WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Книжкова справа кінця XIX початку XX ст, система „книгочитач”, іі загальна характеристика - Реферат

Книжкова справа кінця XIX початку XX ст, система „книгочитач”, іі загальна характеристика - Реферат

літератури.
Важливим і останнім виданням Павленкова був знаменитий "Енциклопедичний словник", що вийшов в 1899 році. Цей словник користувався величезною популярністю, і навіть після смерті видавця він витримав шість видань.
Розповсюдження в народі корисних і розумних книг, протидія лубковим виданням ставила свою за мету видавництво "Народна бібліотека", виникле в 1885 році. Його власник В.Н. Маракуєв, прагнучи розширити знання селян, видавав не тільки твори російських письменників, але і зарубіжних - Андерсена, Діккенса, Флобера, Шекспіра, а також книги по сільському господарству. Але Маракуєв припускалися помилки, не роблячи різниці між дитячим і "народним" читанням. Не завжди був вдалий вибір творів, оформлення книг. Проте, робота Маракуєва зіграла певну позитивну роль у виданні літератури для масового читача.
Класична форма видавництва, на чолі якого стоїть власник, визначається (або, краще сказати, визначалася) особистістю видавця і ним формується. Він накреслює - аж до деталей - політику складання програм. оформлення продукції і поводження на ринку. Окремі відділи працюють на нього і мають обмежений простір для власної ініціативи: співробітники на-бувають тут лише незначної професійної вправності Велика або цілковита залежність усього підприємства від однієї особи робить таку форму видавництва ще В дуже вразливою. Раптовий відхід видавця від справ може стати загрозою для самого існування видавництва. Та навіть коли вже давно передбачено, хто має стати наступником видавця й перебрати на себе керівництво, це часто відбувається не безболісно: в такому підприємстві, з однією особою на вершечку піраміди, вкрай тяжко - якщо взагалі можливо - передати або розділити владу.
Протилежністю цій формі е нині видавництво, що провадиться за принципами менеджменту. Його ознаки такі:
1.Чіткий розподіл завдань і відповідальності між відділами і всередині кожного відділу.
2.Вироблення постанов усіма учасниками.
3."Розширена дирекція", в якій поряд із керівником підприємства (який часто здійснює й комерційне керівництво) беруть участь керівники відділів складання програм, маркетингу і виробництва.
Зовсім іншу структуру має колективне видавництво. Воно свідомо відмовляється від керівництва підприємством в особі видавця або представника власників. Видавництво е спільною власністю всіх співробітни-ків. Кожен з них незалежно від своє! функції, компетенції або кваліфікації бере участь у вирішенні всіх питань І поділяє всі господарчі успіхи чи невдачі.
Дух колективізму відбивається й на заробітках: кожен одержує ту саму уніфіковану заробітну платню, диференціація виникає здебільшого тільки через різницю в складі родини. Коли ця "уніфікована заробітна платня" помітно менша, ніж середній заробіток у галузі, то з авторськими гонорарами здебільшого бував навпаки-творчий процес написання книжки оплачується тут досить високо.
В основі колективного видавництва лежить політична ідея самостійної роботи без ієрархічних відносин, без вирішального впливу капіталу, а також філософська ідея "комплексної" праці, "солідарності" й участь у всіх процесах.
2. Система "книгочитач". Загальна характеристика- книгочитач.
Коли в минулому видавництва випускали в світ книжки, які вони самі вважали вартими прочитання або конче потрібними читачеві, і пропонували книгарям їхній асортимент, виходячи дуже великою мірою з власних уявлень, то тепер вони чимраз більше вважають себе активними учасниками ринку. Видавництва вивчають бажання, потреби та інтереси своєї клієнтури і намагаються спрямуванням і добором книжкової продукції, пропонованої! ринкові, задовольняти попит покупців.
Певна річ, це не е щось зовсім нове. Завжди існували окремі видавництва та книгарні, які добирали свою продукцію та складали свій асортимент, орієнтуючись на потреби клієнтури, працювали для конкретних читацьких контингентів і задовольняли конкретний попит.
Нове тут те, що чимраз більше видавництв намагаються знайти своє місце в ринку і припасовують свою програму та організаційну структуру саме до нього. На сьогоднішньому книжковому ринку відбилася низка й почасти нових факторів:
1. Конкуренція у виробництві споживчих товарів - отже, і в "книжковій промисловості" - стає дедалі жорсткіша. Надто багато виробників зазіхають на гаманець споживача.
2. Книжка для багатьох утратила свою самостійну цінність і зазнає дедалі гострішої конкуренції з боку інших засобів інформації та розваг.
3. Тиск витрат на підприємство - досить згадати хоча б плату за виробничі приміщення - непомірне зріс.
4. Попит дуже великою мірою вже задоволений. дійти до нових потенційних читацьких верств надто важко - а ще важче їх утримати.
5. Площа полиць у торговельних приміщеннях обмежена, і за цей "життевий простір" між видавництвами точиться затята боротьба.
Все це веде до чіткої професіоналізації видавничої справи й кінець кінцем призводить до того, що підприємство може вирости, лише завдавши збитків конкурентам.
До того ж дедалі більше зростає влада торгівлі над виробництвом: саме книгарі вирішують, яка продукція якого видавництва буде представлена в асортименті їхніх книгарень, і таким чином визначають успіх чи провал тієї або тієї назви чи видавничої програми. Існує дуже мало таких назв, котрі для книгаря е чимось обов'язковим і "мусять" бути в наявності,- а поза тим він лише заповнює певні тематичні царини, цікаві для його покупців. Він може знайти собі постачальника з оптимальними умовами здавання книжок на продаж, та ще й такого, що забезпечуватиме безперебійне співробітництво: сам стимулюватиме продаж і сприятиме підвищенню попиту, провадячи рек-ламні кампанії та популяризуючи свої книжки у пресі.
Вузькоспеціалізоване видавництво працює для однієї гомогенної читацької групи, що, як правило, може бути точно визначена за II професійним інтересом до конкретного виду фахової літератури. Завдяки контактам видавництва з цією групою й перехресним зв'язкам у самій групі можна точно з'ясувати її потреби. Книжки вузькоспеціалізованих видавництв вирізняються тим, що вони дуже потрібні читачеві, і тому він не надто чутливо реагує на їхню ціну. Такі книжки читачі замовляють безпосередньо внаслідок прямого маркетингу, причому при розповсюдженні майже немає втрат, дізнаючись про них завдяки оголошенням та рецензіям у фахових журналах, присутності представників видавництв на конгресах і з'їздах фахівців, а також через нечисленні спеціалізовані книгарніфахової літератури. Переважає пряма реалізація. Торгівля відіграє якусь варту згадки роль тільки для тих вузькоспеціалізованих видавництв, чиє коло читачів вирізняється тісними зв'язками з книжковою торгівлею (наприклад, у царині університетської науки).
Видавництва зі специфічною тематикою також можуть точно визначити потенційних покупців своєї продукції, знають їхні потреби І належно обслуговують їх. На відміну від вузькоспеціалізованого видавництва, таке видавництво звертається до гетерогенного читацького кола, яке визначається своїми потребами, інтересами чи належністю, скажімо, до певних релігійних, культурних або суспільних угруповань.
Типові ділянки ринку для видавництв специфічної тематики - це так звані хобі, заповнення дозвілля, мистецтво, туризм, релігія. Частину покупців видавництво може принадити до себе через спеціальні журнали або прямий продаж. Але для повного використання свого ринкового потенціалу таке видавництво має бути широко репрезентоване в торгівлі. По-перше - тому, що до великої частини своїх
Loading...

 
 

Цікаве