WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна у світовому контексті - Реферат

Україна у світовому контексті - Реферат

створення програмного забезпечення на експорт (що досягнув в Індії 14 мільярдів на рік), бухгалтерів, що на контрактній основі ведуть рахунки великих західних підприємств, або випускників середніх шкіл з гарним знанням англійської мови, що забезпечують телефонний зв'язок всередині США, працюючи в Індії.
Використовуючи досвід азійських країн, ми могли б навчитись ефективно управляти державними підприємствами, знаходити певний консенсус між інтересами держави, підприємств, робітників, залучати іноземні інвестиції, чи, так само як Індія, швидко розвинути великий експортний потенціал в інформаційних технологіях.
Геополітичний вибір
Якою ж має бути стратегія України з огляду на зміни, які надалі будуть відбуватися в геополітичній констеляції, чого вона може навчитися у різних континентів і країн, і яким має бути її геополітичний вибір, внутрішній політичний устрій, економічна система, соціальна політика? Після Помаранчевої Революції, під час якої ставлення до України більшості світу змінилося на позитивне, і з приходом до влади молодшого покоління, Україна має можливість формувати нову стратегію і політику.
Можна говорити про чотири можливі стратегії. Перша - це повна інтеграція до ЄЕП, спочатку - створення зони вільної торгівлі, потім митного союзу, і нарешті валютного союзу. Це було б організацією своєрідного євразійського союзу. На відміну від ЄС, в ньому б тільки одна країна - Росія - диктувала усі правила економічної і політичної гри. Це не тільки приречення України на другорядність, технологічну, економічну і політичну, це пряма загроза втрати незалежності і, врешті-решт, навіть нації з її мовою і культурою.
Другий варіант - розбудова ГУАМу у справжній економічний і політичний союз. Цей варіант зовсім не перспективний. Партнери України в такому блоці замалі, окрім того, і Грузія, і Молдова, як і Україна, бажають раніше чи пізніше інтегруватися до ЄС. ГУАМ може залишитись як зона особливих впливів України, паралельно з остаточним членством у ЄС.
Третя можливість для України - залишитися поза будь-якими економічними і політичними блоками. Прикладом такого статусу є Швейцарія. Швейцарія проте є політично і економічно розвиненою державою, вона зуміла у двосторонній спосіб домовитися з країнами-членами ЄС про корисні для неї умови торгівлі, наукову співпрацю тощо. Україна не спроможна це зробити. Окрім цього залишатися в сучасному глобалізованому світі в певному геополітичному вакуумі було не тільки не корисно, але й дуже небезпечно.
Залишається четвертий, вже задекларований політичним керівництвом країни, вибір - інтеграція до ЄС. На мою думку, треба послідовно реалізувати тільки цю стратегію. Чому такий вибір потрібний і корисний для України? Використовуючи досвід ЄС і його членів, а також отримуючи деяку допомогу, Україна зможе підвищити якість свого законодавства, професійність і незалежність своїх судів, змінити структуру своєї економіки, зменшити її енергоємність, і цим самим залежність від Росії, підвищити свою конкурентну спроможність, зберегти свою незалежність, забезпечити свої кордони. Можна згадати приклад Ірландії, яка була однією з найбідніших країн Європи і завдяки членству в ЄС, великим дотаціям з Фонду Регіонального Розвитку та іншим формам допомоги, стала в авангарді технологічного, економічного і політичного розвитку Європи.
Перед вступом до ЄС Україні треба якнайшвидше стати членом Світової Організації Торгівлі. Було б дуже важливо, щоб це сталося перед тим, як Росія увійде до цієї організації, бо тоді вона мусить вести переговори з Україною про умови за яких Україна може підтримати її кандидатуру. Тільки перший етап інтеграції до ЄЕП - зона вільної торгівлі - не суперечить майбутньому членству у ЄС. Україна повинна стати членом НАТО, бо це є гарантією національної безпеки і пришвидшення членства у ЄС.
Українська ідея
Спроби української еліти створити українську ідею дотепер не були успішними. Сам народ під час Помаранчевої Революції створив основну ідеологему національної ідеї - свобода і правда. Це може залишатися ключовим ідеалом. Доповнити його проте потрібно. Наведу деякі міркування щодо такого доповнення. Україна повинна стати державою, в якій політична свобода поєднувалася б з економічною ефективністю і добробутом, соціальною справедливістю і здоровим довкіллям, у якій не було б протистояння між різними цінностями.
Основним етносом України є українці з їх мовою і культурою. Проте Україна є і залишиться етнічно, мовно і культурно різноманітною. Ключовим елементом єдності країни буде децентралізована держава, в якій люди на місцевому, обласному чи регіональних рівнях будуть вирішувати власні місцеві питання, а на державному рівні будуть вирішуватися тільки ті питання, що стосуються країни, і народу загалом. З таким політичним ладом не буде в країні жодних відцентробіжних сил. Не буде бажання приєднатися до сусідніх країн, бо в них немає можливості визначати і бути відповідальними за свою власну долю.
Модель такого ладу існує в Швейцарії, де існує декілька державних мов, сім сильних політичних партій, що по-різному бачать навіть таке питання, як інтеграція країни до ЄС. Там, проте, ніколи не виникало питання про те, що Женева могла б приєднатись до Франції, з якою вона пов'язана мовно і великою мірою культурно, чи Тічіно (італомовний регіон Швейцарії) в аналогічний спосіб до Італії, а німецькомовна частина - до Німеччини. Це тому, що якщо б ці регіони приєдналися до сусідніх з ними держав, вони втратили б найважливішу для них цінність, а саме - право вирішувати власну долю.
Теперішня політична і економічна ситуація України і перспективи на майбутнє
Помаранчева революція була симфонією людей з різними баченнями, різними ідеологіями, але зі спільним бажанням волі і правди. Результат поставив Україну в епіцентр уваги і викликав захоплення більшості країн світу. У новій владі є багатодисонансів. По-перше, спадок старої влади не є надто корисним. По-друге, було зроблено забагато обіцянок, хоча народ цього не вимагав, тому треба діяти на широкому фронті різних питань і діяти швидко. Нова команда не є однодумцями. Розбіжності полягають у тому, як дати Україні швидкий поштовх для інтеграції до європейських і світових структур, а також як розв'язувати нагальні питання. Розбіжності думок, підходів між Президентом, Радою Безпеки, секретаріатом, Кабінетом Міністрів, і в самому Кабміні є насправді, і це не сприяє гармонійній та ефективній співпраці цих органів. Наближаються вибори до Верховної Ради. Всі політики вже тепер до них готуються. Ця обставина також утруднює працю і співпрацю між Президентом, Урядом, Верховною Радою.
Цей стан є тимчасовим. Це ще одна "хвороба" молодої незалежної держави. Що можна впевнено сказати сьогодні - це те, що Помаранчева революція була для України своєрідним рубіконом. Ми не повернемося назад. За декілька років зменшиться кількість партій і фракцій у Верховній Раді. Головною політичною силою має бути центристська, з ідеологією соціал-демократичного типу, а не неоліберально-капіталістичного чи суто соціалістичного типу. Уряд буде більш відповідний Верховній Раді. Відбудуться адміністративні реформи, суди стануть більш професійними і незалежними, бюрократія - молодшою, більш компетентною і менш корумпованою. Олігархи стануть нормальними бізнесменами. Україна буде наближатися до Європейського Союзу. Цей процес зближення, який вимагає трансформації політичного, економічного і соціального устроїв, є настільки ж важливим, як і саме членство у ЄС.
Loading...

 
 

Цікаве