WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії - Реферат

Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії - Реферат

тому числі у межах самих класів, головними є такі форми розв'язування соціальних конфліктів, як переговори з метою пошуку консенсусу, правовий захист людини" 19).
Висунувши популістську передвиборчу програму, не підкріплену реально розробленими пропозиціями, соціалісти визнали багатоукладність економіки та фермерство як один із способів господарювання на землі.
Позиція Мороза не сподобалась ортодоксальним захисникам "чистоти ідеї". Так, голова Київської СПУ О.Божко декілька раз ставив питання про недовіру Голові партії. В передвиборчій програмі О. Божка зазначалося, що він вимагає "відновлення державного обліку та народного контролю за збереженнями суспільної та державної власності. Всі форми власності мають право на існування, якщо вони носять трудовий характер. Підприємства повинні належати трудовим колективам, а не купці управляючих-капіталістів. Створити комісію по розслідуванню соціально-економіних та політичних наслідків Біловезької угоди 1991 року" й т. ін. 20). "Буржуазна контрреволюція завершилася не тільки в економіці, політиці та державі - вона завершилася в головах багатьох трудящих ... в ідеології..." - пише О.Божко в статті "Соціалістична партія України. Жовтень 1994 р". 21). Тому соціалістичну революцію потрібно робити саме в головах мас, а це можливо на підставі гасла "відновлення Союзу". На думкуБожка, відновлення СРСР (оновленого Союза Радянських Соціалістичних Республік) є необхідним для всіх країн колишнього Союзу. Інакше Україна загине від капіталізації 22).
Іншу течію репрезентує проф. В.Кізіма, член Президії Політради СПУ. Він висунув гасло: "СПУ - партія правового порядку, активного нейтралітету та лібертизму". Кізіма пропонує лібертизм, як ідеологію Соцпартії, "нову стратегію".
"Шановні товариші, - пише В. Кізіма, - сподіваюсь, що навіть ті з вас, хто вважає, що будь-які соціальні протистояння та конфлікти прямо чи опосередковано зводяться до класових протиріч, тобто до відношень в сфері економіки, не будуть наголошувати на тому, щоб в такій складній та нетривкій ситуації, яка має місце в Україні, в ім'я підйому активності трудящих розгортати соціальні протистояння за принципом "чим гірше, тим краще" 23). Це може призвести, вважає Кізіма, до самознищення людства. "Буде просто трагедія, якщо закінчення "холодної війни" послужить прологом до ще більш тяжкої війни між багатими та бідними", - наводить проф. Кізіма слова колишнього міністра фінансів Пакистану Мубаба Уль Хака. Тому "СПУ - партія несилових рішень".
"Класова боротьба як самоціль - злочинна. На відміну від класової боротьби лібертизм означає таке зняття конфліктів та кризових явищ, коли тканина суспільного життя не руйнується з кожним конфліктом, а навпаки, стає більш монолітною. Головним завданням лібертизму є не перемога одної сторони над іншою, а зняття протиріч через виявлення загальних інтересів та їх реалізацію" 24).
"В проведенні своєї стратегії, - пише далі Кізіма, - партія має спиратися на три основних принципи - правового порядку, активного нейтралітету та лібертизму. Силові зіткнення, страйкові рухи і т. п., якщо їх не вдалося обминути, мають носити підпорядкований характер, щоб не призвести до чергового витка монополізму чи диктатурі з одного чи іншого боку" 25).
Як кінцеву мету Кізіма пропонує "демократичний соціалізм", до якого потрібно прийти від бюрократичного. При цьому проф. Кізіма різко засуджує соціал-демократизацію СПУ, оскільки це приведе до капіталізації країни. Потрібно "перескочити" етап капіталізації, або не допустити його (за Кізімою).
Радикальні послідовники Кізіми навіть вимагали якісно змінити Програму СПУ. "Необхідно записати в Програмі, що Соціалістична партія України не є ідейною спадкоємницею партії більшовиків і не вважає марксизм-ленінізм єдиною складовою своєї теорії. Керуватися теоретичними схемами кінця ХІХ - початку ХХ століття, стоячи на порозі третього тисячоліття, мабуть, недоцільно. Надзвичайно шкідливими видаються ідеї економічного детермінізму і войовничого атеїзму, що принижують, спрощують духовну сутність людини.
Ми, соціалісти, повинні відстоювати не вузькокласовий, вузькопартійний інтернаціоналізм, а єдність чесних людей усіх класів та соціальних груп, націй і народностей усіх країн світу на ґрунті спільної відповідальності за долю планети" 26).
Зрозуміло, що подібні думки не залишилися поза увагою. Розпочалася жвава дискусія на сторінках "Товариша". А це могло призвести до організаційного оформлення партійних фракцій, і в кінцевому рахунку, - розколу. В редакції "Товариша" створили т. зв. "редакційну раду", яка стала вирішувати, які статті публікувати і дискусія припинилася. Однак таке штучне стримування ідеологічної дискусії може призвести до тяжких наслідків для СПУ. Проти Кізіми виступили О.Ющик, член Президії Політради СПУ, та численні керівники регіональних організацій.
Так, О.Ющик в своїй статті "Що далі?" нещадно громить "антипартійну" позицію Кізіми, а керівники Чернівецької організації СПУ пропонують "звільнити марксизм-ленінізм від збочень, догматизацій та забезпечити його розвиток з урахуванням сучасних умов. 27). До дискусії приєдналися й ортодокси.
Голова Дніпропетровського обкому та член Політради СПУ В.Березко зазначив: "Потрібно прямо заявити, що програма-мінімум СПУ - це є не що інше, як програма, що стверджує соціал-демократичні ідеї. Але чому ми не задовольняємося програмою-мінімумом - бо більш важлив, значно складніше і ближче по духу соціалістам України - продовження соціалістичного будівництва. Тому заклики окремих активістів СПУ потіснити її з лівого ряду в бік соціал-демократії на постійну основу є не що інше, як зрада інтересів свідомої частини трудового народу" 28). Як бачимо, в керівництві партії, на противагу групі, що тягне програму в лоно європейської соціал-демократії, дехто почав активно задумуватися про стрибок ліворуч, щоб обійти довго розгойдувану і більш аморфну КПУ і виїхати таки фаворитом, використовуючи незадоволення мас.
А.Славін, аналізуючи діяльність СПУ на даному етапі, зазначив: "Можливо, маємо розгортання розколу між двома групами апаратчиків в СПУ: першої - яка отримала шмат пирога влади та використовує звичайні апаратно-номенклатурні інтриги для закріплення свого положення, та другої - що не отримала свого. А, можливо, це лише ілюзія розколу, чергове намагання СПУ всидіти на двох стільцях та не звалитися між ними" 29).
Найближчий з'їзд має остаточно визначити ідеологію СПУ як самостійну від КПУ та інших лівих угруповань. Ідея "єдності лівих сил" лише зашкоджує соціалістам перейти на рейки Соцінтерну. Позбавившись люмпенсько-ностальгістського баласту, СПУ зможе стати партією
Loading...

 
 

Цікаве