WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Насильство як соціальна деструкція і загроза національній безпеці суспільства - Реферат

Насильство як соціальна деструкція і загроза національній безпеці суспільства - Реферат

архітектоніки людського розуму і його прояви у вигляді насильства також мають власні неповторні форми. Про насильство, що має різноманітні форми прояву, свідчать втрати ресурсів у найширшому розумінні. Негармонійна архітектоніка людського розуму в будь-яких варіантах тією чи іншою мірою піддає руйнуванню генетичні імперативи як абсолютно чітко визначені програми [14, 37] і є підгрунтям для викривленого розуміння речей, принципово ігноруючи різницю між причинами, роблячи універсум причинно-наслідкових і цільових зв'язків невиразним. Таке тривіальне чи банальне уявлення про світ супроводжується агресивним прагненням нав'язати його іншим, відкидає принцип абсолютної різниці між добром і злом, істиною і брехнею [15, 264] та спотворює мислення, яке певною мірою впливає на кожну людину.
Завдяки критичному аналізу можна виявити елементи, що впливають на природну архітектоніку людського розуму і створюють на цих хибних засадах мету суспільного розвитку, яка негативно відбивається на суспільстві, а також діючі неоптимальні моделі організації ресурсів, що втілюються в соціальних інститутах, аби запобігти втратам ресурсів. Саме тому критичний розум - єдина відома на сьогодні альтернатива насильству [16, 318].
Ієрархія взаємної залежності складових (мета, ресурси та модель організації ресурсів), що в синтезі створюють суспільну дію (силу чи насильство), будується згідно з формуванням людської свідомості і має гармонійну структуру, що функціонує відповідно до конструктивних утворюючих основ, або спотворену структуру, що функціонує відповідно до деструктивних (дегенеративних) основ. Спотворена архітектоніка людського розуму породжує нечітко сформовані цілі та ресурсовтратні моделі організації ресурсів. Вона є підгрунтям для масштабних дисфункцій системоутворювальних соціальних інститутів, породжує невідповідність наукової, концептуальної картини світу, веде до помилок практичного гатунку, а також призводила людство до багатьох історичних катаклізмів [17, 7]. Усе це засвідчує, що насильство є реальною загрозою для особистості, суспільства і держави - для національної безпеки.
Архітектонічна природа людського розуму є наріжним каменем інституціоналізації суспільства. Вона набувала свого розвитку разом із запровадженням нових громадських інститутів, сприяла їй і водночас ставала досконалішою завдяки інституціоналізації. Головна функція соціальних громадських інститутів полягає в адекватному реагуванні на пасіонарні поля, що виникають унаслідок взаємодії окремих особистостей, а також стабілізації суспільних відносин з метою запобігання втрат і розпорошення ресурсів суспільства [18, 48].
Стуктура людської свідомості, спотворена чи обтяжена спадковістю, або деструктивним соціокультурним впливом, або поєднанням обох цих чинників у певній композиції, продукує цілі суспільного розвитку, суспільна корисність яких сумнівна через застосування для їхнього досягнення неоптимальних (ресурсовтратних) моделей організації суспільних ресурсів. Насильство як неконструктивна руйнівна дія, що входить до негативної частини людської практики, може бути скеровано на освоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів, але із значними незворотними втратами ресурсів, іноді взагалі на межі і навіть за межею доцільності суспільно-політичної дії [6, 124].
Насильство - суспільно-політична дія, породжена спотвореною ахітектонікою людського розуму і реалізована через соціальні інститути, має ознаки, які характеризують її як фундаментальну загрозу національній безпеці:
" нездатність до утворюючої цілеспрямованої дії (до досягнення суспільно корисної мети) в межах позитивної людської практики;
" амбівалентність мотивів діяльності;
" постійну високу потенційну здатність до конфлікту, до безкомпромісних рішень і, відповідно, їх жорсткої реалізації (до втрати суспільних ресурсів);
" функціонування моделі організації ресурсів насильства на межі чи в стані дисбалансу;
" несприйняття моделлю організації ресурсів насильства, а його ресурсами - динамічних трансформацій і перетворень у межах позитивної людської практики [19, 194].
В інформаційну добу перетворення людства на єдину глобальну силу супроводжує постійний руйнівний тиск насильства. Воно виникає на грунті суспільних негараздів, посилених генетичними вадами архітектоніки людського розуму і в умовах, коли в суспільстві провідну роль відіграє продукт інтелектуальної діяльності, а також воно може утворюватися й набирати глобальних масштабів внаслідок хибного технічного вирішення. Розвиток зв'язку, центрів управління, вироблення і поширення інформації висувають питання про імовірність виникнення інформаційного тоталітаризму і тероризму через акт "включення-виключення". Виникнення можливості жорсткого керування і зростання рівня його жорсткості до рівня тотального контролю над поведінкою і свідомістю окремої людини і цілих соціумів ставить питання про створення противаг жорсткому управлінню. Однією з таких противаг може бути "силова" картина світу. Вона повинна формуватися згідно з гармонійною архітектонікою людського розуму, маючи головні завдання:
" максимально повне висвітлення втрат ресурсів унаслідок насильницьких дій соціальних інститутів;
" визначення хибних цілей розвитку суспільства;
" визначення неоптимальних моделей організації його ресурсів;
" висвітлення негармонійних елементів архітектоніки людського розуму як першопричини насильства.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що насильство є наслідком порушення збалансованості в суспільстві, що виражено в деструктивних діях соціальних інститутів, має різноманітні форми і може охоплювати окремі особистості, суспільство і державу, являючи собою загрозу національній безпеці.
Тому потрібне глибоко обгрунтоване визначення пріоритетів політикинаціональної безпеки, що має позначитися на організації національних ресурсів, модернізації державних інститутів для створення сильного суспільства, здатного адекватно реагувати на виклики і загрози. Політику неможливо здійснювати без використання сили як утворюючої дії. Прогресивність політики визначають суспільно корисні цілі, які вона переслідує, і рівень оптимальності моделей організації ресурсів для їх досягнення.
Джерела
1. Ильин В. В. Политическая антропология. - М.: Изд.-во МГУ, 1995. - 254 с.
2. Шестаков В. Террор - мировая война. - М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2003.- 320 с.
3. Вебер, Макс. Політичні спільноти і господарство / Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О.Погорілий. - К.: Основи, 1998. - С. 87-103.
4. Шаблінський І. І. "Агресія" і "насильство" - поняття не тотожні // Політичний менеджмент. - 2004. - № 5 (8). - С. 82-91.
5. Бабієва А. Політичне насилля: теоретичний аспект // Політичний менеджмент. - 2005. - № 5 (14). - С. 161-168.
6. Шаблінський І. І. Розуміння сили // Політичний менеджмент. - 2003. - № 1 (1). - С. 120-127.
7. Клонингер С. Теории личности: познание человека. 3-е изд. - СПб.: Питер, 2003. - 720 с.
8. Диалектика процесса познания / Под ред. М.Н.Алексеева, А.М.Коршунова. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. - 367 с.
9. Кант Іммануїл. Критика чистого розуму. - Симферополь: "Реноме", 2003. - 464 с.
10. Рассел, Бертран. Человеческое познание: Его сфера и границы: Пер. с англ. - К.: Ника-Центр, 2001. - 560 с.
11. Гумилёв Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. - М.: ООО "Издательство АСТ", 2005. - 548 с.
12. Сорокин П. А. Общая социология / Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А.Ю. Согомонов: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992. - С. 25-220.
13. О'Коннор Джозеф, Мак-Дермотт Ян. Искусство системного мышления. Творческий подход к решению проблем и его основные стратегии. Пер. с англ. - К: "София", 2001. - 304 с.
14. Уилсон, Роберт А. Психология эволюции. Перевод с англ. - К.: "Janus books", 1998, СПб.: "Экслибрис", 2002. - 304 с.
15. Антипенко Л. Г. Параллельным курсом: "черные технологии" терроризма и "черные технологии" в формировании исторического сознания / Терроризм - угроза человечеству в ХХI веке. - М.: Институт востоковедения РАН, Издательство "Крафт+", 2003.
Loading...

 
 

Цікаве