WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Система архівних установ України - Курсова робота

Система архівних установ України - Курсова робота

державних архівів області не тільки була відновлена, а й запрацювала досить ефективно, що дозволило 1945р. продовжити розбудову архівної справи.
Вступ
Архівознавство, як і кожна наука, послуговується певними категоріями, поняттями, термінами як вищою формою раціональної фіксації знань пор той чи інший предмет, явище, факт. Поняття є способом відображення знання, інструментом пізнання і наукового дослідження. До визначальних архівознавчих категорій належать поняття: "архівна система", "архівна справа", "система архівних установ", "мережа архівних установ", "мережа архівних установ".
Архівна система.
Слово грецького походження "система" означає цілісність, яка базується на певних складових частинах і елементах, пов'язаних між собою відповідними взаємозв'язками і спільними ознаками. Архівна система - це сукупність основоположних принципів організації архівної справи, способів технологій її ведення, що забезпечують цілісність та скоординованість функціонування архівних установ. Архівна система має конкретно-історичний зміст, є похідною від суспільно - державного ладу, політичного устрою, національно-культурних традицій держави, регулюється відповідними законодавчими актами.
Магістральним напрямом пострадянського архівного будівництва стала демократизація національних архівних систем у рамках державотворчих процесів та інтеграції їх у світове архівне поле. Реформування архівної системи України за період після проголошення державної незалежності відповідало загальним тенденціям. Протягом 1991-2001 рр. було здійснено організаційні заходи щодо уточнення профілю архівів та їх перейменування. Колишній Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і управління УРСР було перейменовано на Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, Державний архів Кримської області дістав назву Державний архів в Автономній Республіці Крим. Якщо ці заходи мали здебільшого механічний характер зміни вивісок і уточнення назв структурних підрозділів, то значно складнішим було реформування колишніх партійних архівів. Партійний архів Інституту історії партії при ЦК компартії України було реформовано в Центральний державний архів громадських об'єднань України, що розширило його профілю та збільшило кількість джерел комплектування. Партійні архіви обкомів партії було організаційно ліквідовано, а їхні фонди передано до державних архівів відповідних областей.
Важливим рубежем реформування архівної системи України стало прийняття Верховною Радою України в грудні 1993р. Закону "Про Національний архівний фонд і архівні установи". 2001р. до нього внесено ряд змін і затверджено його нову редакцію. Закон визначив поняття Національного архівного фонду як однієї із загальнонаціональних цінностей, зафіксував його як об'єкт права, заклав єдині основи системи архівних установ. Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи.
Висновок
Був час, коли під впливом гегелівської філософії зміст історичної науки вважали в тому, що вона вивчала за розвиток народнього духу, який виявлявся в найбільш визначених персонах нації - князях, царях, героях, в державних та громадських установах. Найтиповішим істориком, істориком-біографом можна вважати англійського письменника Карлейля, який прямо висловився, що єдине, що варто уваги в вивченню історії - це герої, історичні особи. Вся історія, за Карлейлем, це біографії визначних людей. Але час минав, людські думки шукали чогось іншого. Середина XIX ст. й особливо його кінець принесли з собою розвиток наук природничих, а з ними ідею еволюції. Пекуче шукання закономірностей історичного процесу висунуло на перший план розвиток маси - народу, а історичний матеріалізм поставив на перше місце дослідження продукцій них форм - економічний фактор, який у попередніх дослідників грав другорядну роль або й зовсім ігнорувався. Таке розуміння історії не могло не відбитися на розумінні цінності історичного джерела. Випадковий, анекдотичний матеріял чим далі, тим більше став грати роль ілюстрації для певного часу, епохи. Саме ж вивчення історичного процесу почало базуватися на вивченню масового, статистичного, головним чином, матеріялу. Особливо це треба сказати про часи капіталізму. Щоб зрозуміти хід історичного процесу, дослідникам потрібно осягнути економічні відношення між різними класами людності в державі - через це ті різні документи, що відносяться до статистики людності, розподілу земельної власності, способів виробництва, фінансового устрою, стану торгівлі та промисловості, вивозу та ввозу краму - почали ставати в історичних дослідах на перше місце. Архіви, які до недавнього часу мало звертали на такі документи увагу, тепер примушені привести до ладу подібний актовий матеріал, щоб дати можливість дослідникам використати його в своїх студіях. Стає цілком зрозуміло, що чим далі, тим більший прогрес історичної науки, розуміючи тут історію якнауку про минуле в самому широкому значенні цього слова, стає все в більшій залежності від стану архівів. Я маю тут на увазі не тільки абстрактний інтерес до знання, але також і інтерес, викликаний потребами практичного життя - інтерес політика , громадського діяча або адміністратора. Щоб використати увесь досвід минулих часів, щоб запобігти помилкам в дальшому будівництві, щоб зрозуміти розвиток і напрямок життя, однаково і адміністратор, і політик повинні звернутися до архіву, щоб знайти відповідь на пекучі питання сучасного. Такі питання, як землеустрій селянства, підняття продуктивності праці і ліпша організація виробництва, можна вирішити тільки вивчивши докладно кожне з них в минулому, щоб зрозуміти їх у сучасному.
Може здається, що добре впоряджена архівна справа потрібна безпосередньо тільки невеликій кількості людей - діячам науки та громадським діячам. Але думати так теж помилково. Я вже не кажу, що і вчений, і політик мають в своїх працях інтерес громадський, спільний, але кожному громадянинові по його приватній справі може бути потрібна справка по справах, яким час давно минув, і вони зберігаються вже не в установі, а передані в архів. Коли архіви працюють добре, влаштовані правильно - громадянин за кілька годин одержить довідку йому потрібну, коли ж архівна справа занедбана - даремно він буде сподіватися її знайти.
Література
1. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2 732-94.- Введ. 01.07.95.- К., 1994.- 33с.
2. Архіви України: Бібліогр. Покажчик. Зміст,1947-1970рр./УДНДІАСД; Історичне т-во Нестора-Літописця; Уклад.: А.А. Батюк, М.І. Бутич.- К., 1999.-199с.- (Архівні та бібліографічні джерела української історичної думки; Вип.3).
3. Архівознавство: Підруч. Для студ. вищ. Навч. Закладів / Редкол.: Я. С. Калакура та ін.- К., 1998.-87с.
4. Нариси історії архівної справи в Україні / за заг. Ред. І.Б. Матяш та К.І. Климової.- К.: Видавн. Дім "КМ Академія", 2002.- 331с.
5. Хрестоматія з архівознавства: навч. Посіб. Для студ. Іст. Спец. Вищ. Навч. Зал. / Упоряд.: Г. В. Боряк та ін.- К.: Вид. Дім "КМ Академія", 2003- 408с. - Бібліогр. В кінці розд.
Loading...

 
 

Цікаве