WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії - Реферат

Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії - Реферат

інтелігенції" - стати тією політичною силою, на яку захочуть спертися ділові люди... На установчому з'їзді ЛПУ проголошено завданням партії привертання і використання інвестицій. Але західні інвестори ніколи не вкладуть кошти у проекти, які не забезпечені політичною і економічною стабільністю. Така партія не може гарантувати інвестиції..." 1). З 1992 р. ЛПУ шукає шляхи виходу на всеукраїнську політичну арену. Виходять численні інтерв'ю керівників партії у пресі, на телебаченні, влаштовуються пишні презентації та благодійницькі акції. У той же час ЛПУ проводить роботу серед молоді, засновуючи стипендії, а також привертаючи студентів до політичної діяльності.
ЛПУ виступає активним ініціатором економічних реформ в Україні, пропонуючи свої шляхи виходу з кризи. З виходом на всеукраїнську арену ЛПУ еволюціонувала. Спершу ЛПУ виступала за федеративний устрій України, за надання російській мові статусу державної. У 1993 р. ЛПУ виступила як партія, що підтримує так званий м"який федералізм з максимальним правом регіонів на самоврядування; відмовилась від безумовної вимоги надання російській мові статусу державної. Але ЛПУ все ж підтримувала ідею подвійного громадянства.
Мета ЛПУ - створення правової держави, децентралізація державного управління територіями, наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями, які надавали б можливість реалізувати потенціал регіонів. Форма реалізації - на основі принципів адміністративної автономії за умови обов'язкового збереження територіальної цілісності України.
Розвиток соціяльно-орієнтованої економіки ринкового типу, що забезпечує стійкі темпи росту та економічну рівновагу. Завдання держави: забезпечення вільного розвитку ринку, заохочення конкуренції, запобігання монополізму, структурна перебудова народного господарства. Приватна власність на землю, розвиток фермерських господарств при державній підтримці. ЛПУ - за суспільство рівних можливостей, а не рівного споживання.
Основа соціальної бази ЛПУ - підприємці та творча інтелігенція. З інтерв'ю І.Маркулова: "На кого орієнтується ЛПУ в суспільстві? - Сьогодні, якщо ми не зробимо акцент на пріоритет розумової праці перед фізичною, якщо ми не зрозуміємо й не оцінимо істинної значимости інтелігенції, - то нам нелегко прийдеться в майбутньому..." 2).
ЛПУ отримала визнання і у влади. І.Маркулов став головним радником прем"єр-міністра України. 20-21 травня у Києві відбувся перший з'їзд Ліберальної партії України. 157 делегатів репрезентували на ньому 11 регіонів України, де у ЛПУ було 10 тисяч фіксованих і 40 тисяч нефіксованих членів. На I з'їзді ЛПУ президентом партії був обраний знову І.Маркулов. Тоді в партії нараховувалось:
- підприємців - 17,6%
- студентів - 18,3%
- працівників культури - 7,4%
- працівників освіти - 12,5%
- працівників охорони здоров'я - 4,2%
- інженерів - 18%
- робітників - 17,6%
- фермерів - 0,5%
- інших - 3,9%.
На з'їзді партії чітко оформились регіональні організації ЛПУ. Найсильніша, звичайно, Донецька, яка нараховувала 5 тисяч членів. В цьому регіоні ЛПУ найбільше провадить роботу серед молоді. З ЛПУ пов'язані такі організації, як Молодіжна асоціація Ворошиловського району, Спілка Молоді Донеччини та інші. Другою за кількістю членів є Запорізька обласна організація ЛПУ. Під егідою ЛПУ у міськраді було створено депутатську групу "Свобода й незалежність", яка нараховувала 22 члени.
Харківщина - область, де діє третя за чисельністю організація ЛПУ. У всіх цих регіонах ЛПУ конкурує з транснаціональними лібералами - Громадянського конгресу України та Партією праці. Найпізніше ЛПУ з'явилася в Києві, де тривали переговори про злиття ЛПУ з ЛДПУ і кадетами.
До виборів у парламент 1994 р. ліберали ретельно готувались. Використовувались усі засоби масової інформації, влаштовувались численні презентації, на яких керівники ЛПУ заявляли: "Ми віримо у перемогу". Загалом ЛПУ вдалось провести у парламент декілька депутатів, деякі прилучились до ЛПУ вже у самому парламенті. Це такі політики, як Кужель, Угаров, Чечетов, Дмитренко та ін. Про вступ до ЛПУ заявив В.Лановий. Також до фракції ЛПУ виявив бажання приєднатись і Л.М.Кравчук. ЛПУ планує найближчим часом створити свою фракцію і вже має 20 членів до неї.
З переходом ЛПУ на всеукраїнську політику партія трансформується і набуває певних ознак право-центристської організації. Виразником ідеї консенсусу консерватизму-лібералізму став відомий науковець О.Соскін, що з лютого 1995 р. виконував обов'язки Президента ЛПУ. Намаганнями О.Соскіна ЛПУ налагодила дружні стосунки з УРП, ХДПУ, НРУ та ін. О.Соскін декларував, що ЛПУ не виступає більше за двомовність, виступає за сильну, незалежну Україну. Але у травні 1995 р. О.Соскін пішов з посади Президента ЛПУ з причини "лівоцентристської орієнтації керівного складу ЛПУ".
З відходом О.Соскіна фігурою номер один в ЛПУ став відомий економіст В.Лановий. Він налагодив добрі стосунки між ЛПУ та іншою партією ліберального спрямування - ПЕВК (Партія економічного відродження Криму).Але у листопаді 1995 р. В.Лановий заявив про свій відхід від ЛПУ.
Процес кристалізації ідеології ЛПУ триває, хоча на теперішній час це є найсолідніша і найвпливовіша українська партія ліберального типу. ЛПУ є добровільним об'єднанням членів партії та регіональних і місцевих відділень. Вищий орган - з'їзд. Обирає Президента, Керівну Раду (КР). До КР входять Президент, віце-президенти, Голова виконкому, голови комітетів.
ЛПУ має такі друковані органи: журнал "Ранок", газети "Ліберальна газета", "Взгляд", "Домінанта", "Альтернатива" та ін.
VII. Ліберально-демократична партія України. (ЛДПУ)
Ідея створення ліберально-демократичної партії народилась серед членів Народної спілки сприяння перебудові та асоціації " Виборець ". У 1990 р. була створена Київська ліберально-демократична спілка (КЛДС). Заявляючи про створення організації, засновники оптимістично дивились на перспективи ліберально-демократичного руху. "Ліберально-демократична ідеологія перемогла в усьому світі. Її противники - комунізм і фашизм - не мають перспектив. Чи є сенс створювати партію, ідеологія якої приречена на перемогу" - так висловився щодо ліберально-демократичного руху депутат Київради М.Погребинський на конференції київських ліберальних демократів 30 червня 1990 р. 1).
У декларації оргкомітету Ліберально-демократичної партії України читаємо, що ліберальні демократи спиратимуться на "досвід європейського лібералізму", відстоюватимуть "права та свободи особистості", "вільну економічну діяльність". У програмних принципах КЛДС зазначалося, що сучасний лібералізм "збагачується економічним, ноосферним мисленням, враховує позитивний досвід соціал-демократії в сфері соціальних програм і гарантій". Мета ліберальних демократів - "вільна і демократична Україна, суспільство, що забезпечує всім рівні можливості, але не рівні результати" 2).
Восени 1990 р., коли постало питання про перетворення КЛДС на партію, в спілці визначились дві партії. Прихильники однієї партії провели 24 листопада в Києві конференцію, на якій проголосили створення Української ліберально-демократичної спілки. Передбачалось, що це буде непартійна структура, яка об'єднуватиме різні громадські організації, що відстоюють принципи ліберальної демократії. Того ж дня прихильники створення партії зібрались у Київському політехнічному інституті на установчий з'їзд Ліберально-демократичної партії України. "ЛДПУ створюється для
Loading...

 
 

Цікаве