WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

аналогічних російських війн? Тільки втрати.
Подібне можна сказати й про радянські часи. На "Зимову війну" 1939-1940 рр. - невдалу спробу Москви повернути під свою владу Фінляндію - лише Київськийособливий військовий округ відрядив кілька стрілецьких дивізій, авіаційних ескадрилій, 3 танкових полки, 3 артилерійських полки резерву головнокомандування, 2 зенітних дивізіони і 9 батарей, десантну бригаду, 24 лижних батальйони та інші підрозділи.67 Після цього сотні тисяч поранених і обморожених переповнили військові шпиталі європейської частини СРСР. Практично в кожній українській родині був далекий чи близький родич, друг, знайомий, односелець, який загинув чи був поранений "на фінській". З війни в Афганістані не повернулося майже 3 тис. громадян з України. Десятки тисяч одержали поранення чи підірвали своє здоров'я через місцеві хвороби. Які інтереси мала там Україна, щоб там гинули її військовики? Зате тепер Україна змушена утримувати військових пенсіонерів та інвалідів, хоча взагалі-то це мала б робити Росія, за геополітичні інтереси котрої вони воювали і гинули.
Реквіємом усім загиблим на російських колоніальних війнах українцям можуть служити слова Тараса Шевченка, присвячені загиблому на ганебній Кавказькій війні другу:
І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий!
Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну.
І ця смерть за російські інтереси пропагувалася як зразок військової доблесті та братерства. У той же час боротьба українців за справжні інтереси свого народу, за державну незалежність, національне відродження завжди іменувалася "націоналізмом". Додаток "буржуазний" винайшли вже у СРСР. Також в широкому вжитку були різноманітні ярлики. Щодо борців за українську державність 1917-1920 рр. вживався ярлик "петлюрівці". Щодо партизан ОУН-УПА, котрі вели боротьбу в Західній Україні і проти німецьких окупантів, і проти радянських каральних органів, застосовувався ярлик "бандерівці", "бандити" й тому подібне. А ще "наймити" (фашистів, світового імперіалізму, західного капіталу) і, нарешті, "зрадники батьківщини".
Звинувачення в "зраді" взагалі звучить дивно. Свого часу Росія звинувачувала українських гетьманів у зраді, хоча сама ніколи не дотримувалася угод 1654 р. Більше того, "зрадник" Мазепа опинився в складному становищі через дійсно зрадницьку відмову Петра І у військовій допомозі проти наступу на Україну польського союзника Карла ХІІ С.Лещинського. Якби перемогу одержав Карл ХІІ і С.Лещинський, то Україна як союзник Росії дісталась би Польщі. Якби переміг Петро І і його польський протеже Август ІІ, то українські землі чекав би поділ між Росією і Польщею. В усіх випадках Україна втрачала навіть автономію, відповідні плани були в Петра І ще в 1703 р. То хто ж кого зрадив? Угода Мазепи зі шведами 1709 року передбачала відновлення козацької державності. І це вважається в Росії зрадою, бо українці не схотіли терпіти царської сваволі до себе. А "бандерівці" винні у зраді, бо не схотіли мовчки терпіти сталінських репресій і колективізації, котра в перспективі призвела б до штучного голоду і в Західній Україні. Цією "зрадою" ще й сьогодні полюбляють дорікати українцям деякі російські кола. Щоправда, при цьому вони не хочуть зайвий раз згадувати про "власівців" - своїх справжніх зрадників. Адже вони виступили проти батьківщини на боці окупантів.
Тим не менше, Росія таврує "зрадниками" всіх українців, які воювали за державні інтереси України чи не бажають вмирати за російські вигоди. Сьогодні цього немає, бо завдяки нашій державній незалежності ми залишаємося осторонь від безперервних російських війн. Чи не пора, нарешті, зробити висновки з власного досвіду?
7. Проблема боргів: хто кому і що винен? 68
Кожен українець знає, скільки боргів має Україна перед Російською Федерацією. Стараннями північного сусіда про це щоденно пишуть в газетах, журналах, говорять з екранів телевізорів, формуючи думку про Україну як про невиправного хронічного боржника. Згадуються і державний борг України перед Росією (навесні 1995 р. визначений в сумі $3 074 млн.), і борги перед РАТ "Газпром" за спожитий природний газ (узгоджена заборгованість за 1996-1999 рр. $1,4 млрд., ще близько $1 млрд. "газового" боргу 1994 року конвертовано в облігації державної зовнішньої позики), і борги українських підприємств перед російськими (на 1 січня 2001 р. від'ємне сальдо України тут складало 13,7 млрд. грн., при цьому 59,9% заборгованості - просрочена)...
Звичайно, боргова проблема знайшла широке застосування в російській політиці щодо України. Мовляв, ви нам всюди винні, тому робіть те, що ми вказуємо. А про власні інтереси згадаєте тоді, коли розрахуєтесь по всім боргам. Саме завдяки борговому тиску Росії вдалося залишити за собою Чорноморський флот і вирішити важливе військово-стратегічне завдання - утриматися в Криму. Згідно міжурядової угоди 1997 р. Україні полегшили виплату тримільярдного державного боргу в обмін на дозвіл російським військам розмістити свої бази в Криму на 20 років. На черзі спроби за допомогою боргів перебрати під свій контроль стратегічні підприємства і цілі галузі української економіки. Та й втручання до внутрішніх справ України Москва вважає для себе чимось саме собою зрозумілим завдяки наявності боргової проблеми.
Однак майже ніколи ніде не почути про те, що наш північний сусід нам також дещо винен. Передусім йдеться про справедливий розподіл загальносоюзної спадщини між колишніми радянськими республіками. Протягом багатьох років Росія всіляко уникає навіть розмов про це, однобічно "прихватизувавши" всі активи СРСР. Один лише їх перелік вражає тих, хто мав змогу повністю з ним ознайомитися. СРСР мав значну власність за кордоном, ринкова вартість котрої складає тепер чи не найбільшу таємницю від колишніх "братів" по Союзу. Так само з балансами Держбанку СРСР, Гохрану СРСР, Банку для зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанку) СРСР, Міжнародного інвестиційного банку та багатьох закордонних банків і установ, що перебували у радянській власності. З тих часів ми всі пам'ятаємо про існування алмазного фонду і золотого запасу СРСР, котрі складали значну частину союзної скарбниці. Їх багатство накопичувалося всіма республіками СРСР, але сьогодні чомусь перетворилося на суто російське.
Разом з тим, ще в Декларації про державний суверенітет України проголошено право нашої країни на частку загальносоюзного багатства, зокрема, алмазного фонду, валютного і золотого запасу колишнього Радянського Союзу. Спеціалістами була визначена і частка кожної республіки в загальносоюзній спадщині. Щодо України це 16,37%. Проте Москва впродовж багатьох років гальмує питання розподілу спадщини. В першу чергу, вона відмовляється надати достовірну інформацію про радянські активи станом на 1 грудня 1991 р. Адже тоді виявиться, що чималу кількість цих багатств Росія вже витратила на власний розсуд, і тоді перед нею постане проблема відшкодування радянським республікам їх часток. З
Loading...

 
 

Цікаве