WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

український метал зовсім не поступається за якістюросійському, то в чому ж річ? Чим викликаний "хрестовий похід" уряду Росії проти нього? Захистом російського виробника від недобросовісної конкуренції? Зовсім ні.
"Почему так происходит - вопрос сложный, ибо он затрагивает политическую расстановку сил. По мнению специалистов, вопрос о плохом качестве украинской стали вообще является "надуманным и искусственно созданным". Россия, естественно, заинтересована в наращивании собстаєнного производства стали и поддержке отечественных производителей. Но при этом нарушаются элементарные принципы международного распределения труда и тем самым наносится экономический вред как украинским, так и российским производителям стали - псевдозащита рынка ведет к тому, что российское производство продолжает организационно и технологически стагнировать из-за отсутствия здоровой конкуренции. Но больше всего страдает рядовой строитель, преследующий прежде всего собственные интересы, а в итоге, как всегда, - потребитель".24
Останнім акордом торговельної війни на ринку металопродукції стала нещодавня історія з витісненням українських сталевих труб із Росії. Урядова комісія з захисних заходів у зовнішній торгівлі і митно-тарифної політики РФ ухвалила рішення про введення мита на українські труби великого діаметра в розмірі 20%, а на всі інші вітчизняні труби - 40%, якщо Україна відмовиться обмежити їх ввезення на російську територію на рівні 480 тис. т. на рік.
Пояснюючи ситуацію зауважимо, що українські трубні підприємства розвивалися в часи СРСР у розрахунку на російський ринок. З 1,6 млн. т. труб, вироблених Україною в 2000 р., найбільша частина (0,8 млн. т.) була експортована до Росії. На внутрішньому українському ринку знайшли собі застосування тільки 0,3 млн. т., решта була поставлена третім країнам. Запровадження мита одразу робить ціну українських труб у Росії надто високою, а квота в 480 тис. т. нікого не задовольнить. Навіть квота в 620 тис. т. (з них 135 тис. для труб великого діаметру), встановлена після міжурядових україно-російських переговорів, за оцінками російських експертів, рівноцінна запровадженню 40%-го мита.25 Як зазначає генеральний директор об'єднання "Укртрубопром" Л.Ксаверчук, "у нас один завод ім. Карла Лібкнехта виробив у минулому році 614 тис. тонн труб, а 80% його продукції йде на експорт".26 Як наслідок, ціла галузь економіки України муситиме знижувати обсяги виробництва, почнуться простої підприємств, люди втратять роботу й засоби для існування.
Розмови, що подібним чином російський уряд допомагає своєму виробникові, як уже зазначалося вище, цілком брехливі. Українські труби, по-перше, ані трохи не поступаються російським за якістю, а по-друге, ані трохи не загрожують російським трубовиробникам. Аналогічно до Росії, спеціальне розслідування щодо постачання труб з України проводила Угорщина. Врешті-решт, міжвідомча комісія Угорщини з міжнародної торгівлі ухвалила рішення не вживати заходів з захисту свого ринку від української металопродукції.27 Тобто маленькій Угорщині українська металопродукція не загрожує, а великій Росії загрожує?
Насправді причини трубних обмежень полягають в іншому. Дивовижним чином збіглися інтереси російського уряду з інтересами Фонду трубної промисловості Росії. Саме після звернення його учасників до голови уряду РФ М.Касьянова українські трубовиробники зазнали обмежень. В чому інтерес учасників згаданого Фонду? Адміністративне усунення українських труб з ринку автоматично зробить цей Фонд монополістом і дозволить безпідставно збільшити ціни. Саме це прогнозує Л.Ксаверчук, коли пояснює причини витіснення українських трубних підприємств з російського ринку: "Це робиться для підвищення ціни російських труб на ринку РФ. Як тільки ми обмежимо постачання труб, там відразу зростуть ціни".28 В умовах будівництва трубопроводів в обхід України (про що мова піде далі) це гарантуватиме росіянам надприбутки.
А в чому ж тоді інтерес російського уряду? З одного боку, ще уряд Т.Гайдара розпочав шлях до створення в Росії замкненого циклу виробництва усього необхідного незалежно від ціни, аби тільки позбутися кооперації з країнами СНД. Для заміщення української трубної продукції вже розгортаються додаткові потужності на російських підприємствах, як Новолипецький і Магнитогорский металургійні комбінати, ВАТ "Северсталь", Волзький трубний завод... З іншого боку, закриття російського ринку збуту для українських виробників внесе додаткову дестабілізацію до нашого суспільства. Адже робітники трубних підприємств пов'язуватимуть втрату роботи з державною незалежністю України, ідея котрої дискредитується, Натомість привабливішим стане приклад Білорусії, чиїй продукції не створюють перепон в доступі на російський ринок, а навпаки - відкривають "зелену вулицю". Минулого року Росія взяла в Білорусії 80 тис. тракторів МТЗ і 70% продукції промислового гіганту МАЗ. Ще б пак, адже Білорусія - дружня країна. Критерієм дружності для Росії є повне піддакування їй на міжнародній арені й одностороння гіпертрофована зовнішньополітична орієнтація на Москву. Все, що виходить за ці рамки, - вже ознака ворожості, з точки зору Росії.
Зауважимо, що така політика для Москви не нова. Свого часу авторові цих рядків довелося побувати на закритій нараді для керівників підприємств, під час котрої представник ЦК КПРС пояснював причини розташування виробництва автобусів "Ікарус" саме в Угорщині. Протягом усіх повоєнних років зберігалася постійна небезпека виходу цієї країни зі складу Варшавського Договору і взагалі з радянської сфери впливу. Але якби угорський уряд виявив надмірну самостійність, СРСР і країни "соціалістичного табору" негайно закрили б свій ринок для угорської продукції. Власні потреби Угорщини в автобусах були незначними, на Заході "Ікаруси" ніхто не купував, тому сто тисяч робітників і сотні тисяч членів їх сімей втратили б засоби до існування. Спалах їх незадоволення був вельми небезпечним для угорського уряду, забезпечуючи Москві контроль над Угорщиною надійніший, ніж вся 70-тисячна Південна група радянських військ. Тільки тоді ця політика Москви називалася "доктриною обмеженого суверенітету", а тепер західні експерти говорять про російські наміри "обмежити незалежність України". Що ж, спадковість політики цілком зрозуміла: винайдені ідеологами з ЦК КПРС методи тепер застосовуються російськими геополітиками.
Саме таким політичним розрахунком керується російський уряд, коли свідомо йде на економічні збитки від торговельної війни з українськими товарами. Росія якось подолає ці збитки, зате Україна стане більш зговірливою. І сиплються з-під пера російських урядовців торговельні обмеження одне за одним. Зокрема, нові ставки експортного мита на вивіз до країн, які не беруть участі в диктованому з Москви Митному союзі, енергоносіїв, коксу, деревини, хімічних елементів, паперу, кольорових металів... Спеціальні мита на ввіз до Росії української крохмальної патоки, карамелі, сезонні мита на цукор... Останньою в
Loading...

 
 

Цікаве