WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії - Реферат

Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії.
I. Комуністична партія України. (КПУ)
Комуністична Партія України була заборонена 30 серпня 1991 року постановою Верховної Ради України в зв'язку з причетністю КПУ-КПРС до "серпневого путчу".
Після заборони КПУ переважна більшість членства відійшла від комуністичних ідей, частина пішла до Соцпартії, інші, більш радикальні партійці, об'єдналися в Союз Комуністів України. Таке становище продовжувалося до середини 1992 року. Економічна криза почала давати знати про себе, частина комуністів активістів низових ланок в спілці з СПУ та СКУ розпочали кампанію по реабілітації КПУ-КПРС. На кінець 1992-початок 1993 року вже активно діяли пункти перереєстрації членів КПУ та збору підписів за відновлення КПУ.
Фундаторами майбутньої КПУ виступили такі відомі постаті як Борис Олійник, Євген Мармазов та Олександр Коцюба, посильну допомогу в цій справі надавав колишній перший секретар КПУ Станіслав Гуренко. Їхній авторитет допоміг комуністам в справі зняття заборони на КПУ.
Ще в грудні 1992-січні 1993 рр. почали виникати територіальні організції КПУ та скликатися регіональні конференції. Розгорнулося підготовка до Всеукраїнської Конференції комуністів України.
6 березня 1993 року відбулася зазначена Всеукраїнська конференція комуністів. Конференція проходила в Донецьку, на ній були присутні делегати від усіх регіонів України. Зібрання прийняло низку заяв та звернень, серед них: рішення про розбудову структур партії, заяву за відміну "неконстуційного та недемократичного рішення Верховної Ради про заборону КПУ", заяву з приводу економічного стану в україні та вимогу про денонсацію Біловежських угод й негайне відновлення СРСР. Ці заяви повністю відповідали духу конференції, де переважну більшість складали представники Союзу Комуністів України.
Соціалісти, які з прихильністю поставилися до відродження КПУ, все ж виразили свою незгоду з проголошенням Компартії України складовою частиною КПРС и закликами про негайне відновлення СРСР. "Така позиція, - підкреслюється в документі, - не тільки не реалістічна в даній ситуації, але й небезпечна, оскільки може призвести до розгрому антикомуністичними силами всіх організацій соціалістичної орієнтації" 1).
Це прекрасно зрозуміли апаратні працівники, які мали на меті не відновлення КПРС чи СРСР, а створення сили, яка здатна посадити їх у владні крісла в Києві. Тому, використовуючи свої професійні навички в апаратних іграх, нові керівники усунули від керівництва лідерів Союзу Комуністів та більш радикальних активістів. Створивши апаратну вертикаль, нове керівництво КПУ зуміло поставити своїх людей на всіх ланках, що допомогло вже в найближчий час скликати з'їзд КПУ, який пройшов без ексцесів.
14 травня 1993 року Президія Верховної Ради відмінила своє рішення про заборону КПУ-КПРС від 30 серпня 1991 року.
Вже в середині червня 1993 р. в Донецьку відбувся I (ХХIХ) з'їзд Компартії. В палаці культури зібралося 550 делегатів з усіх областей України. Хоча з'їзд проходив у кращих традиціях минулих часів (одноголосне голосування, співання "Інтернаціоналу" і т. ін.) все ж він приніс одну неспадіванку. Оглядачі напередодні одноголосно вказували, що головою КПУ стане Олександр Коцюба, який виявляв неабиякий ентузіазм. Однак з'їзд обрав на посаду секретаря маловідомого широкому загалу Петра Симоненка. В минулому другий секретар (по ідеології) Донецької обласної організації, здібний організатор, П.Симоненко виринув після Всеукраїнської конференції комуністів.
Після з'їзду П.Симоненко заявив пресі, що 30% населення підтримує відновлену КПУ 2). Це було майже правдою, оскільки економічна криза увійшла у нову фазу.
17 липня в Києві відбувся Пленум ЦК КПУ - перший робочий Пленум після відновленого з'їзду. Обговорювалася низка організаційних питань. Зокрема, про перереєстрацію членів партії. Також вирішено заснувати друкований орган - газету "Комуніст" 3).
Така оперативність допомогла комуністам за короткий час зібрати рекордне число членів партії - 120 тисяч чоловік. Однак тут потрібно зазначити, що КПУ під час реєстрації використала списки членів Союзу Комуністів, який допомагав КПУ у відновленні структур, але після того, як члени СКУ були усунуті від керівництва відновленою КПУ, Т.Яброва, голова СКУ, звинуватила керівництво КПУ в ревізіонізмі та опортунизмі. Це, в свою чергу, призвело до відходу з КПУ активістів СКУ та активних "радянських" патріотів. Розколу не відбулося, але в Україні почали виникати в масовому порядку комуністичні партії різного спрямування та тенденцій.
Що ж до КПУ, то вона була зареєстрована 5 жовтня 1993 року з членством у 120 тис. чоловік. Отримавши свідоцтво про реєстрацію, КПУ розпочала перетягувати кадри з інших лівих партій. Так, значна частина соціалістів строєм ввійшла в Компартію, тим самим послабивши СПУ. Велися навіть розмови про вливання СПУ до структури КПУ. Однак соціалистам вдалося припинити відтік свого членства до Компартії.
Окрім цього, комуністи повели ліберальну лінію, на думку керівництва, по відношенню до Уряду, що викликало незадоволення в багатьох низових осередках. Щоб припинити поширення невдоволення серед членства, апарат погодився з статус-кво, який мав радянський марксізм-ленінізм, тобто набір догм та мертвих положень. Відповідно до цього почалися чистки та структурування партії. Так, в листопаді 1993 року був звільнений секретар Скадовського райкому КПУ Л.Качан, котрий через місцеву газету висунув припущення, що Ленін мав деякі хиби 4).
Що ж до, власне, самої ідеології КПУ, то вона обмежується "Платфомою КПУ на виборах до Верховної Ради". Згідно Платформи, КПУ зможе "протягом 1,5-2 років стабілізувати соціально-економічну і політичну ситуацію в республіці, зупинити падіння виробництва і зубожіння народу, а в наступні 2 роки, при збереженні регулюючої ролі держави, завершити в основному глибші економічні реформи, забезпечити цивілізоване впровадження соціально орієнтованих ринкових відносин, наступальний розвиток економіки і вийти на основні показники життєвого рівня 1990 року". Для цього комуністи пропонують цілий комплекс економічних, правових та адміністративних заходів:
"- відновлення керованості економіки на основі економічних методів;
- перехід на лімітований розподіл мінімуму товарів першої необхідності;
- забезпечення всім громадянам мінімального прожиткового мінімуму;
- припинення обвальної приватизації;
- припинення спекулятивно-лихварської діяльності посередницьких, комерційних структур;
- вирішити гострі проблеми в базових галузях - енергетиці, вугільній промисловості,
Loading...

 
 

Цікаве