WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Розвиток української мови, культура мовлення. - Реферат

Розвиток української мови, культура мовлення. - Реферат

III
Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення - процес добору івикористання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує, перебуває в постійному розвитку. Мова і мовлення нерозривно між собою пов'язані.
Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення - явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови - часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвою форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.
Добираючи ті чи інші мовні засоби, слід дотримуватися загальних етичних вимог та орієнтуватися також і на позамовні чинники, розглядаючи їх як єдине ціле. Серед цих чинників найважливішими є суспільна сфера й мета спілкування в конкретних обставинах.
Оскільки мова є найуніверсальнішим засобом спілкування, накопичення й передачі інформації, навчання, виховання та формування духовного світу вона немислима без належної культури мовлення.
Культура мовлення - збереження мовних норм вимоги, наголошування, слововживання й побудови висловлювань; нормативність, літературність усної й писемної мови, що виявляється у грамотності, точності, ясності, чистоті, логічній структурі.
"Культура мови починається із самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується й розвивається там, де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, а також у контексті інших мов. Тобто культура мови безпосередньо пов'язана із соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей зразків мовної поведінки, а й щодо формування мовної свідомості".
А ось подає визначення поняття "культура мови" словник лінгвістичних термінів: культура мови - це ступінь відповідності нормам вимови (орфоепії), слововживання та ін. Установленим для нашої мови; здатність наслідувати кращі зразки у своєму індивідуальному мовленні. Тоже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення. Мовлення вбирає в себе конкретне говоріння, що триває в часі й виявляється у звуковій (включно із внутрішнім приговорюванням) або письмовій формі. Але засвоїти літературні норми вимови й дотримуватися їх набагато складніше й важче, ніж навчитися правильно писати. Основними причинами низької культури усної мови є значний вплив суржику та недостатнє знання норм літературної вимови. Вислів древніх "Заговори, щоб я тебе побачив", - красномовно свідчить про те, яке місце мовленню надавали елліни.
Офіційно-діловий стиль, окрім писемної форми, реалізується також і в усній (ділові наради, публічні виступи, телефонне спілкування та ін.). Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.
Залежно від способу сприймання інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити на такі види:
" контактне (безпосереднє);
" дистанційне (телефонне, селекторне);
" діалогічне (з одним співрозмовником);
" монологічне (доповідь, промова);
" полілогічне (диспут);
" усне (розмова, бесіда);
" письмове (листи, телеграми, електронні засоби);
" між персональне (нарада, колоквіум);
" масове (збори, мітинг);
" офіційне, функціональне (пов'язане зі службовою діяльністю);
" анонімне (між незнайомими - вулиця, транспорт).
Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти.
Кожний із наведених вище видів передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил спілкування. Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти негативне ставлення.
Різні прояви мовленнєвого етикету супроводжують більшість ситуацій міжперсонального, як і будь-якого іншого спілкування. Незалежно від змісту розмови мовці послуговуються висловлюваннями, що включають певні етикетні знаки. Вони й складають тематичні об'єднання різних за структурою мовних одиниць (слів, словосполучень, речень) на ознаку привітання, подяки, вибачення, прощання тощо. Кожне тематичне об'єднання є частиною доволі розгалуженої системи засобів вираження мовного етикету.
Вибір тієї чи іншої одиниці формул увічливості залежить від:
" ситуації;
" професії;
" соціального статусу;
" статі;
" освіти;
" віку.
За умов умілого володіння та врахування цих складових мовець має більше можливостей досягати поставленої мети. Важко не погодитися із соціолого-психологами, які запевняють, що успіх бізнесу на 85% залежить від уміння спілкуватися.
Науковцями розроблені основні постулати безконфліктного спілкування:
" постулат семантичного зв'язку (наявність загальної теми);
" новизна інформації у викладі точок зору;
" уникання зайвої деталізації;
" постулат детермінізму (знання причинно-наслідкових відношень, явищ, подій);
" постулат тотожності (наявність спільної вихідної точки зору для обох співрозмовників);
" обізнаність із минулим;
" прогнозування майбутнього;
" істинність у словах і діях, словах і реаліях.
Дотримуючись цих постулатів ділового спілкування та норм літературної мови, співрозмовники завжди дійдуть згоди й порозуміються.
Ділова нарада
Цей традиційний метод управління може бути високоефективним лише за умов інтенсивного, активного обміну думками підготовлених учасників. Тоді це буде дійсно зібрання. Де радять - нарада, а не формальне засідання, де сидять і переливають з пустого в порожнє, колективно марнуючи час.
Перевагою наради у порівнянні з іншими формами управління є те, що за мінімум часу невелика кількість працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв'язати складні питання та прийняти узгоджене найоптимальніше рішення. Спільна думка іноді важить набагато більше, ніж сума окремих думок членів даного колективу.
Ділова нарада - це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.
Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо.
Оптимальна кількість учасників наради - 10-12 осіб. Більша кількість учасників просто не може взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на проблему. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня підготовки як самої наради, так і
Loading...

 
 

Цікаве