха І про перемогу над Ізяславом от Гурпя (Юрія Долгорукого - CM.} і про князювання Гурпйове в Києві. В останній главі йдеться про повторне Мстиславове княжіння на Галичі і "о значній його над венграми І ляхами перемозі". Тут же читаємо про похід Данила з братом, коли вш взяв "Бересте, і Угровськ, і Верещин, і Столп, Комов І всю Україну" (в розумінні країну - CM.). Це було 1217 р. Закінчується друга книга повідомленням про побудову Данилом міста Холм І про те, що "стала єпіскошя в Холмі".
У третій частині "Хроніки о Русі" висвітлюються події від "первого пришестия татар" І впродовж наступних років Галицьке-Волинського князівства. Остання 28 глава - "Про війну Болеслава Самовитича з по-мочю князя Льва Индриха, князя Братиславського, за столицю Краківську".
Ця частина хроніки Ф.Сафоновича практично збігається з часом, описаним в Галицько-Волинському літописі після 1218р.
Отже, "Хроніка" Ф.Сафоновича в багатьох відношеннях повторює швденноруські літописи за Іпатським списком. Водночас у загальний український літописний сюжет Ф.Сафонович вносить багато Історичної
Інформації, взятої з Інших хронік, у тому числі польських га Інших зарубіжних.
Після "Хроніки о Русі" Іде "Кройника о початку и назвиску Литви. И о князех литовских, и о делах их, из сгориков полских и руских собранная, през того ж иеромонаха Феодосия Сафоновича, игумена..." У цій книзі подається незвичне датування битви на Синіх Водах, а саме - "року 1331 Ольгердъ... з войском литовским, з Кориетевичами, князями новгородскими, пошол на татар на Силнею Воду, минувши Черкасы, споткал великую орду. Там крепко бывшися с татарами убил трех цариков татарских".
Цікавою в "Кройници..." є інформація про родовід українських князівських родин, зокрема князів Вишневецьких. Як відомо, деякі історики, серед них і Любомир Винар, прагнуть довести рюриковицьку генеалогію Вишневецьких. Інформація ж з цього приводу, подана Ф.Сафоно-вичем, з такими висновками не узгоджується. В "Кройнщі..." розповідається, що Ольгерд, одружившись з дочкою вітебського князя Юліа-ною, охрестився. Він мав від неї шістьох синів, які всі в "руску віру" похрестилися. Перший І старший Володимир одержав київське княжіння. У нього народився син Олслько. Другий син Ольгерда Іван Звіздовіт отримав землю Подільську, третій - Симеон Лшегвіней став князем мстиславським, четвертий -- Андрей Вигуньт княжив на Трубеську, п'ятий - Костянтин о/тримав княжіння у Чернігові й на Чарторийську, став родоначальником князів Чарторийських; шостий - Федір Сангушко став предком князів Коширських, Ковальських, Сангушків.
Коли ж померла Юліана, Ольгерд одружився на доньці тверського князя Марії. І від неї мав 12 синів: Ягела, який став польським королем, Скіргела, Свидригела, Бориса, Корибута, "з которого князі Вишне-вецькі..."
Три книги "Кройники. ." мають значну кількість Історичної Інформації, яку Ф.Сафонович почерпнув з джерел поза руськими літописами Іпатсь-кого списку. Вважають, що та частина твору Сафоновича, яка має назву "Кройніка о Русі", написана на основі якогось пізнішого зводу півдснно-руського літописання ХІ-ХШ ст. - "особлива редакція Пгвденнорусь-кого зводу кінця XIII ст.".Згаданий вже Ю.Мицик запропонував називати ту редакцію Золотоверхим літописом. Проте для українського читача XVII ст. найбільшою новизною вирізнялися частини "Кройники...", присвячені історії Литви І справам литовських князів, так само "Кройника о землі Полской".
Для написання цих частин Ігумен Золотоверхого Михайлівського монастиря використав хроніку М.Стрийковського, хроніку О.Гваньїні,
"Полніодію" З.Копистенського, твори Б.Вановського, М.Кромера та Інших авторів, а для "Хроники о землі Полской'' також "Хронику Польщі" Марціана та Йоахіма Бєльських. Але при висвітленні подій з кінця XVI ст. І
Loading...

 
 

Цікаве