WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійно-політичний спектр сучасної України. Лівоцентристські партії - Реферат

Партійно-політичний спектр сучасної України. Лівоцентристські партії - Реферат

соціал-ліберальний шлях. Тож з них тільки ОСДПУ на чолі з юристом з Київщини О.Аліним було класичною соціал-демократичною організацією.
ОСДПУ тоді нараховувала близько 500 членів, СДПУ - 1000. Серед лідерів ОСДПУ - історик Ю.Бауман, філософ О.Скоморощенко. Серед лідерів СДПУ - фізик В.Вовк, інженер А.Носенко, історик А.Коваль.
Незабаром до обох партій приєдналися народні депутати. Зокрема, О.Сугоняко та Ю.Збітнєв стали членами СДПУ - перший з них очолив партію. ОСДПУ очолив народний депутат В.Московка.
У січні 1992 р. обидві партії увійшли до об'єднання "Нова Україна".
Зі зміною керівництва СДПУ у травні 1992 р. відкрилась можливість до подолання розколу в українській соціал-демократії. Це було реалізовано через поетапний процес злиття ОСДПУ та СДПУ впродовж червня 1992 - березня 1993 р.
4 березня 1993 р. Міністерство юстиції України замість реєстраційних свідоцтв ОСДПУ і СДПУ видало єдине свідоцтво єдиної партії. Назва партії - СДПУ. Тоді загальна чисельність партії становила близько 2000 чоловік. Осередки партії діяли у 24 областях і дорівняних до них адміністративних одиницях України з 27. Найбільш чисельні організації діяли на Півдні та Сході України, а також у Києві та Львові. СДПУ мала 3 депутати у Верховній Раді, 94 депутати - у місцевих радах та найбільшу фракцію - 10 чоловік - у Київраді. 2). Партія переходить на чіткі центристські позиції. СДПУ підтримує тісний зв'язок з вільними профспілками, з Соцпрофом, Генеральний секретар якого С.Найдьонов був її членом.
Центристська позиціа СДПУ була підтверджена на початку 1993 р., коли утворювався Антикомуністичний фронт, до якого увійшла і київська група соціал-демократів. Голова СДПУ Юрій Збітнєв тоді сказав: "Створення антиімперського Антикомуністичного фронту - тактична помилка демократів. У блок об'єднались всі партії правого спектру, від КНДС до УНСО, і участь в цій акції "Нової України", як і київських соціал-демократів, вважаю недоцільною. Фронт веде до небезпечної поляризації суспільства, ослаблює центр політичних сил, до того ж розчищає поле діяльності для соціалістів" 3).
Серед тогочасних акцій СДПУ слід зазначити пропозиції партії до уряду щодо приватизації, а також перетворення Севастополя на демілітаризовану зону і т.ін.
Невдалі для СДПУ результати виборів до Верховної Ради призвели до певної кризи. Партія шукала вихід з цього стану в об'єднанні усіх соціал-демократичних сил у єдину соціал-демократичну партію.
27 січня 1995 р. Установчий з'їзд СДПУ вирішив питання про об'єднання громадсько-політичних сил України соціал-демократичного спрямування - Партії прав людини (Голова ППЛ - міністр юстиції України В.Онопенко), Соціал-Демократичної партії України (Голова Ради СДПУ - радник Прем'єр-міністра Ю.Збітнєв), Української партії справедливості (Голова УПС - М.Гречка), - в політичну організацію під назвою Соціал-Демократична партія України. З декларації СДПУ: "В умовах, коли частина комуністів намагається скористатися окремими гаслами соціал-демократії для збереження своїх політичних позицій, існування впливової і масової соціал-демократичної партії необхідне. Україна сьогодні потребує не гасел, а серйозної політичної альтернативи. Ми впевнені - таку альтернативу може скласти лише сильна і впливова соціал-демократія" 4). "Прихильники СДПУ - демократично-реформістські сили, насамперед - партії центристського спрямування, близькі за програмами, ідейними принципами". Головою партії став тепер уже колишній міністр юстиції В.Онопенко, який у рекордні строки зареєстрував свою партію у своєму Міністерстві.
Коротко про УПС. 19 грудня 1992 р. 16 прихильників ідеї справедливості заснували нову партію - Українську партію справедливості. Ядро партії -"чорнобильці" та "афганці". Головою був обраний полковник КДБ в запасі М.Гречка. Одразу оголосила себе центристською партією. У 1993 р. М.Гречка в інтерв'ю сказав, що членами УПС виявили бажання стати близько 5000 чоловік.
Під час виборів блокувалась з центристськими блоками, з "Новою Україною".
Однак після реєстрації СДПУ у В.Онопенка виникли серйозні проблеми. Стара СДПУ, яка не визнавала рішень останнього з'їзду, очолювана членом Президії ВР Ю.Буздуганом, заявила, що в процесі реєстрації і об'єднання партії мали місце численні порушення, які анулюють існування СДПУ В.Онопенка.
В.Онопенко, ще перебуваючи на посаді міністра юстиції, своїми діями вказував на схожість позицій уряду й соціал-демократії. На це звертає увагу і керівник служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента В.Кремень: "Зараз і Україна у спішному темпі шукає ідею, яка зможе з'єднати всі регіони. На мою думку, таким знаменником від політики може бути соціал-демократична ідеологія, орієнтація на інтереси конкретних громадян... Я гадаю, що з класичних ідеологій найбільш придатною є та, яка, з одного боку, буде знаменувати лібералізацію життя, а з іншого - зберігати гарантії, до чого звикли наші громадяни. Знову ж таки, ця ідеологія є соціал-демократією..." 5).
Організаційну структуру СДПУ складають осередки та регіональні організації, а також керівні органи партії. Основою партії є регіональні організації, які створюються за територіальною ознакою. Припускається утворення фракцій, вищий керівний орган - з'їзд. Він обирає Голову Ради та його заступників, членів Ради СДПУ від з'їзду, Голову та склад Правління, утворює постійні та тимчасові комісії СДПУ.
СДПУ видає кілька газет, зокрема, "Український соціал-демократ" (Київ).
Література
1. БіленчукП. Д., ЗадоянийМ. Т., Форостовець В. А. Місцеві податки і збори. Правове регулювання: Навч. посіб. - К.: АТІКА, 1999.
2. Болдырев Г. И. Подоходный налог на Западе и в России. - Л., 1924.
3. Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. - Харьков: Пролетарий, 1929.
4. Василии О. Д. Державні фінанси України. - К.: Вища шк., 1997.
5. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 1998. -№ 7-9. С. 120-123.
6. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000.
7. Дикань Л. В. Налогообложение. -Харьков: Консум, 1996.
8. Д'яконова І. І. Податки та податкова політика України. - К.: Наук, думка, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве