WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії - Реферат

Партійно-політичний спектр сучасної України. Центристські партії - Реферат

провів виборчу кампанію не успішно. Замість очікуваних 40-50 мандатів МБР вдалося вибороти лише 15. Погодимось з думкою оглядачів, що стверджували після виборів 1994 р.: "Після поразки на виборах МБР навряд чи зможе стати міцним форпостом центризму. Це зумовлено:
1) Аморфністю самого блоку. Він створювався як об'єднання перш за все вже зареєстрованих кандидатів у депутати. Програма і організаційна структура його були зроблені під лідерів, перш за все - Л.Кучму. Український союз промисловців і підприємців, хоча морально і матеріально підтримав політичні амбіції свого лідера, проте залишився поза МБР. Багатьох членів УСПП не надихало стати закланцями у майбутній боротьбі за президентське крісло.
2) Сама соціально-економічна ситуація в Україні, різке майнове розшарування не сприяло і не сприятиме створенню міцного підґрунтя у суспільстві для будь-яких сталих центристських формувань.
3) Намагання створити широкий центристський блок було сприйняте як політична загроза у середовищі політиків і партій, що самі претендують на уособлення ідеї центризму ( І.Плющ, Рух, УРП та ін.). До того ж і на лівому фланзі з пересторогою сприйняли МБР, цілком слушно прогнозуючи, що найбільший відтік кадрів у його бік може статися саме зліва.
4) Неприхована орієнтація блоку на завоювання президентського крісла відразу ж перевело у розряд опонентів до МБР багатьох впливових політичних діячів у владних структурах, що не могло негативно не позначитися на його становленні.
5) Самі політичні гасла блоку, зорієнтовані на "всеїдність", сприйняття населенням і Заходу, і Сходу, призвели до того, що вони не задовільнили багатьох. МБР значною мірою повторює помилки російської партії "Возрождение" А.Вольського..." 3).
Після цього невдало проведеного передвиборчого марафону В.Гриньов заявив про те, що МБР перетворюється, після невдалих спроб з "Новою Україною", на партію. Коли ж екс-співголова МБР Л.Кучма став Президентом, почали точитися розмови про створення пропрезидентської партії на основі МБР. В.Гриньов був призначений радником Президента з регіональної політики.
17 грудня 1994 р. відбувся установчий з'їзд нової політичної партії - МБР. Весь з'їзд пройшов під гаслом підтримки курсу Президента. На з'їзді В.Гриньова було обрано Головою партії. До Політради партії увійшли доволі маловідомі діячі, за винятком О.Карпова - народного депутата Україи і керівника Міжрегіональної депутатської групи. Серед членів Політради були, зокрема, В.Голуб (Полтава), В.Попов (Київ), Г.Балашов (Дніпропетровськ) та ін. До керівництва партії увійшов ще один депутат - В.Литвин.
Важко не погодитись з оглядачами, котрі акцентують увагу на фінансових можливостях МБР. Наприклад, Л.Старикова, кореспондент газети "Новости", зробила такий висновок: "Партія Гриньова відверто намагається стати ... партією декласованих номенклатурних лідерів". Склад керівництва партії досить цікавий. Візьмемо, наприклад, деяких членів Ради МБР. П.Поляков - заступник Генерального директора ВО "Донецьквугілля"; Н.Золотарьова - директор фірми "Єва"; А.Єфіменко - Голова Київського райвиконкому м.Симферополя; Н.Полковнікова - член Луганської обласної ради профспілок та ін.
"Всеядність" МБР трохи вражає. Але, не дивлячись на всі фінансові потуги, МБР ще не став потужною центристською партією, як, зрештою, і президентською. Л.Кучма, бачачи слабкість МБР, намагається балансувати між різними політичними силами.
11 грудня 1995 р. Голова МБР В.Гриньов та Голова КДП В.Золотарьов підписали угоду про міжпартійне співробітництво, в якій, зокрема, зазначалося, що партії мають на меті створення потужного передвиборчого блоку, "зрозумілого для електорату".
МБР є добровільним об'єднанням членів партії. Складається з первинних та регіональних партійних організацій. Найвищий орган - З'їзд партії, обирає Голову партії та Ревізійну комісію, Політраду, Раду партії.
Офіційним органом МБР є газета "МБР. Демократия, рынок, прогресс".
V. Конституційно-демократична партія. (КДП)
Другою партією ліберального напрямку є більш відома завдяки своїй історичній назві Конституційно-Демократична партія (КДП).
Партія створювалась як загальносоюзна. Її установчий з'їзд відбувся у травні 1990 року. В Україні найбільші осередки функціонували в Запоріжжі та Одесі. Партія конституційних демократів, виходячі з примату законності, обстоювала необхідність відновлення втраченої після жовтня 1917 року спадкоємності та лігітимності влади, проголосила, що в своїй діяльності керуватиметься не ідеологіями, а здоровим глуздом та нормами загальнолюдської моралі. ПКД основою економічної системи - приватну власність. В 1991 році українські кадети проголосили створення Конституційно- Демократичної партії (КДП) 1). Партія виступає за "відновлення права приватної власності на будь-які види матеріальних цінностей для кожного громадянина... КДП спирається на громадян України, що поділяють її ліберальні цінності".
КДП з 1992 року член об'єднання "Нова Україна". Протягом 1992-1995 р.р. діяльність партії зосереджувалась у постійних контактах з пресою, що й було, на нашу думку, причиною більшої поінформованості населення щодо КДП. З ініціатив КДП виділимо як найцікавішу про прийняття Конституції спеціально скликаними Конституційними зборами.
Але таку "інформаційну" діяльність КДП можна пояснити тим, що Голова партії В.Золотарьов є досвідченим журналістом. У 1992 році - голова редакції газети "Kiev Times", з 1993 року - оглядач УНІАН.
Основа організаційної побудови: виборність усіхкерівних органів; право об'єднуватись у фракції. Партія будується за теріальної ознакою. Дозволяється асоційоване членство. Вищий орган - з'їзд. Він обирає Голову партії, Політраду КДП, контрольну раду.
VI. Ліберальна партія україни. (ЛПУ)
Лібералізм як ідеологія прогресивно настроєної інтелігенції в Україні сформувався не на голому місці. Це був складний еволюційний процес, який мав свої ідеологічні джерела і грунтувався на реальній ситуації в Україні. Почавши з Кирило-Мефодіївського товариства у 40-х рр. ХIХ ст., український лібералізм поступово перетворився на досить потужну політичну силу. На початку ХХ ст. виникли такі ліберальні формації як Українська Демократична партія (УДП), Українська радикальна партія (УРП) і пізніше - Українська Демократично-Радикальна партія (УДРП), Товариство Українських поступовців і т.д.
Генеза ліберальних ідей в Україні привела до утворення ліберальних партій, які в своїй діяльності виходили із загальних принципів лібералізму, відстоювали національні права українського народу.
З проголошенням незалежности виникає і потреба створити партію, яка б об'єднала ліберально налаштованих людей. 12 вересня 1991 р. була створена Ліберальна Партія України, що її очолив відомий підприємець І.Маркулов.
ЛПУ одразу ж заявила про себе як партія здорового прагматизму. Перший період діяльності ЛПУ проходив головно у Східній Україні, де в Донецьку знаходиться штаб-квартира ЛПУ. Маючи добре фінансування (фірма "Атон" і компанія "International Busіness Ink. Ltd"), ЛПУ заснувала декілька фондів, найвідоміший - "Меценат" у Донецьку. З самого початку орієнтується на бізнесменів і інтелігенцію. Ігор Польський, президент компанії "Eastern invertmert Co" так розцінював ЛПУ у 1991 р. "Не думаю, щоби бізнесмени кинулись у Ліберальну партію України, оскільки не бачу достатніх гарантій для доцільности подібного кроку. Проблематично, чи зможе ЛПУ - "партія підприємців і творчої
Loading...

 
 

Цікаве