WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Аналіз політичної системи Фінляндії - Курсова робота

Аналіз політичної системи Фінляндії - Курсова робота

бюджету й 85% комунальних бюджетів. Основні кошти державного бюджету використаються на зміст державного апарата, оборону, надання допомоги фірмам для підвищення їхньої конкурентноздатності на зовнішньому ринку (субсидії, кредити й т.д.), виконання соціальних програм, утворення й культуру. Частина коштів з державного бюджету йде на надання допомоги органам комунального самоврядування, оскільки власні джерела доходів комун не покривають їхніх потреб.
Фінансове законодавство спрямоване на надання державі можливостей для надання впливу на приватнопідприємницьку діяльність і діяльність об'єднань, що перебувають у державній власності й керуючих на автономних початках. Крім того, за допомогою прийнятих парламентом законів виявляється вплив на приватні банки в інтересах усього господарства країни.
Через уповноважених держбанку й ревізорів парламенту едускунта контролює діяльність правління цього банку, вона регулює грошовий обіг у країні, валютні операції.
Фінансова комісія парламенту і її контролерів впливають на різні сторони роботи Державної ради й адміністрації, на правильність і доцільність витрати ними державних коштів. Без згоди парламенту не можуть укладатися державні позики.
Під контролем парламенту перебуває Фінляндське центральне радіомовлення.
Найбільш обмежені права парламенту в області зовнішньої політики, оскільки головною особою, що вирішує ці питання, є президент республіки.
В останні роки парламент став активізуватися в напрямку посилення контролю за зовнішньою політикою країни. Ця функція покладена на постійну комісію парламенту по іноземних справах.
В області контролюза здійсненням урядом своїх прав по обороні країни парламент може лише впливати на нього за допомогою бюджету, відмовивши йому в асигнуваннях на оборону або зменшивши або збільшивши такі асигнування. Вище вже говорилося також, що президент не може вирішувати питання про війну й світ без згоди едускунти. У практиці Фінляндії після закінчення другої світової війни був випадок залучення президента й членів Державної ради до відповідальності за недотримання конституційних норм по цьому питанню.
До компетенції едускунти ставиться також право контролю за діяльністю Державної ради, адміністрації, судів і органів комунального самоврядування.
Характеризуючи взаємини едускунти й Державної ради, варто вказати, що, як правило, формування кабінету, що призначається президентом, визначається співвідношенням чинностей у парламенті. Оскільки у Фінляндії жодна з партій не має абсолютної більшості місць у парламенті, утворення Державної ради нерідко затягується й він майже завжди коаліційний.
Президент при рішенні питання про склад Ради й про прем'єр-міністра радиться як з лідерами партійних фракцій, так і з головою парламенту, але в певних ситуаціях може створити кабінет за своїм розсудом. При цьому міністри не зобов'язані бути депутатами.
Сформований прем'єр-міністром за узгодженням із президентом Державна рада не має потреби в офіційному схваленні парламенту. Досить, що він користується підтримкою парламентської більшості. Звідси ясно, що залежність кабінету перед едускунтой носить обмежений характер. Практика не знає випадків, коли б утворений на основі співвідношення чинностей у парламенті Державна рада виступала в едускунте з урядовою програмою.
Державна рада не має право законодавчої ініціативи й ініціативи внесення проекту бюджету. Ці документи вносяться в едускунту президентом. При цьому він може внести як законопроект, розроблений Державною радою, так і підготовлений у канцелярії президента або створеної їм комісії. Едускунта може відмовити кабінету в довірі двома шляхами: або прийнявши резолюцію осудження Державній раді, або відмовивши йому в схваленні законопроекту, з яким уряд зв'язує питання про довіру. Резолюції осудження можуть прийматися у зв'язку з обговоренням депутатського запиту кабінету або прем'єр-міністрові. Але вони можуть бути винесені й у результаті обговорення основних напрямків діяльності Державної ради або окремих відомств. Постановка питання про довіру у зв'язку з обговоренням урядового законопроекту відповідає практиці парламентів країн континентальної Європи й відрізняється від практики Скандинавських країн, де відмови парламентів у схваленні законопроектів не зв'язуються з довірою уряду.
Парламентські кабінети далеко не завжди опираються на підтримку більшості в едускунте, вони нерідко ґрунтувалися на неміцних коаліціях, що приводило до урядової нестабільності.
Акт про право парламенту контролювати законність діяльності Державної ради й канцлера юстиції 1922 р. надає едускунте право залучати до юридичної відповідальності окремих міністрів перед Державним судом у порядку імпічменту. Мотивом залучення є анти законні дії. Це питання може поставити перед парламентом його конституційна комісія й омбудсман. У такому випадку державним обвинувачем виступає омбудсман. Попередньо він повинен зробити офіційне подання уряду по даному питанню й зобов'язаний заслухати пояснення відповідного міністра або Державної ради в цілому.
Державний суд діє відповідно до конституційного Акту про Державний суд 1922 р. Він створюється зі членів і голів Верховних і Верховного адміністративного судів, трьох найстарших членів надвірних (апеляційних) судів Фінляндії, а також одного із професорів юридичного факультету Хельсинкского університету.
В умовах надання парламенту можливості залучати Державну раду до політичної відповідальності й виносити резолюції осудження цій Раді або окремим міністрам значення юридичної відповідальності не так велику. Однак після війни Державним судом виносилися вироки прем'єр-міністрові й міністрові закордонних справ за порушення прав парламенту в рішенні питань війни й миру.
Парламенту Фінляндії належать і права використання інших форм контролю за Державною радою. Вони передбачені конституцією й Регламентом едускунти. До них ставляться загальні дебати, розгляд звітів уряду, обговорення й затвердження державного бюджету, депутатські запити, фінансовий контроль за виконанням бюджету й інших сторін фінансової діяльності Державної ради з боку фінансової комісії парламенту, його Відомства державних рахунків, контроль за законністю діяльності Державної ради з боку парламентського омбудсмана.
На відміну від Скандинавських країн Державна рада не виступає перед парламентом з викладом своєї програми після того, як сформований новий кабінет. Але до порядку денного парламенту на його пленарних засіданнях може включатися обговорення урядової політики, найчастіше це стосується її економічних і соціальних аспектів. Крім того, дебати можуть проводитися й по звіті уряду
Loading...

 
 

Цікаве