WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Система архівних установ України - Курсова робота

Система архівних установ України - Курсова робота

українського населення, розпалюючи взаємну національну неприязнь, ховав дійсні соціальні причини конфліктів у регіоні. Ідейне обґрунтування своїх дій він вбачав у розробленні та створенні нових політичних концепцій, свої наміри прагнув поставити на міцний історичний фундамент. Урядові кола, зокрема київський, подільський і волинський генерал-губернатор Д. Бібіков, сприяли пошуку й розробленню документів з історії міщицьких архівів брали участь київські вчені. Так, професор Київського університету М. Іванишин вивчав архіви Сангушків у Заславлі та Потоцьких у Тульчині, внаслідок чого частина виявлених ним документів XIV - XVIII ст. Згодом опинилася в КЦАДА.
Через це ідея членів Археографічної комісії про створення архіву для актових книг, багатих на фактичний історичний матеріал, зустріла підтримку з боку адміністративних кіл київського, подільського і волинського генерал-губернаторства. Член комісії М. Іванішев не лише запропонував свої послуги, а й обґрунтував потреби існування архіву. Складену ним доповідну записку про необхідність створення архіву давніх актів з листом генерал-губернатора Д. Бібікова 1849 р. було направлено до Петербурга. В ній наголошувалося на неспроможності повірних комісій забезпечити зберігання книг, виявити й убезпечити їх від підробок. У записці підкреслювалася надзвичайна цінність книг - як юридична, так і наукова, наголошувалося, що актові книги гинуть через недбалість і неспроможність малоосвічених чиновників оцінити їх значення. Новостворений архів мав забезпечити зберігання документів, полегшити їх використання науковцями і приватними особами, унеможливити підробку й псування книг. Управління архівом передбачалося доручити Університету св. Володимира в Києві. До записки додавалися проекти штату та статуту архіву. У Петербурзі до ідеї створення архіву поставилися критично, тим більше, що поміщики Київської, Подільської і Волинської губерній заперечували проти цього, занепокоєні, що разом з актовими книгами у них буде відібрано документи з родових архівів.
Листування з приводу організації архіву тривало до 1852 р., коли закінчувався термін, призначений царем Миколою I уїзним комісіям для завершення перевірки актових книг. Як показав час, перевірні комісії зі своїми завданнями не впоралися, проведена ними робота практичної користі не принесла. Ця обставина прискорила справу створення архіву.
Зрештою іменним указом, про заснування в Києві, Вітебську та Вільно центральних архівів для актових книг західних губерній, даним сенатом від 2 (14) квітня 1852р., було створено Київський центральний архів давніх (древніх) актів. Усі установи, в яких зберігалися актові книги, мали скласти на них описи й відправити їх до Києва. Згідно з указом, архів знаходився у відомстві Міністерства народної освіти і, зокрема, Правління Київського учбового округу, але перебував "под ближайшим надзором" головного місцевого начальства, тобто київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Саме йому належало слідкувати за науковою діяльністю установи. Призначеними ним особами визначалася наукова вартість архівних описів, перевірялася достовірність виданих архівом копій і виписів з документів.
Безпосередньо архів підпорядковувався Правлінню Університету св. Володимира в Києві. Розмістився він у відведеному з цією метою старому рекреаційному залі університету, вікна якого виходили на ботанічний сад. Приміщення не вповні відповідало умовам зберігання книг, але університет через брак вільних приміщень нічого кращого запропонувати не зміг. Сховище було обладнано добротними дерев'яними стелажами. Згодом до книг виготовлено шкіряні оправи, а окремі документи й пошкоджені книги вміщено в картонажі. Згідно з указом, на утримання архіву держава щорічно виділяла 1500 руб. На поточні витрати, щоб розпочати необхідні роботи і звезти до Києва книги, було асигновано 2000 руб. Керівництво архівом покладалося на завідувача університетської бібліотеки-бібліотекаря, який вважався архіваріусом архіву, за що йому доплачувалося щорічно 200 руб. Першим ці обов'язки виконував бібліотекар Антон Якович Красовький, займаючись організацією збирання книг, перевезення їх до Києва, описання книг і виконання запитів приватних осіб. Власне, штат архіву складався з двох помічників (саме вони здійснювали описання документів і виконували запити) - одного постійного, з окладом 350 руб. на рік, і тимчасово, з покладенням на нього обов'язків перекладача з окладом 500 руб. до завершення складання каталога актових книг, а також двох писців із жалуванням по 125 руб. кожному щорічно. Не чисельність і низька оплата праці архівістів призводили до частої зміни чиновників. Так, упродовж 1852-1883 рр. звільнилися 16 помічників, що в свою чергу затримувало описання документів. Не допомагало й залучення до описування чиновників із Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Проте, незважаючи на плинність серед співробітників архіву, з ним пов'язана діяльність ряду визначних осіб: О.Федотова-Чеховського, А.Свидницького (автора історичного роману "Люборацькі"), І. Новицького, К. Козловського, В. Кордта, О. Левицького, О. Андріяшева, І. Каманіна, В. Романовського та ін. Штати архіву лишалися незмінними до 1883р., коли замість двох помічників завідувача і двох писців уводилося по одній посаді з більшим жалуванням. Передбачалося, що це дозволить залучити до роботи працівників з кращою науковою підготовкою. Але цей захід мало що змінив, зусилля працівників зосереджувалися на виконанні запитів приватних осіб. Описування книг не набрало тих темпів, на які очікували. 1884р. архів приєднали до навчально-допоміжних установ університету, і лише 1892р. КЦАДА оголосили самостійною одиницею в структурі університету. Від 1 січня 1903 р. його було виведеноз підпорядкування завідувача бібліотеки й затверджено новий штатний розпис, яким передбачалися посади завідувача архівом-архіваріуса, секретаря та двох помічників і писарів-копіїстів. З цими штатами архів проіснував до 1912р., коли 28 червня цар затвердив указ про архіви західних губерній. Архіваріусу - завідувачу архіву, двом помічникам і секретарю належало мати вищу освіту або середню з досвідом роботи в архівах. Збільшувалася заробітна плата співробітників, кількість працівників дійшла до восьми осіб (без технічного персоналу). У такому складі архів працював до 1917р.
Виконання основного завдання архіву - збирання і комплектування архівного матеріалу - припало на два перших роки існування установи. Упродовж 1852-1854 рр. із уїзних судів, казенних палат, городових магістратів та інших установ 25-ти міст і містечок Київської, Подільської і Волинської губернії надійшли 5833 книги і 453381 окремий документ за минулі століття до 1799р. включно. За наступні 30 років архів прийняв лише 50 книг і 1598 документів. Хронологічно книги розподілялися так: за XVI ст. - 166 книг, разом XVI - XVII ст. - 139, за XVII ст. - 748, разом за XVII - XVIII ст. - 23, за XVIII ст.4745, нарешті книг з документами XVI - XVIII ст. - 5, а з актами XVIII - XIX ст. - 58 книг. Крім того, 1882р. із київських губернських установ надійшло 8512 цивільних і 85 тис. кримінальних справ, переважно деяких адміністративних і судових установ Гетьманщини, починаючи з 1742р.; 1883р. було
Loading...

 
 

Цікаве