WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

Проблеми україно-російських відносин на сучасному етапі (науковий реферат) - Реферат

прибрати до своїх рук об'єкти української енергетики і металургійної промисловості. Саме тому Росіяпослідовно відмовляється від будь-яких інших можливостей урегулювання проблеми боргу. Зокрема, провести взаємозалік за російські борги українським машинобудівним підприємствам. Про свої борги Україні вони взагалі не люблять говорити (далі ми на цьому зупинимося докладніше). Зазнали невдачі спроби Києва ліквідувати газовий борг шляхом його перетворення в державні цінні папери з погашенням до 2005 р.
Так відбувається через намагання російської сторони реалізувати в Україні схему прихованої експансії, "обкатану" в Молдові. Там в обмін на списання молдавських боргів було створено підконтрольне РАТ "Газпром" акціонерне товариство "Молдова-газ", до якого увійшли всі об'єкти газової галузі цієї країни (в першу чергу магістральні трубопроводи). Що стало далі, ми всі зараз спостерігаємо. Після переходу молдавської економіки до російських рук, на чергових парламентських виборах перемогли проросійські політичні сили. Більшість з них складають комуністи, лідер котрих одержав посаду президента Молдови. Після цього Молдова проголосила свої наміри приєднатися до Союзної держави Білорусії та Росії. А починалося все із створення боргу через завищення цін на газ, начебто, суто економічної проблеми.
За умов монопольного контролю над енергопотоками російська сторона легко впливає на конкурентоспроможність української продукції. Адже її собівартість збільшується через завищену ціну енергоносіїв. Наприклад, якщо за радянських часів питома вага енергетики в ціні цукру складала 6%, то тепер сягнула 60%. Додамо сюди, що оплата російських енергоносіїв здійснюється в доларах, тому ціна залишається стійкою, не зважаючи на девальвацію рубля. На цьому тлі український експорт до Росії дорожчає й ускладнюється, бо російська сторона погоджується на взаєморозрахунки тільки в рублях і гривнях.
* * *
Маючи такі вагомі важелі впливу на українську ситуацію, Росія активно користується ними, проштовхуючи вигідний для неї сценарій: перехід української власності до її рук за борги. Аби Україна зрозуміла, що іншого виходу в неї немає, російська сторона всіляко намагається зберегти свою газову монополію. Взимку 2001 р. МЕК "Ітера" погрожувала припинити постачання туркменського природного газу до України. Цим Києву демонструвалася марність його надій на диверсифікацію джерел постачання енергоресурсів. І навпаки, їх постачання буде надійним, якщо в російську власність перейдуть деякі заводи, підземні газосховища, транзитні трубопроводи, розташовані на українській території.
Особливо значною є зацікавленість в захопленні газотранспортної системи України. Не важко помітити, що Україна географічне розташована між найбільшими газовидобувними районами і основними споживачами газу. Тому не випадково наша держава стала найбільшою транзитною країною світу, адже газотранспортна система (ГТС) є однією з найпотужніших на Європейському континенті. Загальна довжина - 35,6 тис. км., з них магістральні газопроводи - 12,6 тис. км. А ще 122 компресорні цехи загальною потужністю близько 5,6 млн. кВт і 1 380 газорозподільчих станцій, 13 підземних газосховищ. Щорічна пропускна спроможність ГТС становить 290 млрд. куб. м. природного газу на вході й 170 на виході. Реально через Україну щороку передається 120-140 млрд. куб. м. газу, в тому числі до країн Центральної та Західної Європи і Туреччини - 110-120 млрд. куб. м., а 15 млрд. кубометрів складає російський транзит до Молдови і південних областей самої Росії. Якщо ж врахувати, що третина наших потреб у природному газі забезпечується російськими поставками в оплату послуг української ГТС, то стає цілком зрозуміло, чому Україна вперто не бажає віддати надзвичайно цінну частину своєї економіки до російських рук.
Проте російський тиск із стратегічною метою заволодіти українською ГТС не тільки не послаблюється, але й набуває нових різновидів. Чергова атака РАТ "Газпром" відбувається під гаслом диверсифікації маршрутів транзиту російського газу. З одного боку це не видається чимось надзвичайним. На українську ГТС припадає понад 90% загального обсягу експорту російського газу до європейських країн і Туреччини. Однак російські економічні обгрунтування цього гасла викликають істотні сумніви щодо справжніх завдань такої диверсифікації. Проаналізуємо їх докладно.
Останніми роками від представників РАТ "Газпром" усе частіше можна почути твердження, нібито Україна не здатна забезпечити транзитні поставки російського газу. Мовляв, частина трубопроводу вже випрацювала свій технічний ресурс, і загалом вся ГТС стара й істотно зношена. Подібні страхіття орієнтовані переважно на європейських споживачів газу, аби посіяти в них сумніви щодо надійності української ГТС.
Насправді система магістральних газопроводів України, застарілість котрої начебто може завдати шкоди інтересам європейських споживачів газу, навпаки, відносно нова: 90% її газопроводів експлуатуються до 25 років, а майже половина з них - навіть до 15 років. У той же час транзитній системі газопроводів, що подає газ з Нідерландів через Німеччину і Швейцарію до Італії виповнилось 27 років. І чомусь ніхто не говорить, що вона стара, непрацездатна або ненадійна.
Більше того, з метою підвищення ефективності та надійності газотранспортної системи України постійно проводяться профілактичні роботи, застосовуються сучасні технології діагностики та ремонту газопроводів без порушення технологічного режиму транспортування газу, реалізується програма реконструкції компресорних станцій. Згідно зі звітом спільної технічної групи АТ "Укргазпром" і компанії "Шелл інтернешнл газ ЛТД" від 20.11.1998 р. "Про надійність міжнародної газотранспортної системи" спільна технічна група зробила висновок, що система цілком працездатна, а інвестиції в розмірі від 0,5 до 1 млрд. доларів протягом перших п'яти років дозволять здійснити її реконструкцію з доведенням до світового рівня. Така система буде надійною та здатною функціонувати протягом 20 років.
А тим часом власні українські інвестиції в ГТС становлять до $250 млн. на рік. Ще в 1993 р. український уряд взяв на себе зобов'язання наростити потужність газотранспортної системи до 140 млрд. куб. м. для транзитних поставок російського газу в Західну Європу. Цю програму Україна виконує.
На такому тлі критика представниками "Газпрому" технічного стану української ГТС виглядає досить дивно. Адже весь 57-річний період експорту газу з України та його транзиту не було випадку зривів поставок газу. Цей факт краще за будь-які слова свідчить про надійність нашої ГТС. Особливо якщо при цьому зробити неупереджений аналіз стану російської ГТС, котрий значно гірший за український. Але "Газпром" скромно мовчить про це. Зате Росія використовує світові та європейські форуми, двосторонні та багатосторонні переговори, фахові російські та зарубіжні журнали, щоб представити Україну як "ненадійного партнера, як державу-банкрута, державу-злодія", котра краде
Loading...

 
 

Цікаве