WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Система архівних установ України - Курсова робота

Система архівних установ України - Курсова робота

отримано 300 в'язок документів із Київської казенної палати, а 1886 - 822 в'язки (приблизно 5 тис. справ) з відомчого архіву Київського губернського правління. 1886р. з архіву Київської палати карного суду було передано справи верхніх і нижніх розправ кінця XVIII ст., оскільки в палаті зберігати їх було ніде. З Чернігівської казенної палати надійшли документи монастирів на маєтки, секуляризовані 1786р.
Узявши на зберігання документи з архіву Київського губернського правління та інших установ, КЦАДА фактично врятував їх від знищення, оскільки матеріали за давні роки було призначено на продаж. Та й умови, в яких вони перебували, не сприяли їх збереженості. Історик О. Андріївський у передмові до публікації документів з історії Запорозької Січі писав про архів Київського губернського правління: "Получив в 1881 году доступ в архив Киевского губернского правления, я обратил внимание на одно небольшое отделение его, в котором хранились сбитые в плотную кучу дела и обрывки дел прошлого века. Большей частью уже истлевшие или подгнившие от сырости, ни в какую опись не внесенные, дела эти самого разнообразного содержания, вероятно, представляют остаток различных архивов, в разное время поступивших в губернское правление. Были там остатки дел и местных киевских присутственных мест, в том числе и Киевского магистрата, дел Малороссийской коллегии, полковых канцелярий и судов, но больше всего дел бывшей генерал-губернаторской канцелярии. Среди этих-то последних, очевидно, как остаток не замеченных хозяйничавшею уже здесь когда-то рукой любителя отечественной старины, найдены мною и дела, касающиеся Запорожья и запорожцев, для которых в известное время киевский генерал-губернатор составил "вышнюю команду" ".
Із часом з'ясувалося, що серед прийнятих матеріалів були справи російських установ XVII - XVIII ст., які здійснювали нагляд і контроль за гетьманським урядом, Запорозькою Січчю, Слобідською Україною: Київської приказної ізби (1654-1707), Київської губернської канцелярії (1708-1764), частина справ 2-ї Малоросійської колегії (1764-1781), Київського намісницького правління (1782-1796), а також установ часів Гетьманщини тих територій, що ввійшли до складу Київського намісництва. Отже, у складі КЦАДА опинилися на зберіганні не лише документи установ Правобережної України XVI - XVIII ст., як це передбачалося указом 1852р., а й джерела з історії Гетьманщини і Запорозької Січі XVIII ст. та окремі документи XVII ст.
Таким чином, з 80-х рр. КЦАДА за складом документів поділявся на три відділення: а) основний, тобто первісний, комплекс, який нагромадився на початку 50-х рр. - актові книги; б) окремі документи в кількості 454978, з яких 1598 було передано в 70-х рр. Київською археографічною комісією; в) документи фондів установ Київщини XVIII ст. Щорічно з розсипу другого відділення формувалося до 6 книг, які після оправлення передавалися до першого відділення і в буквальному розумінні не були актовими книгами. На 1 січня 1913р. кількість окремих документів становила 354548, а книг - 5920. Отже, перше завдання - нагромадження документів, комплектування архіву було здійснено.
Другим важливим завданням КЦАДА вважалося описування актових книг та окремих документів, тобто створення до них науково-довідкового апарату. Архів, наскільки дозволяли штати й матеріальні можливості, виконував роль наукового закладу. Вже на початку його діяльності розпочалося складання каталога актових книг XVI - XVIII ст., видрукуваного в "Университетских известиях" за 1862-1864рр. Незважаючи на те, що при підготовці каталога не завжди дотримувалися обраного принципу систематизації інформації, спостерігалися деякі пропуски й неточності, тривалий час він виконував функції реєстру актових книг, був обліковим і пошуковим довідником, а в певних питаннях не втратив свого практичного значення.
Упродовж усієї історії архіву його працівники намагалися відповісти на питання: якими мають бути описи до актових книг? Враховуючи те, що актова книга - це збірник документів, не пов'язаних між собою змістом, дійовими особами та іншими особливостями, згідно з указом від 1852р. описанню підлягав кожний документ: розкривався його зміст, обов'язковими були географічна та іменна ознаки, дата складання документа і внесення його до книги. Описання почалося 1855р., невдовзі після організації архіву. Першими в роботу було взято актові книги XVIII ст., оскільки в них було виявлено найбільше підроблених актів і вони найчастіше використовувалися при наведенні довідок за запитами зацікавлених осіб. Щоб прискорити роботу, завідувач архівом А. Красовський запропонував короткий, швидкий метод описування, згідно з яким у заголовках враховувалися не всі елементи. Робота провадилася малопідготовленими й незацікавленими співробітниками архіву, а також чиновниками канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Тому коли 1865р. понад 200 описів було подано на затвердження, Правління університету не погодилося на їх друк.
Із призначенням на посаду завідувача архіву професора права Ніжинського ліцею К. Царевського, здібного науковця й організатора, справу вдалося зрушити з місця зусиллями підібраних ним помічників з вищою освітою, зацікавлених у вивченні історії: І. Новицького, К. Козловського, І. Каманіна, О. Левицького. Підготовлені ними описи почали друкуватися з 1869р. До середини 1890-х рр. XIX ст. було описано 90 книг, з яких 44 видруковано. Складені описи відповідали вимогам до наукових довідників і могли використовуватися при виявленнідокументів, потрібних для обґрунтування своїх юридичних прав, зацікавленими особами.
Між тим, величезний обсяг роботи, застосований по актовий метод описування, невеликий штат архіву не сприяли швидкому просуванню роботи. Це питання від кінця 60-х рр. жваво обговорювалося в наукових колах не лише Києва, а й інших архівних центрів Російської імперії. Зокрема, професор Київського університету М. Владимирський - Буданов пропонував здійснювати описування на рівні книги: характеристика книги загалом, описання її зовнішнього вигляду, зазначення кількості аркушів в ній, крайніх дат документів, місцевості, до якої належала, та посилання на наявність в ній важливих за змістом документів. Віленський архів пропонував замінити по актовий опис складанням географічного, іменного та предметного покажчиків і з часом здійснив цей задум. Варшавський архів давніх актів застосовував змішаний метод, кили описувалися окремі важливі акти, зокрема дипломатичні, до всіх книг складалися індекси, тобто покажчики - іменний, географічний і предметний. Члени Петербурзької археографічної комісії рішуче висловилися за поактовий опис і проти покажчиків.
У дискусії про методи описування книг брали участь завідувачі КЦАДА К. Царевський, який наприкінці 1860-х рр. видрукував брошуру " Слід вислухати і другу сторону" та І. Каманін, що опублікував статтю "Чем должны быть описи архивов". Обидва автори заперечували вибіркове описування актових книг, вбачаючи в цьому методі можливість суб'єктивного підходу при відборі актів до описання, обстоювали по актове описання і пропонували складати географічний та іменний покажчик до кожного опису або до кількох. За часів завідування архівом ці вчені основну увагу сконцентрували на
Loading...

 
 

Цікаве