WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Системні ризики: нелінійний підхід - Реферат

Системні ризики: нелінійний підхід - Реферат

одиницях.
Нині пошук імовірності системних загроз здійснюється переважним чином за двома науково обґрунтованими підходами. Йдеться про символічний та топологічний підходи до моделювання ймовірності появи загрози. Так, символічні моделі - це сукупність функціональних співвідношень, що визначають залежність вірогідності небажаних змін у системі від показників ризику окремих складових, параметрів їх обслуговування та експлуатації. Відповідно до видів використаних математичних операторів (функцій), виділяють символічнімоделі визначення зазначених показників вірогідності різних класів. Ідеться про системи вірогіднісно-інтегрованих та вірогіднісно-диференційованих рівнянь і матричні логіко-вірогіднісні та логіко-статистичні моделі. Найчастіше застосовують дві останні системи моделей.
Топологічна модель (граф) оцінки ймовірності появи системної загрози - це графічне відображення впливу показників вірогідності виникнення загрози окремих об'єктів, що складають систему, на режим функціонування системи загалом. За допомогою таких моделей визначають показники ймовірності появи загрози. Наприклад, надійність виробництва, враховуючи особливості його експлуатації та технічне обслуговування. Серед топологічних моделей виділяють блок-схеми визначення ризику, дерева відмов, параметричні та сигнальні графи тощо.
Однак наведені підходи побудовані за лінійним принципом і можуть бути орієнтовані переважно на визначення ризиків для квазіізольованих систем (це певною мірою значна група об'єктів техносфери). Йдеться насамперед про низку автономних об'єктів, що є невід'ємними складовими майже всіх потенційно небезпечних об'єктів (ПНО) [4]:
" реактори в хімічній, ядерній та нафтохімічній промисловості;
" арсенали та склади боєприпасів;
" гідроспоруди (дамби, обвалування, шламонакопичувачі);
" нафтосховища, нафто-, газо-, продуктопроводи;
" складські приміщення речовин, шкідливих для людини і навколишнього природного середовища.
Тому у випадках, коли порушується ізольованість технологічного обладнання ПНО, сконцентрована в них речовина чи енергія може вивільнятися і потрапляти до навколишнього середовища. Таких інгредієнтів, зазвичай, набагато більше, ніж природне середовище може знешкодити. Це негативно впливає на людину, втрачається самопоновлювальна здатність природного середовища, що може призвести, по-перше, до виробничого травматизму, інколи мати смертельні наслідки, по-друге, може спостерігатися на певній території деградація навколишнього природного середовища зі зміною його фізико-хімічних параметрів, що істотно підвищуватиме ризик нових аварій чи загострюватиме проблеми у сфері життєдіяльності людини, загалом регіону (наприклад, аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС).
Відкриті природні і квазівідкриті техногенні системи. Нині оцінка ймовірності появи загрози здійснюється переважно щодо конкретного компонента системи. Натомість, виходячи із положень загальної теорії, система, що змінюється і має багато компонентів, тобто відкрита чи наближена до неї квазівідкрита система (електромережі, природні, транспортні системи тощо) потребує суто нелінійного підходу. Аналізуючи цю групу систем доцільно застосовувати такий динамічний параметр, як показник зміни ентропії. Водночас зміна ентропії системи (D S) через вплив певних зовнішніх та внутрішніх чинників може бути подана виразом, подібним до попереднього рівняння, а саме добутком двох величин:
D S = K . ln L1/L2 , де
К - коефіцієнт пропорційності (наприклад, для мікрорівнів - це постійна С.Больцмана); L1/L2 - статистичний параметр (статистична вага), що визначає перехід від попереднього до поточного стану системи [5].
Така схожість у виразах, що описують визначення величини ризику та зміни ентропії системи (об'єкта), невипадкова. Це дає можливість використовувати зазначене рівняння під час аналізу стану складних технологічних систем, а також можливого характеру впливу на визначення реакції системи на такий вплив. Відповідно, згадані положення можуть бути використані і в заходах з підвищення рівня безпеки складних технологічних систем.
Водночас є велика група систем, що функціонують у відкритому і квазівідкритому режимах. Найтиповіші представники - екологічні системи та підсистеми (біотичної складової екосистем), що входять до їх складу. Це насамперед біологічні види, що їх формують. Перші кроки до оцінки різноманітності біоти в екосистемах (їх кількісного складу) здійснили Р. Макартур та Р. Маргалеф. Вони використали підхід до залучення оцінок кількості інформації, запропонований Шеноном в екології. Йдеться про оцінку біотичного багатства та розмаїття екосистем. Так, якщо N1, N2, . . . NS - кількість окремих представників біоти 1, 2, . . . S, то:
N = S Ni S ; D = S PiSlog2 Pi , де
i=1 i=1
D - показник різноманітності, а Рі = Ni/N.
Наведені рівняння (С. Больцмана та С. Шенона) також мають однаковий вигляд. Показник різноманітності (D) у біотичній складовій і характеристика невпорядкованості (S) - параметри, що описують однаковими співвідношеннями. Саме це дає можливість казати про ідентичність розглянутих підходів щодо оцінок ризику та визначення змін ентропії під час встановлення стійкості (безпечності) систем.
Відкриті соціально-політичні системи. Нині актуальні праці, що розглядають соціальну систему через призму відкритих систем до можливого її переходу на наступний рівень розвитку через флуктуацію. Йдеться про перехід, наприклад, від авторитарної (квазізакритої) системи з домінуванням однієї особи, партії або адміністративно-промислової групи до системи з ліберальною формою управління. У спрощеній моделі система з авторитарним правлінням ґрунтується на тому, що керівник країни (група людей) ставлять завдання, проголошують напрям (план) розвитку суспільства, бюрократія організовує і керує суспільством, а суспільство виконує намічене. Ліберальна форма управління (відкрита система) базується на свободі слова і підприємництва, ринковому регулюванні економічного механізму та невтручанні бюрократії до конкурентного економічного розвитку. Роль держави і функції бюрократії полягають у забезпеченні самоорганізації суспільства шляхом підтримання демократичних цінностей, надійного функціонування економічного механізму та створення рівних прав усім громадянам.
Відкритий соціум досить рельєфно нині виявляє свій потенціал до самоорганізації. Та це явище на певному етапі
Loading...

 
 

Цікаве