WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Соціально-політичне відродження сучасної Індії - Реферат

Соціально-політичне відродження сучасної Індії - Реферат

представники західних країн;
" тенденцію до об'єднання ресурсів різних екстремістських угруповань та проведення ними спільних терористичних атак на території Індії;
" виникнення так званого економічного тероризму - тобто здійснення (загроза здійснення)терористичних актів в економічних центрах Індії (насамперед у Бангалорі, Хайдерабаді тощо - центрах розвитку високих технологій).
Того таки року було змінено акценти щодо зовнішніх загроз: у щорічній доповіді індійського міністерства оборони зазначено, що найбільш реальна загроза країні тепер походить з території Бангладеш. Нині участь в урядовій коаліції в Бангладеш бере партія Джамат-і-Ісламі, яка підтримує прямі зв'язки з партією Джамат та іншими проісламськими партіями й організаціями в Пакистані. З густозаселеної і бідної мусульманської Бангладеш до Індії перемістилося багато біженців і трудових мігрантів, що створює соціальну напруженість в суміжних штатах. Сама Бангладеш і суміжні індійські штати стали базою осередків небезпечних екстремістських організацій Джаіш-і-Мохамед та Лашкар-і-Тойба, які здійснюють свої акції на теренах Індії. Як відомо, ці угруповання активніше контактують з Саудівською Аравією, аніж з Пакистаном [5].
Енергетична безпека - інший важливий напрям забезпечення національної безпеки Індії. У лютому та листопаді 2005 р. в Нью-Делі на форумах азійських виробників та споживачів нафтогазової продукції міністр нафтової промисловості і газу Індії висловив ініціативу створення паназійської енергетичної системи, центром якої стала б сама Індія. Окрім забезпечення тривалого розвитку азійського регіону, нафтогазова мережа має "покласти край західному домінуванню". Довжина мережі становитиме понад 20 тис. кілометрів, загальні капіталовкладення в її будівництво сягнуть 22,5 млрд доларів США. Азійська енергетична система має об'єднати такі країни, як Росія, Японія, Республіка Корея, Китай, Індія, Таїланд, М'янма, Бангладеш, Пакистан, Іран та країни Центральної Азії [6].
Хоча є попереднє схвалення з боку учасників форумів, нині ця ідея перебуває на етапі обговорення. Однак сама пропозиція є вчасною і слушною з огляду, як на довготривалі безуспішні спроби базованих у США компаній побудувати трансафганський трубопровід (ТАР), так і на невдалі спроби Китаю відігравати вирішальну роль в азійському трубопровідному господарстві.
За таких обставин Індія почала самостійно домовлятися з урядами М'янми і Бангладеш про будівництво газопроводів, котрі у перспективі з'єднаються із трубами від Індонезії до Росії.
Однак діє і Китай, зокрема, 2005 р. він намагався викупити базовану США корпорацію "Юнокаль", та її у закритих торгах перевикупила також базована у США "Шеврон-Тексако", проте без помітного прогресу в будівництві нових трубопроводів. У січні 2005 р. прем'єр-міністр Індії дав доручення міністерству нафти і природного газу провести переговори з Іраном, М'янмою і Бангладеш з питань будівництва трубопроводів для постачання природного газу з цих країн. Тоді само в січні Індія досягнула попередньої домовленості з М'янмою та Бангладеш про співробітництво в постачанні енергоресурсів. Та у січні 2006 р. уряд М'янми прямо заявив про те, що в енергетичній сфері планує співпрацювати лише з Китаєм, який є стратегічним конкурентом Індії в Азійському регіоні [7].
Нині індійці настійливо лобіюють проект будівництва газопроводу Іран-Пакистан-Індія. У червні 2005 р. країна підписала угоду з Іраном про постачання скрапленого природного газу на суму 22 млрд доларів, яке мають розпочати у 2009 р. і триватиме воно 25 років. Іран постачатиме 5 млн тонн скрапленого газу щороку (передбачається також можливість збільшення обсягів постачання з 5 до 7,5 млн тонн у 2011 р.). Розглядають два варіанти його постачання до Індії: спеціалізованими суднами (газовозами, хімовозами), а також через майбутній трубопровід Іран-Пакистан-Індія. Тож паралельно проводили переговори про будівництво газопроводу Індія-Іран, Індія-Пакистан, Іран-Пакистан (завдовжки 2,775 км, вартість проекту майже 4 млрд доларів) [8]. У березні 2006 р. в Тегерані відбулася перша спільна зустріч міністрів нафтогазової промисловості трьох країн, на якій тривало опрацювання питань реалізації цього проекту.
Однак серйозною перешкодою для його реалізації залишається негативна реакція з боку США, а також загострення ситуації, пов'язаної з ядерною програмою Ірану. Звичайно, індійці зважають на те, що серйозною перешкодою у здійсненні трубопровідних проектів залишається негативна реакція з боку США. Америка заявляє про можливість застосування економічних санкцій проти Пакистану та Індії як порушників закону США щодо санкцій проти Ірану і Лівії від 1996 р. - цей американський закон забороняє будь-кому в світі інвестувати у нафтовий сектор Ірану більш як 20 млн доларів. Потрібно взяти до уваги і те, що самі США лобіюють будівництво газопроводу Туркменистан-Афганістан-Пакистан-Індія (ТАП), що є конкурентом індійським проектам.
Для України ТАП - не кращий варіант, адже він позбавить нашу державу дешевого туркменського газу. Отже, індійський уряд розробляє енергетичну концепцію, що збігається з інтересами України - тому в питаннях постачання українських труб великого діаметра, залучення українських будівельників, інженерів і монтажників Україні варто ініціювати переговори саме з Індією.
Реалізувати американський проект ТАП розпочали давно: спочатку (ще за часів перебудови в СРСР) до нього намагалися залучити моджахедів, а потім уряд Карзаї. І хоча на території Афганістану ще з 1990 р. будували трубу, 1997 р. збройні сили США під час ракетних ударів начебто по резиденції Усами бен Ладена вивели з ладу вже готову ділянку цього газопроводу - і ще не один раз до і після того траплялися подібні казуси.
А Індія й Пакистан розглядають цей газопровід (навіть із завершеним будівництвом) лише як додатковий, зважаючи на обмежені запаси природного газу в Туркменистані, недостатню потужність цього газопроводу та нестабільну ситуацію в самому Афганістані. Вже відбулося 9 раундів переговорів між пакистанською та афганською сторонами про можливість будівництва згаданого трубопроводу, але без позитивного результату.
В 2005 р. Індія, як і раніше, брала активну участь у тендерах на придбання частки власності нафтогазових компаній або права на геологічну розвідку і видобуток нафтогазових ресурсів, в яких одним з її конкурентів традиційно був Китай. Індія, наприклад, поступилася йому в нігерійському, казахстанському, російському, іранському контрактах.
Водночас привертає увагу те, що Індія й Китай, які є конкурентами, подеколи почали об'єднувати свої зусилля для найкращого забезпечення обопільних інтересів. Так, у грудні 2005 р. спільне 50:50 індійсько-китайське
Loading...

 
 

Цікаве