WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Праві партії - Реферат

Праві партії - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Праві партії.
I. Конгрес Українських Націоналістів. (КУН)
Конгрес Українських Націоналістів виник у 1993 році в результаті перенесення на терени України діяльності Організації Українських Націоналістів (С.Бандери), яка тривалий час діяла за кордоном.
ОУН(б) з 1950 рр., коли втратила зв'язок з Краєм, робила неодноразові спроби відновити свої структури в Україні. Ця діяльність пожвавилася з початком т.зв. "перебудови" в СРСР.
В 1991 році на VIII Надзвичайному Великому Зборі ОУН вже були представники з України 1). Однак своїх структур там ОУН ще не мала. Це пояснюється тим, що декілька організацій, які виникли на той час в Україні, вже сповідували націоналізм бандерівського зразка. Серед них можна назвати Політичне об'єднання "Державна самостійність України", яке створювалося Зиновієм Красівським та Іваном Кандибою саме для відновлення єдиної ОУН в Краї, а не перенесення діяльності розколотих частин: "бандерівців", "мельниківців", "двійка рів" 2). Але з часом ОУН(б) провела низку теоретичних конференцій в Україні, численні емісари з діяспори проводили тут підготовчу роботу.
В 1992 році відбулася Конференція Українських Націоналістів, що свідчило про остаточне перенесення ОУН(б) в Україну. Конференція ухвалила низку важливих політичних рішень: вимагати відставки Кабінету міністрів, виходу з СНД, розпуску Верховної Ради й виборів на багатопартійній основі. У сфері економіки йшлося про "соціальну ринкову економіку", де "економічний компонент є нерозривно пов'язаний з соціальним. Тому економічна політика держави мусить уможливити проведення суспільної і соціальної політики, побудованої на принципах солідарності, самовідповідальності громадян і соціальної справедливості" 3). Діяльність ОУН(б) в Україні має бути спрямована на "відродження середньої верстви, - проголошував О.Коваль на цій Конференції, - і гармонійне співжиття з іншими суспільними верствами на базі соціальної справедливості і правового захисту соціально слабших - це уможливить нормальний розвиток народного господарства України і всіх інших ділянок життя Нації" 4).
Конференція схвалила Маніфест, в якому підтверджувалась ідея VIII Надзвичайного Великого Збору ОУН про створення політичної сили, щоби втілити ці ідеї в життя. Ініціативний комітет активно розпочав діяльність по скликанню загального Конгресу Українських Націоналістів. Установчий збір КУНу відбувся після старанного перетягування кадрів з інших партій та громадських організацій. Так, Стрийська організація ДСУ in corpore увійшла до КУН, частина членів НРУ, УРП, Товариства репресованих та інші приєднались до КУНу. Це викликало широке незадоволення серед політичних партій України. До того ж, Перший Збір КУН не відповідав поглядам багатьох радикальних діячів, особливо з Західної України. Виступи делегатів не вкладалися в рамки традиційного "бандерівського" націоналізму. Тому значна частина прихильників ОУН(б) відійшла від КУН. Особливо загострився конфлікт після відмови Слави Стецько, Голови Проводу ОУН та Голови КУН, легалізувати ОУН. У зв'язку з цим виникла ОУН в Україні, яка стала на позиції інтегрального націоналізму. КУН же почав приймати до своїх лав навіть колишніх комуністів, почав співпрацювати з державною владою.
Тривалий час ідеологію КУН визначав представник т.зв. "детройтського центру" американської ОУНівської діаспори Роман Зварич. На відміну від попередніх концепцій націоналізму, він запропонував якісно новий. "У центрі філософічних міркувань українського націоналізму, - пише Р.Зварич, - завжди було християнсько-ідеалістичне розуміння Людини як істоти, створеної на подобу Божу" 5). Таке твердження суперечить ідеям Дм.Донцова та Ст.Бандери, які стверджували, що в центрі націоналізму завжди була Нація як "основа історичного життя й розвою". Окрім цього, Р.Зварич відкинув елітарну теорію, замінивши її "органічно притаманним націоналізму народовладдям" у вигляді традиційної західної демократії. Український національно-демократичний устрій мусить мати національну специфіку, притаманну лише Україні. В економіці Зварич висуває ідею т.зв. "народного капіталізму", тобто соціально орієнтованої ринкової економіки, що забезпечить соціальні та політичні права всім громадянам України.
У міжнародному житті Р.Зварич закликає "країни сімки" відмовитись від ядерної зброї й підписати Хартію Нової Світобудови, яка стане наріжним каменем майбутнього устрою Землі на засадах національної демократії.
Історичний процес розуміється як "хронологія людського тяжіння до щораз виразнішого пізнання ідеалу справедливості і впровадження цього поступовішого образу в суспільно-політичні відносини та й загалом у всі галузі життя" 6). Ідеї Зварича є типовою християнською демократією латиноамериканського зразка. "Наші партії, - писав ідеолог Християнсько-Демократичного інтернаціоналу Р.Кальдера, - є національними. Вони керуються основною ідеєю - національної держави. Кожне національне суспільство відрізняється притаманними йому особливими рисами й має право на самовизначення. Ми переконані, що Нація як соціальна група є результатом природного розвитку людських устремлінь до спільності. В Латинській Америці ми підтримуємо рухи здорового націоналізму... Ми проповідуємо демократичний націоналізм, тобто твердо стоїмо на національно-визвольних позиціях" 7). Безперечно, ідеї Зварича та його більш поміркованого колеги О.Коваля знайшли своє відображення в Програмі КУН. Однак останнім часом можемо спостерігати деякі зрушення праворуч. Р.Зварич був знятий з посади заступника Голови КУНу та позбавлений права виступати від імені Конгресу. Зварич після звільнення писав: "В основі Програми КУН лежать універсальні ідеали свободи й справедливості, прогресивні демократичні принципи та вселюдські моральні цінності. Тут немає місця будь-якій людиноненависницькій псевдотеорії... В Україні я зіткнувся з інакшим розумінням націоналізму та його ролі в державотворчих процесах. Це, власне, і є та діаметрально протилежна тенденція, яка прагне звести український націоналізм на невластиві йому позиції авторитаризму, шовінізму та навіть відвертого расизму (антисемітизму), і намагання в ностальгії відновити якийсь анахронічний дух донцовського романтичного волюнтаризму; відкидання найелементарніших, універсально визнаних принципів демократії, саме слово, яке було прямо огидне для декого з членів Проводу КУНу... Тепер, коли усунено з Проводу КУНу основного автора її Програми, хочеться сподіватися, що інтелекту в ініціаторів вистачить на те, щоб осягнути цю парадоксальність і привести Програму у відповідність до взятого курсу вправо" 8) Таким чином, КУН трансформується в суто націоналістичну партію, відмовляючись від ідей християнської демократії. Новітні ідеологічні розробки теоретичної референтури Конгресу наближають КУН до ідей ОУН 1929 р. і революційних концепцій С.Бендери та Я.Стецька.
Під час виборів до Верховної Ради України КУН розраховував взяти 35% депутатських місць, було висунуто 163 кандидати в депутати. НерідкоКУНівці конкурували з кандидатами від національно-демократичного табору, що викликало дезорганізацію у передвиборчій боротьбі. Наслідком стало обрання до ВР лише 7 депутатів КУНу. На сьогодні КУН нараховує біля 7 тисяч членів, він має значний вплив у Західній Україні. Однак в 1994-1995 рр. робляться неодноразові спроби перенести діяльність КУН до Східної України. Приклад цього - видання в Донецьку газети "Бандерівець" та ряд вояжів
Loading...

 
 

Цікаве