WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Дипломатика як спеціальна історична дисципліна - Реферат

Дипломатика як спеціальна історична дисципліна - Реферат

протоколу відноситься субскрипціоніс (підпис особи від імені якої видавався документ, інколи - глави канцелярів), а також сігіла (печатка). В урочистих документах підпис видавця супроводжувався монограмою, т.б. об'єднання всіх букв імені в одному малюнку.
Наведена схема дає тільки загальну уяву про формуляр документів, оскільки кожен із їх різновидів має свої особливості, досить помітні при співставленні документів різних земель, країн, часів. Для визначення формуляру документа його текст розділяють на частини і компоненти, а потім на статті (клаузуме), т.б. закінчені думки, які граматично складають прості або складні речення, далі - на більш дрібні підрозділи (речення, звороти, елементи, характеристики). Серед елементів і характеристик розрізняють реалії (імена, географічні назви), формули (встановлені штампи, що переходять з одного документа і інший), описання (індивідуальні виступи (вислови)). Визначивши індивідуальні формуляри документів, можна на їх основі побудувати конкретний, а в подальшому - умовний формуляр, тобто формуляр особливих груп або різновидів документальних джерел.
2. Методика аналізу берестяних грамот як історичних джерел уже цілком склалося: на попередньому етапі проводиться розбивка тексту на слова з метою правильного прочитання та трактування, розставлялися розділові знаки, термінологічний аналіз і заповнення пропусків у тексті. Цим аспектам не завжди приділялося належна увага, що привело до багато чисельних невірних інтерпретаціях.
Проте для того, щоб текст можна було прочитати бересту вимочували в кип'ятку, поступово відновлюючи еластичність і змиваючи багатовікову пилюку; висушували рушником, клали між скло, а потім читали текст.
Власне джерелознавчі принципи вивчення грамот вперше були сформовані Л. Черепніним. Серед них поступом про відображення грамотами норм суспільних відносин, зафіксованих в синхронних до них документах і актових матеріалах: Руські правді, Псковській і Новгородські судові грамоті, міжнародних угодах та ін. документах. Крім того, інформативна цінність грамоти може бути визначена тільки в тому археологічному контексті, в якому вона вміщена, що показано в роботах В. Яніна. При дослідженні соціальних відносин найбільш серйозні результати досягають в тому випадку, якщо застосовується як широке коло "неберестяних" джерел, так і весь доступний об'єм грамот.
Одним із найпоширеніших тверджень, яке виходить із величезної кількості грамот, значна кількість письменних серед жителів Новгороду. Але як довести, що листи знайдені під землею, написані власноручно їх авторами? Чи написали їх самі адресати? Адже цілком реальним могло бути, що написали і читали небагато чисельні письменні люди, писарі, які заробляли письменністю на кусок хліба.
Справді, рад листів могли бути написані не власноручно. Наприклад грамоти одного і того ж феодала написані різними почерками. Це були ключники, що писали не від свого імені. Однак в більшості випадків в листах, що написані одною особою, то, почерк співпадає.
Проте ці спостереження не можуть бути вирішальними. Адже більшість авторів відома лише за одним листом. І тут вже не вгадаєш чи автор сам витискав букви на бересті чи поряд з ним сидів писар. Вирішальні докази в цьому плані дала не береста, а знахідки тісно з нею пов'язані - кістяні, залізні, бронзові, дерев'яні стержні якими писали берестяні грамоти. Величезна кількість таких знахідок дозволяє стверджувати, що серед новгородців було багато писемних людей.
Ще одне підтвердження цьому - фігура новгородця, до пояса якого було прикріплено стержень, щоб писати на бересті, встановлена у результаті археологічних розкопок. Її зображення на стінах новгородських храмів історики спостерігали раніше, проте не надали значення важливій для нас деталі. Крім того, про писемність новгородців свідчить те, що стіни новгородських храмів зберігають численні давні написи.
Є свідчення з різних джерел, що навчання грамоті дітей проходило на належному рівні. З одного боку літопис 1030 р. повідомляє, що князь Ярослав Мудрий в Новгороді зібрав "від старост і попових дітей 300 учити книгам". З іншого боку, про це свідчить берестяні грамоти. Зокрема, грамоти 201-208, де показано, що хлопчика Онорима навчали писати протягом тривалого часу. Проте з листів Онорима, можна зробити висновок, що написи на бересті були не першим, а другим етапом навчання. Для початкового навчання письма використовували воскові таблички. Учні мали спеціальні лопаточки, якими виправляли помилки. Азбука розміщена на поверхні однієї з воскових дощечок, служила зразком. На неї учень дивився і писав букви. Після того, як він навчився виводити букви на м'якому воску, потрібно було навчитися техніці письма на менш зручній і податливій березовій корі. Серед написів Онорима на бересті можна знайти таку фразу: "Невеша писа, недума каза, а хто се писа", що нагадує сучасний школярський жарт "Хто писав не знаю, а я дурень читаю".
Берестяні грамоти складають принципово нове джерело, яке вперше знайомить дослідників з величезним колом середньовічних відносин, які не відображені в інших джерелах. Найважливіше те, що вони згадують про тих людей, про яких літописи не інформують. Однак ці люди жили в літописний час, спілкуватися з добре відомими за іншими джерелами діячами того часу.
Інше питання, в якому стані дійшли до нас берестяні грамоти? Чи цілком зберігся тексті на них чи не втратили вони частини свого тексту? Настільки чітко написані.
Вони збереглися майже повністю. Після того, як їх вимочили в кип'ятку, поступово відновлюючи еластичність і змиваючи багатовікову пилюку, висушували рушником, клали між скло, можна було прочитати текст. Незначні уламки, розломи грамот суттєво не перешкоджають їх прочитанню. Як правило листи написані чітким красивим почерком.
Берестяні грамоти - пояснення того, чому східні слов'яни до кінця ХV ст. пишуть чіткими буквами, так званими півуставом. Біглому письму не сприяла сама природа берести.
Що стосується соціально-економічного життя, то грамоти довели, що Юрію Онцифоровичу, новгородському посаднику було адресовано чимало листів. Те, що вони знайдені в різних місцях, свідчить, що Онцифіровичі володіли багатьма міськими дворами ,але на більшості з них жили не самібояри, а орендатори. З'явився зримий облік боярського гнізда, що включав не одну садибу, а декілька окремих дворів, збудованих на територіях Великого Новгороду.
В грамоті № 307 - автор селянин Ізботщапе, жалівся на судових виконавців, які арештують майно. Грамот виконаними селянами, або тих, що регулюють майнові та господарські відносини, переважна більшість. Це дозволило вченим зробити висновок, що основний дохід жителі Новгороду отримували не внаслідок торгівлі (як вважалося раніше), а в результаті сільськогосподарської діяльності.
Тема найдавніших берестяних грамот ХІІ ст. - гроші в різних формах їх застосування: при виплаті боргів і покупках, при виплаті штрафу, продажу власності.
Берестяні грамоти є "уламками", "фотографічними фрагментами" відносин між людьми, тому на їх основі можна відтворити в динаміці ті суспільні відносини та інститути, які в офіційних документах, подані фрагментарно. Серед них в першу чергу слід назвати: судові процеси по
Loading...

 
 

Цікаве