WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

кошти.
Отже, простежується глобальна політика Росії - обійти Україну, позбавити її прибутку від транзитних послуг і тимсамим здійснювати на неї додатковий економічний тиск. Це супроводжується пропагандиським шоу навколо будівництва газопроводів в обхід України. Західних покупців газу, всупереч реальним фактам, залякують ненадійністю української ГТС, обґрунтовують доцільність обхідних газопроводів необхідністю збільшення обсягів поставок газу до Європи з нових родовищ Ямалу. Хоча насправді в обхід України поставлятиметься уренгойський газ, який сьогодні транспортується українською територією.
Не слід вважати, що після введення до експлуатації обхідних газопроводів Росія відмовиться від перебирання під свій контроль ГТС України. Адже наша держава має найбільші в Європі газосховища природного утворення. Будівництво нових газових "комор" біля західних кордонів обійдеться Росії надто дорого, тому малореальне. Зате український уряд, придушений цінами на газ російського монополіста й відсутністю надходжень від газового транзиту, врешті-решт, погодиться з диктатом Росії. Тоді найпривабливіші об'єкти української енергетики та промислові підприємства перейдуть до російських рук, і вже Москва буде повністю формувати внутрішнє життя України.
* * *
У значному ступені аналогічні явища і тенденції відбуваються в нафтотранспортній галузі. Як зазначалося вище, майже всі нафтопереробні заводи України вже перебувають під російським контролем. Зараз точиться боротьба за останню частину нашої нафтової галузі, котра ще залишається українською. Це система магістральних нафтопроводів.
Вона складається з двох не з'єднаних між собою частин завдовжки 3 850 км, які експлуатують ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи" (2 310 км) і ДАТ "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (1 540 км). На нафтопроводах - 31 нафтоперекачувальна станція загальною потужністю 355 тис. кВт. Загальна ємність резервуарного парку становить майже 800 тис. куб. м. Фактична пропускна спроможність нафтопроводів ДАТ "МН "Дружба" і ДАТ "Придніпровські МН" на вході в Україну на даний момент становить до 100 млн. т. на рік, і на виході з України - 67,2 млн. т. на рік.
Інтерес Росії до нашої нафтопровідної системи стане цілком зрозумілим, якщо врахувати її значення в російському експорті нафти. З середніх 64-66 млн. т. нафти, котрі щорічно транспортуються українськими нафтопроводами, 53-55 млн. є експортним транзитом. Без контролю над цією "грубою" для російських компаній залишається ненадійним володіння українськими НПЗ. Проте Україна вперто захищається, не бажаючи віддати свою нафтотранспортну систему до російських рук. Аби примусити її поступитися, росіянами застосовується той самий ряд засобів, що й при спробах захопити українську газову галузь.
По-перше, це дискредитація українських нафтопроводів звинуваченнями в технічній надійності. При цьому свідомо ігнорується той факт, що в 1992-2000 рр. щорічний експортний транзит нафти через Україну збільшився на 37% - з 41,1 до 56,3 млн. т. Що може бути кращим свідченням справжньої технічної здатності наших нафтопроводів?
По-друге, російська сторона будує нафтопроводи в обхід України, прикриваючись розмовами про неспроможність української нафтотранспортної системи самотужки впоратися із зростаючими потоками експортної нафти. Так, рішенням російського уряду № 1686-р від 29 листопада 2000 р. у цьому році розпочато будівництво на території Ростовської області ділянки нафтопроводу Суходольна - Родіонівська в обхід трубопровідної системи українського ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи". Розробляється проект будівництва Балтійської Трубопровідної Системи, котра взагалі обійде Україну на шляху середньоазійської нафти до Європи.
Насправді ніякої проблеми зростаючих експортних потоків нафти, які б перевищували можливості українського нафтотранспорту, просто не існує. Навпаки, вже на початку 1998 р. Росія досягла верхньої межі своїх експортних можливостей - 43% видобутку сирої нафти й 34% нафтопродуктів. Збільшувати експорт далі, не завдаючи шкоди внутрішньому споживанню, можна тільки за умови збільшення видобутку нафти. Але очікується як раз істотне скорочення видобутку, оскільки російські компанії останнім часом зменшили розвідку нових нафтових родовищ. Причина досить банальна - нестача коштів. За окремими даними, для повноцінного розвитку видобутку нафти Росія протягом кількох наступних років потребуватиме $12-15 млрд. прямих інвестицій. Але їх поки що немає.
Нестача коштів у нафтовій галузі дійшла до того, що Росія деякий час не могла сформувати фінансову базу для будівництва нафтопроводу в обхід воюючої Чечні. Життєва необхідність такого будівництва визнавалася російським урядом ще в 1997 р., оскільки неможливо убезпечити транзит каспійської нафти через район бойових дій. Зате на амбітні й загалом економічно недоцільні проекти нафтопроводів в обхід України кошти асигнуються чималі.
Навіщо це робиться? Для чого будувати нові транзитні маршрути, коли існуючі українські цілком задовольняють потребі? Якщо ж потреби дійсно зростуть, то значно дешевше буде модернізувати систему нафтотранспорту України. Вона має технічні можливості збільшити експортний транзит нафтопроводом "Дружба" на 5-7 млн. і українською ділянкою нафтопроводу Лисичанськ - Тихорецьк - Новоросійськ - на 4-6 млн. на рік. І це не вимагатиме надмірних витрат, як будівництво нової "груби", а зекономленим коштам росіяни могли б знайти краще застосування.
Однак Росія йде на такі витрати, в односторонньому порядку порушує досягнуті між нашими державами домовленості, щоб залишити Україну без прибутків від транзиту. Наприклад, введення до експлуатації ростовської ділянки нафтопроводу Суходольна - Родіонівська залишить без роботи український транзитний маршрут Великоцьк - Лисичанськ - Луганськ. Втрати ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи" від цього складуть близько $85 млн. на рік з урахуванням зменшення обсягів транспортування на 26 млн. т./рік Та необхідністю проведення робіт з консервації.
У підсумку цієї складної схеми українська система магістральних нафтопроводів, стиснута штучно створеними технічними й фінансовими проблемами, за безцінь перейде до російських рук. Саме тому російська сторона не бажає брати участь в переговорах з Україною по вирішенню проблем у сфері транзиту нафти. НАК "Нафтогаз України" ініціювала створення спільної робочої групи за участю експертів від усіх зацікавлених сторін, але марно. Міністерство палива та енергетики України в березні цього року спеціальним листом до першого заступника міністра енергетики Росії І.Матлашова пропонувало взяти участь в переговорах з цього приводу. На жаль, російська сторона знову відмовилася. Що ж, ця послідовність добре зрозуміла.
* * *
Слідом за російськими нафтовими компаніями і РАТ "Газпром" до України рушило РАТ "Єдині енергосистеми Росії" на чолі з А.Чубайсом. Україна є великим споживачем електроенергії, тому "ЄЕС Росії" прагне встановити свій
Loading...

 
 

Цікаве