WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

Зовнішекономбанка СРСР перекочували до Зовнішньоекономічної асоціації "Інтеррос", з якої виросла найпотужніша фінансово-промислова група сучасної Росії "Онэксим". Сьогодні її дочірні структури здійснюють приватизаціюукраїнських підприємств. А початковий капітал для цього був вилучений в тих же українців і зник у Москві. Заборгованість Зовнішекономбанка СРСР перед юридичними особами України досягає $600 млн. однак і це ще не все. Зовнішекономбанк за радянських часів у примусовому порядку акумулював валютні кошти громадян, які працювали за кордоном. Потім ці кошти були "заморожені". Не без проблем, але вдалося домогтися повернення Москвою українським громадянам половини відібраних у них коштів - $10 млн. Решту Росія обіцяє перерахувати після ратифікації Україною угоди про "нульовий варіант". Тобто вони обіцяють повернути меншу частку боргів, якщо ми самі відмовимося від решти.
Добру уяву про цю решту дає такий факт: якщо скласти заощадження українців у Зовнішекономбанку та Ощадбанку СРСР, то матимемо суму, яка більш ніж удесятеро перевищує державний бюджет України на 2001 р. проте крім цього грошові заощадження українців знаходилися в установах Держстраху і в цінних паперах, зокрема, в облігаціях державної цільової безпроцентної позики 1990 р., казначейських зобов'язаннях СРСР, облігаціях державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., сертифікатах Ощадбанку СРСР.
Не будемо забувати й про партійні кошти - "золото партії". Свого часу російський уряд Т.Гайдара замовляв їх розшук всесвітньо відомому детективному агентству "Кролл". Висновок американців співпав з матеріалами кримінальної справи російської генеральної прокуратури:
партійні гроші не залишали меж Росії. Управління справами ЦК КПРС створило понад 100 фірм і комерційних банків, надавши їм у якості стартового капіталу 3 млрд. радянських рублів (тоді це було $2,5 млрд.). Усі найбільші фінансово-промислові групи сучасної Росії вийшли саме з тих підприємств.69
Зауважимо, що левову частку державних боргів колишніх радянських республік перед Росією складають так звані "технічні кредити", надані Центробанком РФ країнам СНД в період 1992 - 1-ї пол. 1993 рр. Нагадаємо, що тоді ще існувала єдина рубльова зона, але рубльові кошти з республік Москва напередодні розвалу СРСР вилучила. Відповідно до встановленого порядку, щорічно (після закінчення календарного року) загальна сума залишку коштів на кореспондентських рахунках установ Ощадбанку СРСР з території України списувалася на кореспондентський рахунок правління Ощадбанку в Москві. А звідти ці кошти передавалися до Державного банку СРСР. І ось тут саме цікаве: на базі Держбанку СРСР був сформований Центробанк Російської Федерації. Отже, він видавав країнам СНД "технічні кредити" для покриття платіжного дефіциту з коштів, забраних союзним центром у них же. Через це вилучення, власне, й виник той платіжний дефіцит у республіках.
Таким чином виходить, що Україні дали в борг її власні кошти, а щоб повернути їх Росії назад, нам довелося віддати в оренду Севастопольську військово-морську базу.
В питанні боргів простежується чітка лінія Росії. Коли йдеться про загальносоюзну власність, вона намагається залишитися єдиним її господарем, таким собі правонаступником СРСР. Коли ж йдеться про радянські зобов'язання, то Росія уходить в сторону. А мала б тоді на себе взяти відповідальність і за варварське використання наших надр, і за наслідки чорнобильської катастрофи,70 і за голодомори на території України, за концтабори, в яких перебувало дуже багато українців (14% від загальної кількості в'язнів ГУЛАГу в 1937-1941 рр. за підрахунками відомого українського правознавця О.Мироненка) і де використовувався рабський труд. Адже, скажімо, Німеччина сьогодні повертає кошти колишнім остарбайтерам... Щоправда, Росії не вистачить ніяких багатств Сибіру, аби розрахуватися за все те зло, яке вона завдала сусідам.
На щастя для Росії, Київ сьогодні уникає державного підходу до всіх цих питань. Якщо є українські борги перед Росією за спожиті енергоносії, і вони широко застосовуються Москвою для тиску на Україну в різних сферах, то український уряд повинен також говорити, що існують російські борги перед нашими громадянами. І вони набагато переважають борги України перед Російською Федерацією.
Потрібно подавати позови до судів Росії проти правонаступників союзних банків та установ. Україна має подавати позови й проти Росії як держави, оскільки велика частина радянської власності стала російською державною власністю. Якщо це не допоможе, то потрібно звертатися до міжнародних судових органів. Наприклад, до Європейського суду з прав людини, бо Росія порушила ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. ("Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна").
Сьогодні будь-які спроби України порушити це питання на міждержавному рівні викликають вкрай різку реакцію Москви. Знає собака чиє м'ясо з'їв! Н.Нартов у підручнику "Геополитика" навіть визначає законні вимоги України як "засоби" по створенню образу ворога в особі Росії:
"В последние годы украинские политические лидеры часто представляют Россию в образе врага. Для создания этого образа используются различные приемы: требование своей доли в золотом запасе и алмазном фонде бывшего СССР, украинских культурных ценностей, погашения задолженности перед юридическими и физическими лицами бывшего Внешэкономбанка СССР, полной информации о состоянии балансов Госбанка, Гохрана, Внешэкономбанка СССР, их международного аудита"71
Для Нартова і йому подібних Росія і СРСР - це одне й те саме. Тож потрібно залучати до переговорного процесу щодо справедливого розподілу майна СРСР інші пострадянські республіки. Підтримати звернення до Російської Федерації щодо повернення коштів вкладникам Ощадбанку СРСР потенційно можуть Молдова і Туркменістан, котрі свого часу разом з Україною зробили застереження до ініційованої Москвою угоди про принципи та механізми обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР. Відповідну готовність демонструє грузинська сторона.72
Варіантів може бути багато, але потрібно щось робити. Якщо активність України буде належною, то Росії доведеться прислухатися, пом'якшити свою позицію. Адже після багатьох років відмов Москва нещодавно повернула старі борги перед Заходом ще з 1-ї світової війни та за лендліз. Російські правонаступники радянських банків і установ також нікуди не сховаються, якщо позови проти них набудуть міжнародного розголосу. Навіть швейцарські банки й німецькі компанії з світовими іменами були змушені розпочати виплати жертвам нацистів, повертаючи борги ІІ-ї світової війни. Проте для цього потрібно вживати реальні заходи уже сьогодні, оскільки Україна зобов'язалася перед своїми громадянами повернути заощадження, втрачені з розвалом СРСР.
1 Немирович-Данченко В. Скобелев.- М., 1993.- С.71.
2 Див.: Єрмолаєв А.,
Loading...

 
 

Цікаве