WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії - Реферат

Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії - Реферат

парламентського типу.
Активно діє СПУ і в міжнародній сфері. Так, 30 жовтня 1994 року в Києві відбулася нарада прдставників ряду партій соціалістиної орієнтації євразійського регіону. Нарада прийняла рішення про необхідність створення міжнароджної організації по координації регіоні - Євразійський Соцінтерн (ЄСІ). Комюніке підписали окрім СПУ, ще Соцпартія Молдови, Соцпартія Казахстану та Соціал-демократи Грузії. Соцпартія Румунії та Сербії виразили готовність прийняти участь в підготовці Установчого З'їзду ЄСІ. Підтримали цей проект ПАСОК (Греція) та ФКП (Франція). До учасників-засновників також приєдналась Соціалістична Партія Трудящих (Росія).
Установчий з'їзд Євразійського Соцінтерну відбувся в травні 1995 року під Києвом. Хоча ЄСІ активно співробітничає з Світовим Соцінтерном, все ж люмпенський рудимент затримує зближення. Цмкавим є той факт, що документи Євразійського Соцінтерну де в чому копіюють Соцінтерн - це вказує на намагання керівництва відійти від "стану невизначеності".
Структура СПУ є майже копією структури колишньої КПРС. Вертикальна піраміда місцевих організацій, яку завершує Політрада Партії та іі Голова. Однак керівництво не завжди діяльності політичних сил соціалістичної орієнтації в євразійському спроможне контролювати регіональні осередки. Особливд це стосується східних регіонів. Місцеві осередки СПУ, під час, висувають радикальніші гасла, чим ВКПБ або ПК(б)У. Під час, члени СПУ є одночасно членами КПУ, ГКУ, ПКПБ чи "Єдинства". Подібна ситуація ще більше загострює без того складні стосунки керівництва партії та регіонів.
Соцпартія видає загальноукраїнський часопис "Товариш", що є органом партії, а також теоретичний журнал"Вибір".
III. Селянська партія України. (СелПУ)
Хоча Селянська партія України є однією з найчисельніших в країні, маємо досить обмежену інформацію про її діяльність.
Офіційно відстоюючи "суверенітет України" і виступаючи за створення незалежної держави в рамках світового економічного простору, СелПУ насправді є утворенням більшості колгоспного керівництва. Партія входила до блоку КПУ-СПУ-СелПУ під час виборів до Верховної Ради. У своїй діяльності спирається на аграріїв-господарників, профспілки робітників АПК, Мінсільгосп України та адміністрацію на місцях. Фактично, діяльність СелПУ направлена на відродження системи управління селом, що склалася в СРСР. Ця робота вже дала про себе знати в більшості східних, південних та частково в центральних регіонах. Вирішальну роль у низових організаціях партії відіграють керівники та спеціалісті колективних господарств.
Електоратом СелПУ є багатомільйонна маса селян, життя яких залежить від голови колгоспу чи радгоспу.
СелПУ бере активну участь у діяльності Ком- та Соцпартії. Плинність кадрів між організаціями блоку КПУ-СПУ-СелПУ вказує на їхню ідеологічну спорідненість або спорідненість електорату. В нашому випадку - це скоріше друге.
"СелПУ вважає, що соціально-економічний розвиток України можливий на основі різних форм господарювання за збереження життєздатності важливих галузей промисловості та сільського господарства шляхом поетапного входження в ринкову економіку та міжнародні економічні зв'язки з метою побудови суспільства соціальної справедливості". І далі: "визнає право на розвиток усіх форм економічної діяльності, що сприяють зростанню матеріального добробуту народу", а також: "розглядає приватизацію як необхідний механізм ефективної економічної діяльності на сучасному етапі в тих галузях народного господарства, що вичерпали свої потенційні можливості в умовах спотвореного соціалістичного способу виробництва". Які це сфери, СелПУ не вказує, однак: "У сільському господарстві вважає неприпустимою суцільну приватизацію усієї колгоспно-радгоспної власності". У той же час, підтримуючи на папері "розвиток орендних і фермерських господарств з наданням їм землі у тривале чи безстрокове користування з правом передачі в спадщину, але без права купівлі і продажу" 1).
Як бачимо, програма СелПУ є набором різних постулатів, що суперечать один одному, тим більше конкретним діям партії у справі "захисту" фермерських господарств та приватизації, яку "селяни" розпинають "цукровими кредитами", не лишаючи навіть шпарини для фермерства.
Оголосивши "основним напрямком своїх найближчих дій - не допустити подальшого вирішення долі селян без їх участі", СелПУ змогла встановити прямий зв'язок з головами колгоспів, сільрад, міністерствами та сільгоспкерівництвом різних рівнів.
"У новому парламенті повинна бути така кількість депутатів від села, - пишеться в програмі СелПУ, - яка б дала змогу грамотно і в повному обсязі вирішувати аграрні питання" 2). Очевидно, мається на увазі: вирішувати проблеми селян, надавши всю повноту влади головам колгоспів.
Усі з'їзди СелПУ відбуваються за зачиненими дверима. Це викликає деяку плутанину серед політологів в оцінці СелПУ. Одні відносять її до ліво-центристів (за програмою), інші - до лівих (КПУ, СПУ), покликаючись на спільний електорат.
Фракція далеко не в усьому підтримує лівих, а в деяких питаннях виступає у блоці з фракцією "Єдність". Особливо це виявилось під час розколу фракції на фракцію СелПУ та "Аграріїв за реформи". Перші залишились репрезентантами СелПУ, в той час як "Аграрії за реформи" проголосили своєю метою захист інтересів фермерів.
Таким чином, маємо досить цікавий феномен партії-фантома, який "матеріалізується" лише під час виборів.
Головою партії з 3 березня 1992 року є п. Довгань. СелПУ складається з первинних осередків, сільських, районних та обласних організацій. Вищі органи - збори, конференції та з'їзди. З'їзд обирає Раду партії у складі Голови партії, трьох його заступників, редактора центрального друкованого органу (якого зараз нема) та її членів. Практичну організаційну роботу між з'їздами веде секретаріат партії.
Література
1. БіленчукП. Д., ЗадоянийМ. Т., Форостовець В. А. Місцеві податки і збори. Правове регулювання: Навч. посіб. - К.: АТІКА, 1999.
2. Болдырев Г. И. Подоходный налог на Западе и в России. - Л., 1924.
3. Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. - Харьков: Пролетарий, 1929.
4. Василии О. Д. Державні фінанси України. - К.: Вища шк., 1997.
5. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Економіст. - 1998. -№ 7-9. С. 120-123.
6. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000.
7. Дикань Л. В. Налогообложение. -Харьков: Консум, 1996.
8. Д'яконова І. І. Податки та податкова політика України. - К.: Наук, думка, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве